Румунські народні танці (), (), Sz. 56, BB 68 — сюїта з шести коротких фортепіанних п’єс, складених Белою Бартоком у 1915 році. Пізніше він оркестрував її для невеликого ансамблю в 1917 році як Sz. 68, BB 76.
Він заснований на семи румунських мелодіях із Трансільванії, які спочатку грали на скрипці чи пастушій флейті. Спочатку його назва була «Румунські народні танці з Угорщини» (), але пізніше був змінений Бартоком, коли Трансільванія стала частиною Румунії в 1920 році. Нині він доступний у виданні 1971 року, яке написано з ключовими підписами, хоча Барток рідко використовував ключові підписи.
Структура Цей набір танців складається з шести частин і, за словами композитора, на його виконання має піти чотири хвилини три секунди, але більшості професійних піаністів потрібно до п'яти хвилин. Нижче наведено список рухів (оригінальна угорська назва вказана першою, найбільш відома румунська назва — другою, а англійський переклад у дужках):
Аналіз РухТемпЧас виконанняТональністьСтильЛадBot tánc / Jocul cu bâtăАлегро модерато = 10457 секундЛя мінорПроста двочастинна формаДорійський та Еолійський у ключовому центрі ляBrâulАлегро = 14425 секундРе мінорБінарДорійський зосереджений на реTopogó / Pe locАнданте = 9045 секундСі мінорБінарЕолійський і арабський вплив (додаткові секунди) на центральній тональності сі або циганській гамі без провідного тонуBucsumí tánc / BuciumeanaМодерато = 10035 секундЛя мажорБінар із 2 мелодіямиДомінантовий лад у ключовому центрі ляRomán polka / Poarga RomâneascăАлегро = 15231 секундРе мажорБінар із 2 мелодіямиЛідійський лад у ключовому центрі реAprózó / MărunțelАлегро, = 152, за Più Алегро = 16013 та 36 секундРе мажор, модулюється до ля мажор3 мелодії і кодаКлючовий центр ля; перша частина починається з лідійської, але в міксолідійській; друга частина написана доріанською мовою
Аранжування Крім версії, яку Барток написав для невеликого оркестрового ансамблю, деякі друзі Бартока написали адаптації або транскрипції цього твору для кількох різних ансамблів. Нижче перераховані найвідоміші:
Версія Артура Вільнера для струнного оркестру . Це проста транскрипція без змін оригінальної музики. Версія Золтана Секелі для скрипки та фортепіано. Це не просто транскрипція, а й аранжування та адаптація твору для цих двох інструментів. Деякі з модифікацій, внесених Секелі, включали транспозицію деяких частин (другу частину було перенесено з ре мінору на фа мінор, третю з сі мінору на ре мінор і четверту з ля мажору на до мажор), повторення деяких частин, додавання тактів і використання кількох технік для скрипки, таких як штучні гармоніки, подвійні зупинки та Sautillé.
Видатні записи Серед відомих записів цієї композиції: Фортепіано соло Звукозаписна компанія Рік запису Формат Андраш Шифф Denon Records / Brilliant Classics 1980 рік CD Єньо Яндо Naxos Records 2005 рік CD Серед відомих записів аранжування Золтана Секелі: Скрипка фортепіано Звукозаписна компанія Рік запису Формат Джозеф Сігеті Бела Барток EMI Classics 1930 рік CD
Див. також Два румунських народних танцю Культура Румунії Бела Барток Список композицій Бели Бартока Трансільванія
Список літератури
Подальше читання
Зовнішні посилання