Національний парк Біг-Бенд () — національний парк Сполучених Штатів, розташований у Західному Техасі, що межує з Мексикою. Парк має національне значення як найбільша охоронна територія топографії та екології пустелі Чіуауа у Сполучених Штатах і був названий на честь великого вигину Ріо-Гранде/Ріо-Браво. У парку охороняється понад 1200 видів рослин, понад 450 видів птахів, 56 видів рептилій і 75 видів ссавців. Додаткові заходи в парку включають мальовничі прогулянки, програми під керівництвом рейнджерів парку Біг-Бенд і спостереження за зірками.
Ця територія має багату культурну історію, починаючи з археологічних пам'яток, що датуються майже 10 000 років тому, і закінчуючи недавніми піонерами, власниками ранчо та шахтарями. Гори Чисос розташовані в парку і є єдиним гірським масивом у Сполучених Штатах, який повністю входить до межі національного парку. Геологічні особливості парку включають морські скам'янілості та кістки динозаврів, а також вулканічні дамби.
Парк охоплює площу , повністю в межах округу Брюстер. Понад , Ріо-Гранде/Ріо-Браво утворює кордон між Мексикою та Сполученими Штатами, а Національний парк Біг-Бенд керує приблизно уздовж цієї межі.
Оскільки Ріо-Гранде є міжнародним кордоном, парк стикається з незвичайними обмеженнями під час адміністрування та забезпечення дотримання правил, норм і політики парку. Відповідно до договору Гвадалупе-Ідальго територія парку простягається лише до центру найглибшого русла річки, коли річка текла в 1848 році. Решта каналу та землі на південь від нього розташовані на території Мексики. Парк межує з заповідними територіями Каньйон-де-Санта-Елена та Мадерас-дель-Кармен у Мексиці.
Географія і клімат
Парк знаходиться в некорпоративному районі округу Брюстер, штат Техас.
Відповідно до системи класифікації клімату Кеппена, Національний парк Біг-Бенд має жаркий посушливий клімат (BWh).
Парк демонструє драматичні контрасти, а його клімат можна охарактеризувати як один із екстремальних. Сухі та спекотні дні пізньої весни та літа часто перевищують на нижніх висотах. Зима зазвичай м'яка, але іноді трапляються мінусові температури. Через діапазон висоти приблизно від уздовж річки до піку Еморі в горах Чисос на висоті , доступна вологість і температура в парку широко варіюються. Ці варіації сприяють винятковій різноманітності середовищ існування рослин і тварин. Деякі види в парку, такі як дуб Чисос (Quercus graciliformis), більше ніде в Сполучених Штатах не трапляються.
річки, які утворюють південну межу парку, включають вражаючі каньйони Санта-Елена, Маріскал і Бокільяс. Ріо-Гранде, що петляє через цю частину пустелі Чіуауа, прорізала глибокі каньйони з майже вертикальними стінами через три висоти, складені переважно з вапняку. У відкритих пустельних районах високопродуктивна прибережна зона Ріо-Гранде включає численні види рослин і тварин і значні культурні ресурси. Рослинний пояс простягається в пустелю вздовж струмків і арройос.
Гори Чисос у парку — це небесні острови, оточені пустелею. Значна частина величезного біорізноманіття парку представлена ізольованими популяціями рослин і тварин, які зустрічаються в горах Чисос і в багатьох пустельних джерелах, поширених по парку.
На південь від кордону розташовані мексиканські штати Чіуауа та Коауїла та нові охоронні території флори та фауни, які є регіонами, відомими як Мадерас-дель-Кармен та Каньйон-де-Санта-Елена.
Історія
Протягом раннього історичного періоду (до 1535 року) кілька індіанських груп були зареєстровані як мешканці Біг-Бенду. Індіанці чисос були слабо організованою групою кочових мисливців і збирачів, які, ймовірно, займалися обмеженим сільським господарством на сезонній основі. Походження індіанців чисос невідоме. Лінгвістично вони були пов'язані з індіанцями племені кончо на півночі Чіуауа та північно-західній Коауїлі. Вони розмовляли членом уто-ацтеканської мовної сім'ї, носії якої варіювалися від центральної Мексики до Великого басейну США.
