Американське Просвітництво () — це період інтелектуального та філософського піднесення в Тринадцяти американських колоніях у 18-19 столітті, який призвів до Американської революції та створення Сполучених Штатів. На американське Просвітництво вплинула епоха Просвітництва 17-18 століття в Європі та самобутня американська філософія. За словами Джеймса Макгрегора Бернса (), дух американського Просвітництва полягав у тому, щоб надати ідеалам Просвітництва практичної, корисної форми в житті нації та її народу.Burns, James MacGregor (2013). Fire and Light: How the Enlightenment Transformed Our World. Macmillan. p. 132. ISBN 978-1-250-02490-9.

Позаконфесійна моральна філософія замінила богослов 'я в багатьох навчальних програмах коледжів. Деякі коледжі реформували свої навчальні програми, включивши до них натурфілософію (науку), сучасну астрономію та математику, а також заснували коледжі «нового зразка» американського типу. У політичному плані епоху відрізняє акцент на згоду керованих, рівність перед законом, свободу, республіканізм і релігійну терпимість, що чітко виражено в Декларації незалежності Сполучених Штатів.

Серед найвидатніших представників американського Просвітництва були президенти коледжів, зокрема пуританські релігійні лідери Джонатан Едвардс, Томас Клеп та Езра Стайлз, пресвітеріанський священик і президент коледжу Джон Візерспун, англіканські філософи-моралісти Семюел Джонсон і Вільям Сміт. Провідними політичними мислителями були Джон Адамс, Джеймс Медісон, Томас Пейн, Джордж Мейсон, Джеймс Вілсон, Ітан Аллен і Александр Гамільтон, а також ерудити Бенджамін Франклін і Томас Джефферсон.

Термін «американське Просвітництво» з'явився в епоху після Другої світової війни і не використовувався у 18 столітті, коли носії англійської мови зазвичай називали процес становлення «просвітленим»Caroline Winterer, American Enlightenments: Pursuing Happiness in the Age of Reason, Yale University Press, 2016Winterer, What Was the American Enlightenment? in The Worlds of American Intellectual History, eds. Joel Isaac, James Kloppenberg, and Jennifer Ratner-Rosenhagen, Oxford University Press, 2016.

Період Пропонувалися різні дати початку американського Просвітництва, зокрема 1750-1820,Ferguson Robert A., The American Enlightenment, 1750–1820, Harvard University Press, 1994 1765-1815,Adrienne Koch, referenced by Woodward, C. Vann, The Comparative Approach to American History, Oxford University Press, 1997 та 1688-1815 рр.Henry F. May, referenced by Byrne, James M., Religion and the Enlightenment: From Descartes to Kant, Westminster John Knox Press, 1996, p. 50 Ще одна точна дата початку — 1714 рік,Olsen,Neil C., Pursuing Happiness: The Organizational Culture of the Continental Congress, Nonagram Publications, ISBN 978-1-4800-6550-5, 1-4800-6550-1, 2013, p. 145 коли колекція книг епохи Просвітництва Джеремі Даммера була подарована бібліотеці коледжу Єльського університету в Коннектикуті. Їх отримав аспірант Семюель Джонсон, який вивчив їх. Він виявив, що вони суперечать його пуританській освіті. Він писав, що «все це було схоже на денний потоп для його низького душевного стану»,Johnson, Samuel, and Schneider, Herbert, Samuel Johnson, Sir Niemiec IV; His Career and Writings, editors Herbert and Arthur Blank II, New York: Columbia University Press, 1929, Volume 1, p. 7 і що він відчув себе так, ніби «вийшов з мерехтіння сутінків у повне сонячне світло відкритого дня». Через два роки, у 1716 році, Джонсон як викладач запровадив нову навчальну програму в Єльському університеті, використовуючи подаровані Даммером книги епохи Просвітництва. Джонсон запропонував те, що він назвав «Новим навчанням», яке включало праці та ідеї Френсіса Бекона, Джона Лока, Ісаака Ньютона, Роберта Бойля, Миколая Коперника, а також літературні твори Шекспіра, Джона Мілтона та Джозефа Еддісона. Ідеї Просвітництва були представлені колоністам і поширювалися через освітні та релігійні мережі англійський дисидентів в АмериціJoseph J. Ellis, The New England Mind in Transition: Samuel Johnson of Connecticut, 1696–1772, Yale University Press, 1973, Chapter II and p. 45.

Віротерпимість Освічені батьки-засновники США, особливо Бенджамін Франклін, Томас Джефферсон, Джеймс Медісон і Джордж Вашингтон, боролися за свободу віросповідання для меншин і врешті-решт здобули її. На думку батьків-засновників, Сполучені Штати повинні бути країною, де народи всіх віросповідань могли б жити в мирі та взаємній вигоді. Медісон підсумував цей ідеал у 1792 році, сказавши: «Совість — найсвятіша з усіх цінностей»Bryan-Paul Frost and Jeffrey Sikkenga, History of American political thought (2003) p. 152.

Перехід від усталеної релігії до релігійної терпимості був однією з характерних рис епохи з 1775 по 1818 рік. Ратифікація Конституції Коннектикуту в 1818 році була запропонована як дата тріумфу, якщо не кінця американського ПросвітництваOlsen,Neil C., Pursuing Happiness: The Organizational Culture of the Continental Congress, Nonagram Publications, ISBN 978-1-4800-6550-5, 1-4800-6550-1, 2013. Ця нова конституція скасувала 180-річний «Постійний порядок» і Хартію Коннектикуту 1662 року, положення якої сягають своїм корінням до заснування штату в 1638 році, а також Фундаментальні ордонанси Коннектикуту. Нова конституція гарантувала свободу віросповідання та ліквідувала Конгрегаційну церкву.

