Вільгельм Гавер (; 23 вересня 1895, Августдорф — після 1940) — український військовик німецького походження, поручник 2-го полку 1-ї бригади УСС УГА. Учасник Першої світової війни у період бойових дій на Східному фронті. Відомий як представник військового середовища Австро-Угорщини, чия служба припала на один із найскладніших етапів Великої війни в Галичині у 1914—1915 роках. Вільгельм Гавер належить до ширшого кола військовиків, чия біографія відображає досвід солдатів і старшин багатонаціональної австро-угорської армії у роки Першої світової війни, а також участь вихідців із українських земель у тогочасних воєнних подіях.
Після розпаду Австро-Угорщини у 1918 році долучився до лав Української галицької армії (УГА), де використав набутий під час Першої світової війни військовий досвід. Його служба в УГА є показовою для біографії, оскільки відображає перехід від імперської армії до участі в українських національно-визвольних змаганнях 1918—1919 років. Як і багато колишніх вояків австро-угорського війська, він став частиною формування українських збройних сил, які відіграли ключову роль у боротьбі за незалежність Західноукраїнської Народної Республіки.
Життєпис
Ранні роки Етнічний німець, уродженець німецької колонії Августдорф на території міста Снятин. Походив з рільничої родини. Був одним із середніх синів у родині Мартіна Ґавера (1856 — 1 вересня 1916) та Амалії, до шлюбу Енгель (25 листопада 1858 — 12 травня 1926, Авґустдорф). Дідусем і бабусею по батьківській лінії були землевласник Ніколас Гавер, уродженець села Бедриківці Заліщицького повіту, та Елізабет Гавер (до шлюбу Фікле). По материнській лінії походив від Петера Енгеля та Марії Енгель (до шлюбу Теобальд), уродженки німецької колонії Альт-Фратауц Радівецького повіту на Буковині (нині Румунія). Хрещення Вільгельма відбулося 3 листопада 1895 року в колонії Августдорф (обряд звершив пастор із Коломиї Франц Шедель). Хрещеними батьками виступили місцеві землевласники Йоганн Бюттоф та Карл Моргнер.
Попри те, що в метричних книгах колонії Августдорф рід Гаверів фіксувався як землероби, істотною складовою їхньої господарської діяльності було конярство. Господарство забезпечувало тягловою силою як польові роботи та місцевий візницький промисел, так і потреби військового ремонту. Головним покупцем поголів'я виступало крайове командування ландверу. В рамках забезпечення 36-го полку крайової оборони (ландверу) колонія щорічно реалізовувала щонайменше 7 коней за ціною від 100 крон за голову. У 1911—1914 роках прийомні військові комісії прибували до Августдорфа щорічно 23 вересня. Тісний контакт господарства Гаверів із кавалерійськими ремонтерами цісарської армії та специфіка родинного конярського промислу стали визначальними чинниками у зацікавленні Вільгельма мілітарною справою та його подальшому виборі військової служби.
В 1907—1914 роках Вільгельм Гавер навчався в Чернівецькому православному чоловічому ліцеї (). У звіті цього ж навчального закладу за шкільний 1907/1908 рр., В. Гавер згадується як учень 1-Б класу цієї гімназіїВ наш час це Чернівецький ліцей № 16 імені Юрія Федьковича Чернівецької міської ради..
Військова кар'єра В ранзі унтер-офіцера, а пізніше і офіцера Вільгельм Гавер служив на Східному фронті Першої світової війни в Галичині в лавах Австро-угорської армії (ц. к.) у (). Станом на 1916 рік Вільгельм Гавер служив у 19-му ландверному піхотному полку (LJR 19) у званні хорунжого (файнріха, нім. Fähnrich). Проходив службу у 2-й навчальній групі, 3-му батальйоні, 25-й маршовій роті. Його польовою поштовою адресою була етапна поштова станція № 182.
1 січня 1917 був підвищений до лейтенанта резерву ц. к. армії. За часи Першої світової був нагороджений бронзовою медаллю «За військові заслуги» на стрічці Хреста «За військові заслуги» з мечами. Найвищим рішенням імператора Карла I від 19 вересня 1917 року (Präf. Nr. 22179), опублікованим у розпорядчому віснику Міністерства ландверу (Verordnungsblatt für die kaiserlich-königliche Landwehr, № 154 від 29 вересня 1917 року), відзначений за хоробрість і зразкову службу під час бойових дій проти противника.
Останнім місцем служби в австро-угорській армії в 1918-му році у В. Гавера був 55-й піхотний полк. Схвально зустрів події Листопадового Чину і процеси довкола створення Української Галицької армії (УГА). До УГА добровільно долучився 1 лютого 1919 року. У 2025-му році О. Стецишин уточнював, що долучення до УГА у В. Гавера відбулось 3 лютого 1919 року. 1 березня 1919 року четар 2-го полку УСС УГА Вільгельм Гавер був підвищений у званні до поручника. Під час травневого наступу Армії Галлера потрапив у полон, перебував у таборі для полонених в Стшалкові.
