Червоний кролик — роман у жанрі шпигунського трилера, написаний Томом Кленсі та виданий 5 серпня 2002 року. Сюжет розгортається через кілька місяців після подій роману «Ігри патріотів» (1987) і описує спробу замаху на Папу Римського Івана Павла II у 1981 році. Головний герой творів Кленсі Джек Раян, нині аналітик Центрального розвідувального управління, бере участь у переміщенні (ексфільтрації) радянського перебіжчика, майора КДБ, який хоче зупинити змову в КДБ, організовану з метою вбивства понтифіка. Книга дебютувала під номером один у списку бестселерів «Нью-Йорк таймс» у серпні 2002.

Короткий зміст сюжету У 1982 році Папа Римський Іван Павло II відправляє листа комуністичному польському уряду, в якому зазначає, що він піде у відставку з папства та повернеться до свого рідного міста, якщо вони не припинять репресії проти контрреволюційних рухів у Польщі, зокрема проти профспілки «Солідарність». Під назвою «Варшавський лист» його згодом пересилають до Москви, що викликає лють та глибоке занепокоєння у голови Комітету державної безпеки (КДБ) Юрія Андропова. Він приходить до висновку, що погроза Папи ставить під загрозу існування прорадянських урядів у Східній Європі, які, на думку багатьох, вже перебувають в стані занепаду. Юрій Андропов вирішує спланувати вбивство Папи Римського, як єдиний спосіб зберегти організацію Варшавського договору. Оскільки викриття змови привело б до непередбачуваних наслідків, план змови засекречують під кодом «15-8-82-666», а на роль вбивці вибирається максимально віддалений від Східного блоку турок-мусульманин (вважається, що це Мехмет Алі Агджа — терорист, який вчинив замах на Папу у 1981). Щоб запобігти ймовірному розкриттю замовників планується, що вбивцю буде відразу ж ліквідовано офіцером Комітету державної безпеки Болгарії Борисом Строковим. План операції було схвалено Політбюро ЦК КПРС.

Тим часом Олег Зайцев, офіцер-шифрувальник КДБ, який за службовими обов'язками мав доступ до секретного спілкування центру з резидентурами КДБ по всьому світу, дізнається про план вбивства Папи та обурюється перспективою вбивства невинної людини заради політичних цілей. Він вирішує зв'язатися з американським дипломатом, якого випадково побачив у метро. Цим американським дипломатом виявляється керівник резидентури ЦРУ Едвард Фолі. Згодом він та його дружина, також агент ЦРУ, Мері Пет, допомагають Зайцеву у втіленні наміру втекти, а потім бути вивезеним із Радянського Союзу разом із сім'єю в обмін на надання інформації про заплановане вбивство, змову, а також імена агентів глибокого проникнення КДБ в американському та британському урядах.

Фолі доручають Зайцеву привезти свою родину до Будапешта, в Угорщину, під виглядом відпустки. Потім їм мають допомогти офіцери британської секретної розвідувальної служби, які чекатимуть у місті, тому що резидентура ЦРУ там скомпрометована; в результаті Джека Раяна, колишнього морського піхотинця та представника ЦРУ в SIS у Лондоні, відправляють туди представляти агентство. Зайцевих виводять з готелю, де вони зупинилися. Потім у супроводі Раяна їх каналами контрабандистів переправляють до Югославії, звідки вони негайно вилітають до Сполученого Королівства. Агенти SIS підкидають трупи, які фізично ідентичні родині, у їхній готельний номер, який потім підпалюють, таким чином інсценуючи смерть від нещасного випадку, щоб КДБ не дізнався про перебіжчика і компрометацію своїх секретів.

Опинившись в Англії, Зайцев розкриває частину своїх секретів, розповідає те що він знає про план вбивства Папи. Раяна відправляють на площу Святого Петра у Ватикані, щоб супроводжувати британських офіцерів SIS на місці, щоб з'ясувати, як відбуватиметься напад на Папу Римського, а також спробувати його попередити та схопити стрілка. На щотижневій аудієнції у Папи Раяну вдається захопити Строкова; однак у Папу стріляє справжній кілер, турок. Стрільця після перших пострілів знешкоджує натовп, а понтифік згодом одужує від ран. Потім з'ясовується, що Строков був страчений британцями як помста за вбивство радянського перебіжчика Георгія Маркова, що трапилось на британській землі чотири роки тому.