Юмано була кочовою групою, яка подорожувала та торгувала Західним Техасом та південно-східним Нью-Мексико, але деякі історичні записи свідчать про те, що вони були ворогами чисо. Приблизно на початку 18 століття апачі мескалеро почали вторгатися в регіон Біг-Бенд і витіснили індіанців чисос. Однією з останніх груп корінних американців, яка використовувала Біг-Бенд, були команчі, які проходили через парк уздовж стежки команчів на шляху до періодичних наБіґів у територію Мексики та назад. Ці наБіґи тривали до середини 19 століття. Останнім із великих воєначальників корінних народів регіону був апач іспанського походження на ім'я Альзате, який діяв аж до кінця 1860-х років.
Європейська присутність у регіоні починається приблизно в 1535 році нашої ери з першими іспанськими дослідженнями цієї частини Північної Америки. Експедиція Альвара Нуньєса Кабеси де Ваки пройшла поблизу Біг-Бенда, за якою послідували інші експедиції. Деякі з цих експедицій шукали золото і срібло або землю для ферм і ранчо. Інші, наприклад місіонери францисканців, мали на меті створити центри, в яких тубільці могли б євангелізувати. У спробі захистити північний кордон Нової Іспанії, з якої виникла сучасна Мексика, наприкінці 18 століття уздовж Ріо-Гранде була побудована лінія президіосів, або фортів. Президіо-де-Сан-Вісенте був побудований поблизу сучасного Сан-Вісенте, Коауїла, а Президіо-де-Сан-Карлос був побудований поблизу сучасного Мануеля Бенавідеса, Чіуауа. Деякі президіуми незабаром були покинуті через фінансові труднощі та через те, що вони не могли ефективно зупинити індіанське вторгнення до Мексики. Солдати та поселенці цих президій переїхали до нових президій, де інтереси Іспанської імперії були більш захищеними. Таким був випадок Санта-Роза-Марія-дель-Сакраменто, нині Мускіз, Коауіла.
Дуже мало вивчено іспанську окупацію Біг-Бенду після залишення президіумів. У 1805 році іспанське поселення під назвою Альтарес існувало на південь від Ріо-Гранде. Регіон став частиною Мексики, коли вона досягла незалежності від Іспанії в 1821 році. Мексиканські родини жили в цьому районі, коли англомовні поселенці почали прибувати після відділення Техасу у другій половині 19 століття.
Після закінчення мексикансько-американської війни в 1848 році армія США провела військові дослідження незвіданої землі Біг-Бенд. Форти та форпости були встановлені у Транс-Пекос Техас, щоб захистити мігруючих поселенців від нападів індіанців. Значна частина солдатів наприкінці 1800-х років були афроамериканцями, і їх почали називати «солдатами-бізонами», ім'я, яке, очевидно, дали їм корінні американці. Лейтенант Генрі Фліппер, перший американець африканського походження, який закінчив Вест-Пойнт, служив у Шафтері, штат Техас, наприкінці 19 століття. (Шафтер, названий на честь генерала Вільяма Р. Шафтера, розташований на захід від Біг-Бенда вздовж шосе від Презідіо до Марфи.) Власники ранчо почали селитися в Біг-Бенді приблизно в 1880 році, а до 1900 року більшу частину займали ранчо для овець, кіз і великої рогатої худоби. площі. Невдовзі делікатне пустельне середовище було випасано.
Наприкінці 19-го та на початку 20-го століть цінні родовища корисних копалин були відкриті та привезені поселенцями, які працювали на шахтах або підтримували шахти, займаючись землеробством або вирубуючи деревину для шахт і металургійних заводів. Навколо копалень виникали громади. Бокільяс і Терлінгва виникли в результаті гірничих робіт. У цей період заплава Ріо-Гранде була заселена фермерами. Розвинулися поселення з такими назвами, як Терлінгва-Абахо, Сан-Вісенте, Ла-Койота та Кастолон. Часто на одній території жили й займалися землеробством не більше ніж групи сімей, і вони були успішними лише в тій мірі, в якій земля була здатна їх підтримувати.
