Алі́на Вале́ріївна Сарна́цька (11 квітня 1987, Київ) — українська колишня військовослужбовиця, сержант 241-ї окремої бригади Територіальної оборони Збройних Сил України (2022—2024), бойова медикиня, волонтерка, науковиця, журналістка, радіоведуча, правозахисниця, письменниця й драматургиня, 128-ма хедлайнерка проєкту «Літературні забави». Докторка філософії в галузі соціальної роботи (2025). Вона набула публічної відомості як учасниця російсько-української війни, активна громадська діячка, а також як авторка публіцистичних, художніх і драматургічних текстів, присвячених темам війни, прав людини, тілесності, насильства та соціальної маргіналізації. Членкиня ПЕН-клубу та Національної спілки театральних діячів України.
Активно виступає за декриміналізацію порнографії в Україні. Працювала консультанткою та тренеркою громадських і благодійних організацій, зокрема у сфері організаційного розвитку, зменшення шкоди, профілактики передозувань, підтримки вразливих груп населення. Вона брала участь у багатофокусних дослідницьких та імплементаційних проєктах на перетині соціальної роботи, громадського здоров'я та прав людини, а також виступала експерткою й публічною спікеркою з питань гендерної рівності, секс-праці та державної політики у сфері прав людини.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році Аліна Сарнацька долучилася до лав Збройних Сил України, де проходила службу як бойова медикиня. Учасниця бойових дій, виконувала завдання з надання домедичної та медичної допомоги на Київщині та Донеччині. Її військовий досвід став підґрунтям для подальшої публічної, освітньої та творчої діяльності, спрямованої на осмислення війни, ветеранського досвіду та психологічних наслідків російської агресії.
Аліна Сарнацька також відома активною громадською та правозахисною діяльністю. Як журналістка та письменниця вона публікувалася в українських медіа, працювала з жанрами репортажу, есею та інтерв'ю. Авторка художніх і драматургічних текстів, у яких значне місце посідає досвід війни, тілесності, травми та соціального виключення. Її творчість розглядають у контексті сучасної української воєнної та ветеранської літератури, а також документального й соціально ангажованого театру.
Життєпис
Цивільне життя Аліна Сарнацька народилась 11 квітня 1987 року в Києві. Здобула базову вищу освіту за напрямом «Психологія» в Національному авіаційному університеті. Згодом закінчила Академію праці і соціальних відносин, де здобула ступінь магістра за напрямом підготовки «Соціальна робота». 2007 року через фінансову скруту добровільно долучилась до сфери секс-працівниць, паралельно навчалась на психолога. 2015 року полишила цю сферу. Згодом обіймала посаду спеціалістки зі збору даних досліджень в Інституті дослідження політики громадського здоров'я в Києві. В громадській діяльності не соромиться свого досвіду в секс-індустрії. На її думку, така публічність допомагає змінити ставлення в суспільстві до секс-працівниць і загалом зменшити рівень ненависті людей одне до одного.
Долучившись до громадсько-політичного життя в столиці, Сарнацька стала захищати права секс-працівниць. Скориставшись навичками психологині з бакалаврату, брала участь у допомозі жінкам у проституції та людям з наркозалежністю; цікавилася питаннями протидії домашньому насильству. З 2017 року — менеджерка з розвитку в ГО «Еней», де у 2018—2019 роках вона була головною дослідницею проєкту «Жінки, що живуть з наркозалежністю, та секс-працівниці ініціюють нові цілі безпеки та ВІЛ-сервісу у Києві». У 2017 році Сарнацька працювала асистенткою менеджерки з досліджень, займалася програмуванням опитувальників і збором даних у компоненті EQUATOR проєкту ExMAT («Розширення доступу до медикаментозного підтримувального лікування в Україні»). У 2018—2019 роках була тренеркою мультидисциплінарних команд лікарів і працівників районних соціальних служб у межах проєкту «Забезпечення діяльності Подільського районного інформаційно-консультативного та тренінгового центру профілактичної роботи з дітьми та молоддю груп ризику». У 2019—2020 роках — консультантка з організаційного розвитку ГО «Печеніги», а у 2020 році — благодійної організації "Благодійний фонд «Всеукраїнське об'єднання людей з наркозалежністю». У 2019—2020 роках була тренеркою ВООЗ з питань протидії передозуванням.
З 31 липня 2019 по 31 грудня 2021 року була спікеркою ГО «Демократична Сокира». Від цієї ГО без успіху балотувалася в окрузі № 6 під час виборів до Київради восени 2020 року. У 2021 році Аліна Сарнацька як спікерка ДС з питань секс-роботи ініціювала проєкт щодо декриміналізації праці секс-працівників і виробництва порнографії в Україні. У межах інформаційної кампанії Сарнацька виступала в медіа, брала участь у дискусіях щодо моделі декриміналізації та координувала підготовку законопроєктів із залученням юристів партії. Фінансовано проєкт було добровільними внесками. Діяльність проводилася на волонтерських засадах, із поступовим поширенням інформації та правової підтримки для секс-працівників у різних регіонах України. Вийшла з лав ДС у 2021 році.