Персонажі

США та Британія Джек Раян: офіцер зв'язку Центрального розвідувального управління з розвідувальною службою МІ6, в минулому морський піхотинець Ед Фолі: начальник відділу ЦРУ в Москві, працює під прикриттям пресаташе посольства США Мері Пет Фолі: співробітник ЦРУ, дружина Еда Фолі Маргарет Тетчер: прем'єр-міністр Великобританії; доручає зробити все можливе щоб зупинити замах, потім вирішує долю кіллера Сер Безіл Чарлстон: начальник Секретної розвідувальної служби МІ6 Саймон Гардінг: аналітик SIS, який працює безпосередньо з Раяном Артур Мур: директор Центрального розвідувального управління Джеймс Грір: заступник директора ЦРУ з розвідки, симпатизує Раяну Роберт Ріттер: заступник директора ЦРУ з операцій. Не довіряє Раяну, бо той є аналітиком, якому приходиться брати участь у польових операціях Кеті Раян: хірург-офтальмолог, працює за програмою обміну в лікарні Св. Гая в Лондоні; дружина Джека Раяна

СРСР та Болгарія Олег Іванович Зайцев: офіцер зв'язку в Комітеті державної безпеки, пізніше перебіжчик до Сполучених Штатів (перебіжчиків у лексиконі ЦРУ називали «Кролик») Юрій Андропов: голова КДБ, віддає наказ підготувати план замаху на Папу; планує зайняти пост Генерального секретаря ЦК КПРС невдовзі Леонід Брежнєв: Генеральний секретар ЦК КПРС, схвалює план Андропова вбивства Папи Полковник Олексій Миколайович Рождественський: офіцер із Першого головного управління КДБ, досвідчений оперативний працівник; виконує оперативне планування замаху на Папу Полковник Борис Андрійович Строков: офіцер болгарської розвідки KDS, що вже допомагав КДБ в організації і виконанні політичних вбивств

Теми «Червоний кролик» має схожі елементи з романом-трилером Фредеріка Форсайта «День шакала» (1973), хоча вбивця «ніколи не буває настільки усвідомленим і таким симпатичним, як шакал». Крім того, у романі Кленсі обговорює ремесло шпигунства, а також життя в Москві до розпаду СРСР.

Рецепція Роман отримав неоднозначну оцінку. Марк Керазіні зазначив у своєму есе про роман: «Після історичних подій 11 вересня 2001 року ностальгічна подорож назад у холодну війну могла бути не тією, яку чекали шанувальники роману Тома Кленсі». У змішаній рецензії тижневик Publishers Weekly висміяв відсутність напруги, яка є «розчаруванням, коли інші автори (наприклад, Форсайт у „Дні шакала“) показали, що в змові про вбивство, яке судилося провалитися, може бути напруги достатньо щоб ударити майстра йоги». Книга також була примітна тим, що ігнорувала справжню історію, оскільки CNN нагадала, що події в «Іграх патріотів» відбуваються після весілля принца Чарльза та принцеси Діани, яке, своєю чергою, відбувається після замаху на Папу Римського Івана Павла II.

І навпаки, книгу хвалили за «правдоподібний та енциклопедичний» сюжет; Publishers Weekly зауважив: «Надзвичайно захоплююче читати, як Кленсі грає за таким вірогідним сценарієм — чи є у світі письменник, який привносить стільки правдоподібності в сцени, як високі (засідання Політбюро), так і низькі (подробиці шпигунства та повсякденне радянське життя) ?» Газета «Вашингтон пост» високо оцінила книгу, зазначивши: «Кленсі вміло рухається серед великої групи персонажів у Вашингтоні, Лондоні та Москві та ефективно розвиває багатьох із них. [Його] стиль покращився після незграбної прози та роботизованих діалогів в ранніх романах».

Примітки