У травні 1916 року рейд на Гленн-Спрінгс привернув національну увагу, що спонукало президента Вільсона віддати наказ про мобілізацію Національної гвардії Техасу для допомоги федеральним силам уздовж кордону. Постійний кавалерійський табір був заснований у Гленн-Спрінгс у 1916 році і залишався до 1920 року, коли ситуація на кордоні покращилася.
Закладання парку
У 1930-х роках багато людей, які любили країну Біг-Бенд, побачили, що це край унікального контрасту та краси, який варто зберегти для майбутніх поколінь. У 1933 році законодавчий орган Техасу прийняв закон про заснування державного парку Техаські каньйони. Пізніше того ж року парк був перейменований у Державний парк Біг-Бенд. У 1935 році Конгрес Сполучених Штатів прийняв закон, який дозволив придбати землю під національний парк. Штат Техас передав землю, яку він придбав, федеральному уряду, і 12 червня 1944 року Національний парк Біг-Бенд став реальністю. Парк відкрився для відвідувачів 1 липня 1944 року.
Біг-Бенд залишається одним із найбільших, найвіддаленіших і найменш відвідуваних національних парків у прилеглих Сполучених Штатах. За 10-річний період з 2009 по 2019 рік парк відвідували в середньому 377 154 відвідувачі на рік.
Геологія
Найдавніша зареєстрована тектонічна активність у парку пов'язана з палеозойським марафонським орогенезом, хоча події протерозою (понад 550 млн років тому), можливо, мають певний глибокий контроль. Марафонський орогенез (частина орогенного поясу Уачіта-Марафон-Сонора) є частиною насування гірських порід з Південноамериканської плити на Північноамериканську плиту. Найкраще це можна побачити в районі парку Persimmon Gap. Ця орогенна подія пов'язана з відсутністю в парку порід тріасового та юрського періодів.
Між тріасовим і крейдовим періодами Південноамериканська плита відділилася від Північноамериканської плити, що призвело до відкладення вапняку Глен-Роуз, вапняку Дель-Кармен, формації Сью-Пікс, вапняку Санта-Елена, глини Дель-Ріо, вапняку Буда та Бокільяса (зберігається в горах Сьєрра-дель-Кармен-Сантьяго, Дев'ять пунктів Меса, гора Маріскал і райони Меса-де-Ангіла). Також у цей час утворився жолоб Чіуауа, коли відкрилася Мексиканська затока, що призвело до нормального розлому зі сходу на захід. У результаті цього часу відкладення в парку збереглися скам'янілості динозаврів, ліс та інші скам'янілості.
Після завершення рифтингу в пізньому крейдяному періоді до раннього кайнозою область Біг-Бенд зазнав орогенезу Лараміди. Цей період (зараз східно-західного) стиснення спричинив звернену до північного сходу Меса-де-Ангіла (піднята монокліналь на південно-західній околиці парку), звернену до південного заходу гори Сьєрра-дель-Кармен–Сантьяго (піднята монокліналь із насувами, яка утворює межі парку на сході) і басейну Торнілло. У середньому кайнозої утворилася більшість вулканічних порід, включаючи групу Чисос, комплекс кальдери Пайн-Каньйон і формацію Бурро-Меса.
Найновіша тектонічна активність у парку полягає в розломах басейну та хребта від неогенового до четвертинного періоду. Цей період розширення зі сходу на захід призвів до появи больсонів Естуфа та Дехало в горах Чисос, а також до розломів Терлінгва та Сьєрра-дель-Кармен, крейдяного дроу та Бурро-Меса. Ріо-Гранде увійшла в район Біг-Бенда приблизно 2 мільйони років тому, і з того часу відбулася велика ерозія та вирубка.
Культурні ресурси Культурні ресурси в парку варіюються від палео-індійського періоду 10 500 років тому до історичного періоду, представленого індіанськими групами, такими як чисо, мескалеро та команчі. Зовсім недавно іспанські, мексиканські, англійські та ірландські поселенці займалися землеробством, мали ранчо та видобували в цьому районі.
Протягом доісторичного періоду люди знаходили притулок і підтримували відкриті місця для табору по всьому парку. Археологічні записи розкривають пустельну культуру архаїчного періоду, жителі якої розвинули кочовий спосіб життя полювання та збирання, який залишався практично незмінним протягом кількох тисяч років.