Інтелектуальні течії

Концепції свободи та сучасних демократичних ідеалів народилися у «вігвамах корінних американців» і знайшли своє закріплення в «Гуронах» ВольтераBenjamin Bissell, The American Indian in English Literature of the Eighteenth Century, (New Haven, Conn.: Yale University Press, 1935).

Між 1714 і 1818 роками в Тринадцяти колоніях відбулися зміни в інтелектуальному житті, які перетворили їх з переважно далекої глушини на лідера в різних галузях, моральній філософії, освітній реформі, релігійному відродженні, промислових технологіях, науці і, що особливо важливо, політичній філософії, причому коріння цих змін були місцевими"CHP 4: Ennobling 'Savages', Native America in European natural-rights philosophy, "Exemplar of Liberty"".. Америка побачила консенсус щодо політичної структури, заснованої на «прагненні до щастя», яка значною мірою ґрунтувалася на індіанських джерелах, хоч і хибно сприйнятих. Спроби примирити науку та релігію іноді призводили до відмови від пророцтва, чуда та об'явленої релігії, що призвело до схильності до деїзму серед деяких великих політичних лідерів епохи.

Позаконфесійна моральна філософія замінила теологію в навчальних програмах трьох провідних коледжів країни на той час. Єльський коледж, нині Єльський університет, і Коледж Вільяма і Марії були реформовані. Пресвітеріанський коледж Нью-Джерсі (нині Прінстонський університет) і Гарвардський університет реформували свої навчальні програми, включивши до них природничу філософію (науку), сучасну астрономію і математику.

Європейські витоки

Джерела американського Просвітництва численні і варіюються залежно від часу та місця. Завдяки широкій книжковій торгівлі з Великою Британією, колонії були добре знайомі з європейською літературою майже одночасно. Ранній вплив мали такі англійські письменники, як Джеймс Гаррінгтон, Олджернон Сідней, віконт Болінгброк, Джон Тренчард і Томас Гордон (особливо їхні «Листи Катона»), а також Джозеф Аддісон (чия трагедія «Катон» була надзвичайно популярною). Особливо важливим англійським письменником-юристом був Вільям Блекстоун, чиї «Коментарі до законів Англії» мали великий вплив на американських засновників і є ключовим джерелом розвитку англо-американського загального права. Хоча «Два трактати про правління» Джона Лока вже давно згадуються як такі, що мали значний вплив на американських мислителів, історики Девід Лундберг та Генрі Ф. Мей демонструють, що «Дослідження про людське розуміння» Лока було набагато більш популярним, ніж його політичні трактатиSee David Lundberg and Henry F. May, "The Enlightened Reader in America," American Quarterly, vol. 28, no. 2 (1976): 267..

Шотландське Просвітництво також вплинуло на американських мислителів. Нариси Дейвіда Г'юма та його «Історію Англії» широко читали в колоніях, а політична думка Г'юма мала особливий вплив на Джеймса Медісона та розробку Конституції США. Ідеї етики Френсіса Хатчесона, а також поняття цивілізованості та ввічливості, розроблені графом Шафтсбері, Аддісоном та Річардом Стілом у їхньому «Глядачеві», мали значний вплив на американських колоністів вищого класу, які прагнули наслідувати європейські звичаї та освіченість.

Безумовно, найважливішими французькими джерелами для американського Просвітництва були «Дух законів » Монтеск'є та «Право народів» Еммеріха де Ваттеля. Обидві праці сформували ранні американські ідеї державного устрою і мали значний вплив на Конституцію США. Історії Вольтера широко читали, але рідко цитували. Ной Вебстер використав освітні ідеї Руссо про розвиток дитини для створення свого знаменитого «Букваря» . Роботи німця Самуеля фон Пуфендорфа часто цитувалися американськими письменниками.

Наука Провідними вченими були Бенджамін Франклін з його роботами з електрики; Джаред Еліот (1685–1763) з його роботами в галузях металургії та сільського господарства; Девід Ріттенхаус в астрономії, математиці та приладобудуванні; Бенджамін Раш в медицині; Чарльз Вілсон Піл (1741–1827) в природничій історії; і Кадволладер Колден (1688–1776) з його роботми в ботаніці та міській санітарії. Дочка Колдена, Джейн Колден, була першою жінкою-ботаніком, яка працювала в Америці. Бенджамін Томпсон був провідним вченим, зокрема в теорії теплової енергії.

Архітектура, мистецтво та культура

Після 1780 року федеральний стиль американської архітектури почав відрізнятися від георгіанського і став унікальним американським жанром. У 1813 році Ітіел Таун (1784–1844) спроектував першу церкву в готичному стилі в Північній Америці, церкву Трійці в Зеленому, Нью-Гейвен, штат Коннектикут, що на десять років випередила англійське готичне відродження. У галузі літератури, поезії, музики та драматургії були зроблені певні мистецькі спроби, особливо у довоєнній Філадельфії, але американська (непопулярна) культура в цих галузях протягом більшої частини періоду значною мірою наслідувала британську культуру.

Республіканізм та лібералізм

Американський республіканізм наголошував на згоді керованих, позбавленні аристократії та протидії корупції. Він представляв собою зближення класичного республіканізму та англійського республіканізму (людей Співдружності 17-го століття та англійських вігів 18-го століття)Linda K. Kerber, "The Republican Ideology of the Revolutionary Generation," pp. 474–95 in JSTOR.