Національний парк Айл-Роял — національний парк Сполучених Штатів, що складається з острова Роял, а також понад 400 невеликих прилеглих островів і навколишніх вод Верхнього озера в штаті Мічиган.
Острів Роял завдовжки і завширшки, площею , що робить його п'ятим за площею озерним островом у світі. Окрім того, це найбільший природний острів в озері Верхньому, другий за величиною острів у Великих озерах (після острова Манітулін), третій за величиною в континентальних Сполучених Штатах (після Лонг-Айленду та острова Падре) і 33-й найбільший острів у США.
Національний парк Айл-Роял було засновано 3 квітня 1940 року, потім додатково захищено від забудови шляхом визначення зони дикої природи в 1976 році, оголошено ЮНЕСКО Міжнародним біосферним заповідником у 1980 році та додано до Національного реєстру історичних місць у 2019 році як традиційне культурне надбання Мінонг. Парк займає площі, з землі та навколишніх вод.
Північна межа парку примикає до національного морського заповідника Канадського озера Верхнє вздовж міжнародного кордону. Із 25 894 відвідуваннями у 2021 році це сьомий найменш відвідуваний національний парк у Сполучених Штатах.
Географія
Парк складається з острова Роял і приблизно 400 менших островів, а також будь-яких затоплених земель у радіусі навколишніх островів (16USC408g).
Острів Роял — найбільший острів на озері Верхньому, площею 535 км². Найвищою точкою острова є гора Дезор , або близько над рівнем озера.
У 1875 році Айл-Роял було відокремлено від округу Ківіно як окремий округ Айл-Роял. У 1897 році округ було розпущено, а острів було знову включено до складу округу Ківін.
Клімат Відповідно до системи класифікації клімату Кеппена, Національний парк Айл-Роял має м'який літній вологий континентальний клімат (Dfb). За даними Міністерства сільського господарства Сполучених Штатів, зона стійкості рослин становить 4b при 1178 футів (359 м) над рівнем моря із середньорічною екстремальною мінімальною температурою -24,2 °F (-31,2 °C).
У парку немає метеостанції, але PRISM Climate Group, проект Університету штату Орегон, надає інтерпольовані дані для острова на основі клімату прилеглих районів.
Історія
Передісторія Велика кількість мідних артефактів, знайдених в індіанських курганах і поселеннях, деякі з яких датуються 3000 роком до н. е., швидше за все, були видобуті на острові Роял і сусідньому півострові Кевін. На острові є сотні ям і траншей завглибшки до 65 футів (20 м) від цих корінних народів, більшість із яких у районі бухти МакКарго. Тестування вуглецем-14 останків деревини, знайдених у гніздах мідних артефактів, показує, що їм щонайменше 6500 років.
У "Доісторичному видобутку міді в регіоні Верхнього озера" Дрієр і Дю Темпл оцінили, що в регіоні було видобуто понад 750 000 тонн міді. Проте Девід Джонсон і Сьюзан Мартін стверджують, що їхня оцінка ґрунтувалася на перебільшених і неточних припущеннях. Єзуїтський місіонер Даблон у 1669-70 рр. опублікував розповідь про «острів під назвою Менонґ, славний своєю міддю». Менонг, або Мінонг, був рідним терміном для острова, і є основою для хребта Мінонг. Пошуки почалися серйозно, коли чіппева відмовилися від своїх претензій на острів у 1843 році, починаючи з багатьох оригінальних місцевих ям. Ця діяльність припинилася до 1855 року, коли не було знайдено жодних економічних родовищ. Шахта Мінонг і Шахта Айленд були результатом відновлення, але короткочасної діяльності з 1873 по 1881 рік.
