Нафтогі́н Баку́ – Новоросі́йськ (також відомий як Північний маршрутний експортний нафтогін) — маршрут транспортування нафти завдовжки 1330 км, що прямує від Сангачальського терміналу поблизу Баку (Азербайджан) до Новоросійського терміналу на узбережжі Чорного моря (Росія).
Тихорецьк – Баку У 1970-х роках Тихорецьк перетворився на потужний нафтотранспортний хаб, куди вивели нафтопроводи Самара – Тихорецьк та Лисичанськ – Тихорецьк (в подальшому реорганізований у Самара – Суходольна – Родіонівська – Тихорецьк). Первісно видачу ресурсу звідси здійснювали лише до чорноморського узбережжя, проте вже у 1987 році ввели в дію нафтопровід Тихорецьк – Баку завдовжки понад тисячу кілометрів, з яких 231 кілометр проходив територією Азербайджану. Для трубопроводу на ділянці від Тихорецька до Грозного обрали діаметр труб 720 мм.
Метою проекту було живлення комплексу нафтопереробних заводів у Грозному (сукупна потужність біля 20 млн тонн на рік) та Бакинського НПЗ. Всі ці підприємства первісно створили з розрахунку на місцевий ресурс, проте його обсягів вже було недостатньо через виснаження родовищ.
Історія З розпадом СРСР нафтопровід перестав використовуватись у проектному режимі, до того ж у 2000 році грозненські нафтопереробні заводи були знищені російською армією. Водночас в Азербайджані розгортався видобуток на гігантському комплексі офшорних родовищ Азері — Чираг — Гюнешлі, що потребувало створення відповідних маршрутів вивозу продукції. В цих умовах Росія запропонувала північний маршрут, що отримав назву Баку — Новоросійськ та передбачав прокачування нафти по реверсованому Тихорецьк – Баку з подальшою передачею до нафтопроводу Тихорецьк – Новоросійськ.
Контракт про транспортування азербайджанської нафти через територію Росії до чорноморського порту Новоросійськ підписали 18 лютого 1996 року, сторонами тристоронньої угоди вступили , SOCAR і Транснефть. Транспортування нафти нафтогоном розпочато 25 жовтня 1997 року. Азербайджанською ділянкою трубопроводу управляє Державна нафтова компанія Азербайджанської Республіки (SOCAR), а російською — Транснефть.
6 грудня 2006 року, після суперечки щодо постачання природного газу з Росії, Азербайджан оголосив, що з 1 січня 2007 року він припинить експорт азербайджанської нафти нафтогоном Баку — Новоросійськ. Хоча SOCAR і далі скорочувала постачання нафти нафтогоном, Азербайджанська міжнародна операційна компанія «Новоросійський трубопровід» припинила використання трубопроводу з 1 квітня 2007 року, і SOCAR став новим оператором азербайджанської ділянки.
SOCAR тимчасово припинив постачання нафти нафтогоном у лютому 2008 року через розбіжності в ціні з Транснафтою. Пізніше того ж року розбіжності були вирішені, і SOCAR відновив прокачування нафти на старих умовах угоди. У серпні 2008 року транспортування нафти нафтогоном Баку — Новоросійськ було значно збільшено через саботаж у Туреччині та конфлікт у Грузії, що призвело до тимчасового закриття конкуруючих нафтогонів Баку — Тбілісі — Джейхан і Баку — Супса. Станом на 2013 рік нафтогін Баку — Новоросійськ залишається в експлуатації, хоча обсяги нафти, що прокачується ним, відносно невеликі. У 2012 році SOCAR експортувала за всіма маршрутами 25 млн тонн нафти, з них тільки 2 млн тонн було експортовано нафтогоном Баку — Новоросійськ. Решта 20 мільйонів і 3 мільйони тонн були експортовані за маршрутами Баку — Тбілісі — Джейхан і Баку — Супса відповідно. Сира нафта, що транспортується нафтогоном Баку — Новоросійськ, розробляється в рамках «Early Oil Project», першої стадії більшого проєкту Азері — Чираг — Гюнешлі (ACG).Embassy of Azerbaijan in Georgia
З березня по липень 2019 року нафтогін був закритий на ремонт. У жовтні 2020 року, згідно з азербайджанськими джерелами, нафтогін був об'єктом збройних нападів вірменських військ. У січні 2021 року було підписано угоду між SOCAR і «Транснефтью» про транспортування понад 1 мільйона тонн нафти через нафтогін, але з січня по 15 лютого 2021 року нафта не проходила через трубопровід (натомість нафта прямувала через Туреччину).
Маршрут Нафтогін Баку — Новоросійськ має завдовжки 1330 км, з яких 231 км прокладено в Азербайджані. У Росії нафтогін проходить через Махачкалу, Армавір. Початковий маршрут пролягав також через Чечню, оскільки він використовував наявні трубопроводи Грозний — Баку та Грозний — Новоросійськ. Однак під час Другої чеченської війни чеченська ділянка трубопроводу була закрита, і «Транснефть» побудувала обхід Чечні.
Технічні особливості Діаметр трубопроводу становить 530 мм (21 дюйм), а річна пропускна здатність дорівнює 5 мільйонам тонн або 105 000 барелів/добу. На території Азербайджану трубопровід має три насосні станції в Сангачалі, Сумгаїті та Сіязані.
Експортовані обсяги 2008: 1,3 млн тонн 2009: 2,55 млн тонн 2017: 1,49 млн тонн 2018: 1,2 млн тонн 2020: 613 000 тонн 2021: 1,7 млн тонн Втім, фактичні обсяги перекачування можуть бути дещо більшими, оскільки по ньому також транспортуються партії казахської та туркменської нафти, прийняті через термінал у Махачкалі. Так, в 2018-му протранспортували 3,3 млн тонн нафти.
Примітки
Посилання Western Route Export Pipeline (BP website)