Цивільне життя Після звільнення з польського полону в 1920-му році Вільгельм Гавер повернувся до цивільного життя. Після повернення з полону Вільгельм Гавер підтримував зв’язки з рідним Августдорфом. Після смерті його матері Амалії Гавер 12 травня 1926 року, відповідно до заповіту, складеного 7 лютого 1926 року, та судового декрету Снятинського повітового суду від 2 вересня 1927 року, він став одним зі спадкоємців її майна. Спадщину було поділено між Вільгельмом Гавером, його сестрою Вільгельміною, братами Густавом і Георгом, а також неповнолітньою племінницею Отилією (Емілією). Частка Вільгельма Гавера становила 4/20 спадкового майна. Судовий декрет надавав кожному зі спадкоємців право протягом трьох місяців від дня його вручення врегулювати майнові питання, пов’язані з успадкованою власністю.
8 вересня 1921 року Вільгельм Гавер одружився з Гертрудою Проч (9 лютого 1900 — ?), римо-католичкою за віросповіданням. Шлюб укладено в місті Гогенштадт, нині у Чехії. У середині 1920-х років, після здобуття фахової освіти лісничого інженера у Чеському технічному університеті, Вільгельм Гавер разом із дружиною переїхав на Львівщину, де працював у лісництві. Подружжя проживало в селі Бориня поблизу Турки. У Борині народилися їхні сини: Гельмут (10 жовтня 1927 — ?) та Ганс (12 квітня 1931 — ?).
Після радянської анексії Галичини та початку репатріації німецького населення колишньої колонії Августдорф у межах домовленостей між СРСР і Третім Рейхом, у лютому 1940 року Гавер разом із родиною виїхав на територію окупованої Польщі в район Лодзі, де оселилася частина вихідців із покутських німецьких колоній.
Нагороди Бронзова медаль «За військові заслуги» на стрічці Хреста «За військові заслуги» з мечами (1917). Доля родини На новому цвинтарі колонії Августдорф зберігся родинний надгробок, де поховано матір Вільгельма Гавера Амалію, а також і його братів та сестер — Мартіна, Едмунда, Отилію та Ельзу. Більшість із них померли у молодому віці: Отилія — у 13 років, Ельза — у 9 років, Едмунд — у 19 років. Обставини смерті Едмунда Гавера та відомості про його можливу службу в цісарсько-королівському війську не встановлені.
Особливо важкими для Гаверів були події Першої світової війни. Двічі переживши окупації на Августдорфі та не бажаючи бачити третю, 10 червня 1916 року, у зв'язку із загрозою повторної російської окупації, родина Гаверів була змушена евакуюватися до Верхньої Австрії. Під час евакуації сім'я втратила все своє майно та худобу, що стало важким ударом для голови родини Мартіна Гавера. За свідченням його дружини Амалії, через чотири тижні після переселення він утратив психічне здоров'я. Не витримавши наслідків пережитих потрясінь і вимушеного перебування на чужині, Мартін Гавер помер 1 вересня 1916 року в містечку Пеєрбах (Верхня Австрія). Похований 3 вересня 1916 року на місцевому цвинтарі. Чин похорону звершив священник із міста Ефердінг.
Родина Батьки: Мартін Гавер (1856 — 1 вересня 1916) — батько, рільник; Амалія Гавер (з дому Енгель; 25 листопада 1858 — 12 травня 1926, Августдорф) — мати. Брати та сестри: Густав Гавер (30 травня 1881—?) — старший брат ; Вільгельміна Гавер (у шлюбі Філіппс; 16 листопада 1885 — ?) — старша сестра; Мартін Гавер (29 березня 1891—1937) — старший брат; Георг Гавер (25 лютого 1893—?) — старший брат ; Едмунд Гавер (28 грудня 1897 — 12 липня 1917) — молодший брат; Отилія Гавер (4 червня 1901 — 1 березня 1915) — молодша сестра; Ельза Гавер (1910—1919) — молодша сестра; Дружина: Гертруда Прощ (9 лютого 1900 — ?) — дружина, римо-католичка. Шлюб укладено 8 вересня 1921 року в Гогенштадті, нині місті Забржег у Чехії. Діти: Гельмут Гавер (10 жовтня 1927 — ?) — син; Ганс Гавер (12 квітня 1931 — ?) — син.
Коментарі
Примітки
Джерела Бойда А. Августдорф. Збруч, 8 квітня 2026.
Зелінська Т. Августдорф у Снятині — що відомо про забуту німецьку колонію на Івано-Франківщині (Фото). Galka, (29 червня 2025). Процитовано 19 липня 2025.