Айл-Роял був переданий Сполученим Штатам за договором 1783 року з Великою Британією (раніше був частиною Індіанського заповідника, який оспорював Сполучені Штати), але британці залишалися під контролем до закінчення війни 1812 року, а народи оджибва вважали острів своєю територією. Оджибва поступилися острів США за договором Ла-Пуент 1842 року, причому група Гранд Портедж не знала, що ані вони, ані Айл-Роял не перебувають на британській території. З роз'ясненням для оджибва Вебстер-Ешбертонського договору 1842 року, який був підписаний до договору Ла-Пуент, оджибва повторно підтвердив договір 1842 р. в угоді Айл-Роял 1844 р., при цьому група Гранд Портедж підписав угоду як додаток до договору 1842 р.
У середині 1840-х років доповідь Дугласа Гоутона, першого державного геолога штату Мічиган, поклала початок буму видобутку міді у штаті, і на острові були відкриті перші сучасні мідні шахти. Свідки попередніх гірничих робіт були скрізь у вигляді багатьох кам'яних молотів, деяких мідних артефактів і місць, де мідь була частково видобута зі скелі, але залишена на місці. Стародавні ями та траншеї привели до відкриття багатьох родовищ міді, які видобували в 19 столітті. Віддаленість острова в поєднанні з невеликими мідними жилами призвела до швидкого виходу з ладу більшості шахт 19-го століття. Між шахтарями та комерційними лісорубами велика частина острова була вирубана наприкінці 19 століття. Після того, як у 1940 році острів став національним парком, вирубка лісу та інша експлуатаційна діяльність припинилися, і ліс почав відновлюватися.
Колись острів був місцем кількох промислів озерної форелі та сига, а також кількох утіх. Рибальська промисловість значно занепала, але на Edisen Fishery триває. Сьогодні тут немає постійних мешканців; невеликі громади скандинавських рибалок були видалені Службою національних парків США після того, як острів став національним парком у 1940-х роках. Близько 12 сімей все ще мають довічну оренду своїх кают і вимагають Айл-Роял як свою спадщину, а кілька нащадків рибалок ловлять рибу у водах острова Роял комерційно.
Оскільки острів Айл-Роял оточують численні невеликі острови, кораблі колись керували територією через маяки на острові Пассаж, Рок-Харбор, Рок оф Ейджес і маяк Айл-Роял на острові Менеджері. На західній частині острова розташовано декілька затонулих кораблів, які дуже популярні серед аквалангістів, зокрема SS America. Центр занурених ресурсів NPS склав на карті 10 найвідоміших корабельних аварій, що перебувають у парку, і опублікував корабельні аварії національного парку Айл-Роял; Археологічна служба, яка дає огляд морської історії цього району. Сумнозвісно відома сувора погода в цьому районі, вражаючий підводний рельєф, центральне розташування острова на історичних судноплавних маршрутах і холодна прісна вода призвели до того, що по всьому парку майже не пошкоджені, добре збережені уламки.
У січні 2019 року весь ланцюг островів був доданий федеральним урядом до Національного реєстру історичних місць. У реєстрі це називається «традиційне культурне надбання мінонг».
Анжелік Мотт У 1845 році жінка з оджибве на ім'я Анжелік та її чоловік -мандрівник Чарльз Мотт залишилися на острові Роял як наймані компанії Сайрус Менденхолл і мідної компанії Lake Superior Copper Company. Вони були найняті та доставлені на острів Роял на шхуні Менденхолла «Алгонкін», першою для розвідки міді. Анжелік знайшла велику масу мідної руди. Сне та її чоловіка найняли, щоб залишитися та охороняти його, доки не прибуде баржа, щоб забрати його, обіцяли не більше ніж через 3 місяці. Їх висадили в липні і залишили на мілині до наступної весни. Їм залишили мінімальну провізію, яка складалася з півбочки борошна, шести фунтів масла та трохи квасолі. Пообіцяли прислати катер із постачанням через перші кілька тижнів, але його так і не відправили.
