Екарт Ганс фон Чаммер унд Остен (; 5 грудня 1885, Дрезден — 30 січня 1946, Київ) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту.

Біографія Представник знактного сілезького роду. Син оберстлейтенанта Саксонської армії Ганса фон Чаммера унд Остена (1856–1922) і його дружини Бетті, уродженої фон Меч (1861–1903), дочки власника лицарської мизи і політика Еміля фон Меча. Старший брат спортивного функціонера Ганса фон Чаммера унд Остена.

1 квітня 1905 року всутпив на флот. 26 січня 1906 року перейшов в гренадерський полк №100 Саксонської армії. З 1 серпня 1914 року — командир 1-го фортечного кулеметного дивізіону, з 10 жовтня 1914 року — кулеметного взводу, з 7 серпня 1915 року — кулеметної роти, з 27 червня 1916 року — батальйону. З 1 жовтня 1916 року — офіцер-кулеметник в штабі 244-го резервного піхотного полку. З 8 березня 1917 року — інструктор кулеметних курсів. З 1 вересня 1918 року виконував обов'язки командира батальйону, з 17 жовтня 1917 року — полку. З 9 квітня 1918 року — командир роти.

З 1 жовтня 1923 року — інструктор з фізичної підготовки. З 1 листопада 1923 року служив в штабі 16-го піхотного полку (Кассель). З 1 травня 1926 року — командир 1-ї роти свого полку (Ерфурт). З 1 жовтня 1926 року служив в штабі 2-го батальйону 17-го піхотного полку (Геттінген). З 1 січня 1927 року — командир 5-ї роти свого полку (Геттінген). З 1 травня 1929 року знову служив в штабі 2-го батальйону. З 13 лютого 1933 року — комендант полігону Кенігсбрюка. З 1 жовтня 1934 року — командир 2-го батальйону 31-го (Глаухау), з 15 жовтня 1935 року — 3-го батальйону 102-го піхотного полку (Глаухау).

З 6 жовтня 1936 року — навчальний керівник в Дортмунді, з 1 серпня 1938 року — в Лінці, з 1 квітня 1939 року — в Кремсі. З 1 лютого 1940 року — командир 130-го запасного піхотного, з 14 червня 1940 року — 548-го піхотного, з 19 липня 1940 року — знову 130-го запасного піхотного, з 5 жовтня 1940 року — 447-го піхотного полку. З 1 грудня 1940 року — комендант Кольмара. З 30 червня 1941 року — командир 202-ї бригади охорони. З 10 травня 1942 року — комендант 392-ї старшої польової комендатури (Мінськ). 1 грудня 1942 року відправлений в командний резерв ОКГ. 7-16 грудня 1942 року пройшов курс у справах військовополонених. З 13 березня 1943 року — комендант 531-ї польової комендатури (Шалон-ан-Шампань), з 1 червня 1943 року — полігону Графенвера. 15 червня 1944 року знову відправлений в командний резерв ОКГ. 1 липня 1944 року відряджений в штаб 558-го тилового району 8-ї армії, з 16 липня 1944 року — в укріпрайон Констанца. З 20 серпня 1944 року — комендант 853-ї польової комендатури (Румунія). 25 серпня 1944 року взятий в полон румунськими військами біля Чернаводе, пізніше переданий радянській владі. На показовому Київському процесі був засуджений до страти. Повішений.

Сім'я 19 серпня 1913 року одружився в Дрездені з Кароліною Камп фон Шенберг (1891). В пари народились 4 дочки. Одна з дочок, Марі-Елізабет (1919), 30 жовтня 1946 року вийшла заміж за капітан-лейтенанта барона Горста фон Люттіца.

Звання

Морський кадет (1 квітня 1905) Фанен-юнкер (26 січня 1906) Фенріх (21 червня 1906) Лейтенант (16 квітня 1907) Оберлейтенант (14 жовтня 1914) Гауптман (16 листопада 1916) Майор (1 жовтня 1929) Оберстлейтенант (1 грудня 1933) Оберст (1 жовтня 1935) Оберст служби комплектування (1 вересня 1936) Генерал-майор (30 грудня 1940)

Нагороди

Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 2-го класу (8 лютого 1913) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден Альберта (Сакоснія) лицарський хрест 2-го класу з мечами (3 липня 1915) лицарський хрест 1-го класу з мечами (13 червня 1917) Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (19 жовтня 1916) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою Нагрудний знак «За поранення» в чорному Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно. Застібка до Залізного хреста 2-го класу (1939) Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (20 квітня 1942) 1-го класу з мечами (1 вересня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (13 серпня 1942)

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser, Teil A (Uradel), 1942, Zugleich Adelsmatrikel der Deutschen Adelsgenossenschaft, 41. Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1941, S. 529. Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres 1939–1945. Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1983, S. 350. ISBN 3-7909-0202-0.

Посилання Біографічні дані.

Примітки