«Подорож з минулоріччя» () — науково-фантастичний роман британського письменника-фантаста . Опублікований в 1982 році в американському видавництві «Даблдей». Лауреат премії «Прометей» (1983). Перекладений і виданий польською мовою (1985, 1993)https://lubimyczytac.pl/ksiazka/61028/najazd-z-przeszlosci.
Пролог На Землі неспокійні часи і краща частина людства задумала амбітний проект — послати до Альфи Центавра космічний корабель з людськими ембріонами. Космічний ковчег, символічно названий «Ґуаньїнь», відправився у далеку мандрівку 2020 року. Нащадки перших поселенців, виведених з ембріонів, утворили на планеті, названій Хірон, анархо-комуністичний соціум. На Землі за цей час розгорілася Третя світова війна, що завершилася ядерною катастрофою в Белуджистані (2021) та падінням СРСР. Після кількох десятиліть деградації і протистояння елітизм лише зміцнив свої позиції. Один з трьох протиборчих блоків вирішив приєднати планету Хірон, що оберталася навколо Альфа Центавра. Космічний корабель «Мейфлавер-2» двадцять років мандрував космічними просторами перед тим як висадитися на планету анархістів…
Суспільство хіронців Оскільки у перших мешканців Хірона не було батьків, їх виховували антропоморфні роботи. Навіть подорослішавши, хіронці зберегли любов до роботів, а через них — до розвитку техногену; у той же час вони не знали деяких негативних моментів, пов'язаних із батьківським вихованням — тиску авторитету, уявлень про соціальну градацію, цілого ряду стереотипних уявлень. Згодом утворилося високорозвинене, горизонтально побудоване суспільство. У цьому соціумі не було керівників і підлеглих, хіронці не знали держави, грошей, армії, поліції, формалізму, бюрократії ітп. Проблема злочинності практично не виникала — не було ґрунту для її побутування. Коли хтось вчиняв суспільно небезпечну дію — його швидко нейтралізовували оточуючі, адже зброя перебуває у вільному доступі.
У цьому суспільстві немає поняття «брак» — неможливо знайти жодну річ, яка була б створена неякісно. У кожній галузі працюють зацікавлені особи, для яких праця — улюблена справа. За неї не платять. Повага, авторитет серед колег — це і є справжніми «грошима» хіронців. Людина працює, бо не може не працювати, працює за покликом серця, згідно своїх вмінь, схильностей і зацікавленостей.
Ніхто не диктує хіронцю, яке в нього має бути особисте життя. Шлюбу не існує, чоловік і жінка мешкають разом, скільки захочуть. У багатьох на планеті є сестри чи брати тільки по матері, чи тільки по батькові.
Відсутність хибного уявлення про науковий авторитет і первісна любов до пізнання призвела до того, що хіронці пішли далі землян в знанні про світобудову. Були здійснені революційні відкриття у фізиці, адже ніхто не боявся протирічити «авторитетній» думці вчених минулого.
Взаємодія з землянами Коли на планету прибувають вихідці з Землі, які двадцять років шляху бережно плекали міні-капіталізм на своєму величезному кораблі, вони були шоковані, що їм не було навіть із ким офіційно поговорити. Кожен був зайнятий своїми справами, а керівництва знайти так і не вдалось…
При зіткненні двох суспільств кінцівка є очікуваною. Елітарний соціум починає чимдуж розмиватися, все більше землян починає розуміти, що всі штучні нашарування у вигляді «економіки», «політики» і навіть санкціонованих зверху уявлень про мораль чи сімейні цінності — не більше ніж збочення. Чи не найпершими симпатію до хіронців відчули бійці роти D, по суті штрафбату. Люди, яких не могла зламати система, невдахи і порушники статуту просто були яскравими індивідуальностями, тому чудово зрозуміли анархістів-індивідуалістів, які мешкали на Хіроні.
Застосувати примус до хіронців, зробити їх рабами капіталу чи сформувати з них громадян не вийшло. Тактика хіронців полягала у тому, щоб діяти м'якою силою. Навіть коли проти них пробують розв'язати військову агресію, вони не відповідають пострілами у бік усіх солдат. Зупиняти треба конкретних агресорів, а не діяти з принципу «ти носиш таку ж форму, значить уже винен». Хіронці розуміють: є командне ядро, а є ті, що лише виконують накази. Коли ця структура поступово розпадається, залишається лише жалюгідна за кількістю верхівка, яку й слід нейтралізувати. І навіть у дрімучих обивателів, яким так зручно у міщанському коконі, з часом пробуджується живий розум…
Зрештою, капіталістична облуда не витримує. Навіть нові кораблі, які були вислані на підмогу, не допомагають.
Секрет успіху хіронців простий. Вони не ділили навколишніх на «своїх» і «чужих». Адже бути хіронцем, це насамперед, бути людиною, а не китайцем, росіянином чи американцем; бути людиною працюючою, відкриваючою нове. Саме таким людям належить місія підняття з попелу, відродження острівців цивілізації на Землі. Адже ті земляни, які ще животіли на материнській планеті, вже не могли існувати за самовбивчими старими правилами…
Примітки
Посилання Гриценко, Н. Планета Анархия / Н. Гриценко // Edita (совместно с Международным литературным клубом «Astra Nova»). — 2021. — № 88. — С. 54-59.