Повний опис подій було описано у виносці, як розповіла Анжелік, у першому виданні книги Ральфа Д. Вільямса під назвою «Шановний Пітер Уайт» у 1907 році; Історія Анжеліки була вилучена з наступного друку, що зробило її єдиним письмовим записом, який зберігся. Зазвичай люди не селилися на острові Роял цілий рік. Близько трьох тисяч років корінні американці використовували землю для видобутку міді та риби. Ці корінні американці зазвичай обмежували відвідування острова влітку. Американці в дев'ятнадцятому столітті робили те саме.
Природнича історія
На острові існує ряд середовищ існування, головним із яких є бореальний ліс, подібний до сусідніх Онтаріо та Міннесоти. Височинні ділянки вздовж деяких хребтів є фактично «лисими» з оголеними корінними породами та кількома чагарниковими деревами, кущами чорниці та витривалими травами. Іноді є болота, які зазвичай є побічним продуктом діяльності бобрів. Є також кілька озер, часто з лісистим або болотистим берегом. На клімат, особливо в низинних районах, сильно впливають холодні води Верхнього озера.
Флора Відповідно до потенційних типів природної рослинності А. В. Кухлера США, національний парк Айл-Роял має потенційний тип рослинності Ялина/Ялиця Великих озер (93) і потенційну форму рослинності Північний хвойний ліс (22).
Переважні рослинні середовища існування острова Роял розташовані в провінції Лаврентійського мішаного лісу. Ця територія є перехідною зоною біому помірних широколистяних і змішаних лісів між справжніми бореальними лісами на півночі та Великими лісами на півдні, з особливостями кожного. Тут є ділянки як широколистяного, так і хвойного лісу, а також водойми від хвойних боліт до драговин.
До хвойних належать сосни (Pinus banksiana), ялини чорні та білі (Picea mariana та Picea glauca), ялиці бальзамічні (Abies balsamea) та кедри східні (Juniperus virginiana).
До листяних порід належать тремтячі осики (Populus tremuloides), червоні дуби (Quercus rubra), паперові берези (Betula papyrifera), американська горобина (Sorbus americana), червоні клени (Acer rubrum), цукрові клени (Acer saccharum) і гірські клени (Acer spicatum). У національному парку Айл-Роял зустрічається понад 600 видів квіткових рослин, таких як дика сарсапарилла, чорнобривці болотні, лісова лілія та шипшина колюча.
Тваринний світ
Національний парк Айл-Роял відомий своїми популяціями лісових вовків і лосів, які вивчають вчені, досліджуючи відносини між хижаком і жертвою в закритому середовищі. Між двома тваринами існує циклічний зв'язок: із збільшенням популяції лосів зростають і вовки. Врешті-решт вовки вбивають занадто багато лосів і починають голодувати та знижують свій репродуктивний рівень. Це стало простіше, оскільки Айл-Роял був колонізований приблизно лише однією третиною видів ссавців материка, оскільки він дуже віддалений. Крім того, це середовище унікальне тим, що це єдине відоме місце, де вовки та лосі співіснують без присутності ведмедів.
Іншими поширеними ссавцями є руді лисиці, бобри та руді білки. Деякі лисиці звикли до контакту з людьми, і їх можна побачити, як на світанку ходять по кемпінгах, шукаючи заблукані залишки, залишені необережними туристами. Зі свого боку, вовк є невловимим видом, який уникає спілкування з людьми. Протягом більшої частини історії острова існувало кілька задокументованих випадків прямого контакту вовка з людиною. У сезоні 2024 року в районі Рок-Гарбор було повідомлено про десятки спостережень вовків. Горностаїв періодично бачили біля доків. Інші ссавці, яких можна побачити, включають норок на різних берегах озер і ондатр (іноді) у бобрових ставках. На острові також існує кілька видів кажанів. До рептилій відносяться східна підв'язкова змія, розфарбована черепаха та північна червоночерева змія. Також на острові мешкають шість видів жаб і три види саламандр.