Сумнагінська культура — мезолітична археологічна культура Східного Сибіру. Виділена Ю. О. Мочановим в 1966 році, назва по стоянці Сумнагін у верхів'ях Алдану.
Датується X-VI тис. до Р. Х. Эверстов С.И. Археологическое изучение улуса (1939-1992 гг.) (атлантичний період кліматичного оптимуму, коли температура була значно вища за сучасну).
Розташування Поширювалася з півдня аж до Сибірського Заполяр'я: від басейнів Алдану, середньої течії Лени та Вілюю на півдні до півострова Таймир (Тагенар VI) та низовий Колими (Пантелеїха III) на півночі.
Економіка Основу господарства становило полювання на лося.
Матеріальна культура Носії культури жили в легких круглих у плані житлах (чум). На залишках поселень знайдено кістяні наконечники дротиків та шил, що свідчить про існування у носіїв культури теплого арктичного одягу зі шкур убитих тварин. Мешканці Жоховської стоянки, розташованої на острові Жохова у Східносибірському морі, 9,5 тис. років тому займалися виведенням їздових собак Mikkel-Holger S. Sinding et al. Arctic-adapted dogs emerged at the Pleistocene–Holocene transition , 2020..
Генетичні зв'язки Сумнагінська культура прийшла на зміну . Потім її змінили племена . Після того, як на територію сумнагінців на рубежі V—IV тис. до Р. Х. з півдня стали мігрувати представники нової культури, частина сумнагінців покинула свій ареал і пішла на Аляску, де вони стали одним із етнічних компонентів протоескімосів і протоалеутів Аргунов В. Г., Пестерева К. А. Освоение Якутской Арктики: вопросы древней миграции и мобильности циркумполярного мира , 2018.
Примітки