У 2021 році Аліна Сарнацька на волонтерських засадах брала участь в організації та підготовці КиївПрайду, кінофестивалю документального кіно про права людини Docudays UA та Маршу жінок. Вона є правозахисницею, співзасновницею та членкинею керівного комітету Національної платформи ключових спільнот України. У співпраці з організацією жінок «Вільна», які перебували в місцях позбавлення волі, Сарнацька долучалася до проведення досліджень у пенітенціарних установах, присвячених проблемі насильства щодо жінок.
З квітня 2019 року по 24 лютого 2022 року психологиня-консультантка у «Drugstore». Перед початком повномасштабної війни розпочала навчання в аспірантурі факультету соціальної та психологічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. 23 грудня 2025 року в цьому ж виші захистила дисертацію на здобуття вченого звання доктора філософії у галузі соціальної роботи під назвою «Підвищення безпеки жінок, які належать до уразливих до гендерного насильства груп». Дисертаційне дослідження Аліни Сарнацької присвячене проблемі протидії гендерно зумовленому насильству серед жінок, які належать до груп із підвищеною вразливістю, шляхом адаптації та апробації інтервенції «WINGS» у контексті української системи соціальної роботи.
Військова кар'єра
Початок повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Аліна Сарнацька зустріла в Києві. Кілька днів вона перебувала на станції метро «Житомирська», яка слугувала укриттям для цивільного населення під час обстрілів, де остаточно вирішила долучитися до Збройних сил України. З її слів, родина та частина друзів поставилися до цього рішення критично; водночас її підтримала професійна спільнота, у межах якої вона працювала.
5 березня 2022 року склала присягу на вірність українському народові як військовослужбовиця ЗСУ. Відтоді по 8 грудня 2023 року служила старшою бойовою медикинею роти вогневої підтримки 207-го ОБТрО 241-ї ОБрТро. Під час служби на Донеччині працювала на стабілізаційному пункті в місті Часів Яр, уже після захоплення росіянами Бахмута. За її словами, робота відбувалася в умовах постійних російських обстрілів великокаліберною зброєю, які вона не сильно боялась через власне велике робоче навантаження.
У вересні 2022 разом із Ольгою Зайденварг заснувала ініціативу «Теплоносії», яка займається супроводом військовослужбовців (від 2025 року «Теплоносії» офіційно є благодійною організацією, котру очолює Аліна Сарнацька). Станом на кінець 2025 року «Теплоносії» супроводжували дві бригади (120-та ОБрТро та 63-тя ОМБ), один батальйон та низку окремих рот.
З середини грудня 2023 року розпочала роботу в Офісі підтримки змін Міноборони України. З 3 квітня 2023 по 13 грудня 2024 року працювала радіоведучою на Громадському радіо, де висвітлювала й коментувала як військовослужбовиця «наболілі проблеми держави, армії та соціуму». Вела програми «Добровольці» (вийшло 36 випусків) та «Сувора догана» (вийшло 59 випусків). Перший сезон «Суворої догани» вела із Максимом Колесніковим та Борисом Хмілевським; другий — із Борисом «П'яточкіним» Піддубним. 17 квітня 2024 року виступила з критикою pin-up плакату з оголеною жінкою з лав ТРО ЗСУ (автор плаката — художник Олексій Бондаренко), який, на її думку, зневажає жінок в лавах української армії.
5 липня 2024 року звільнилася з лав ЗСУ за сімейними обставинами. 4 грудня 2024 року анонсувала своє звільнення з радіо, оскільки запланувала 2025 року захистити кандидатську дисертацію (PhD). Тема дисертаційного дослідження — «Підвищення безпеки жінок, які належать до уразливих до гендерного насильства груп». Ще однією причиною стало бажання більше зосередитися на постановках і написанні п'єс. Однак уже 8 січня 2025 року почала вести свою авторську передачу «(НЕ)справедливість» на радіо Київ 98 FM. 30 березня 2026 року Аліна Сарнацька завершила роботу на радіо Київ 98 FM, де сумарно створила і провела 44 випуски передачі «(НЕ)справедливість». Звільнення Сарнацької з радіо було пов'язане з через скорочення фінансування.
Літературна діяльність Інтерес Сарнацької до літератури як реалізації себе сформувався в ранньому дитинстві: за її свідченнями, вирішила стати письменницею в шестирічному віці. У дитинстві багато читала художньої літератури, що вплинуло на формування її світогляду та уявлень про письмо як спосіб самовираження. Попри ранній інтерес до літератури, тривалий час — близько п'ятнадцяти років — Сарнацька майже не займалася систематичним письмом. Причиною цього, за її словами, стало порівняння власних спроб із творчістю авторів, які справили на неї найбільший вплив, що призвело до внутрішнього сумніву у власних можливостях. У цей час вона обмежувалася епізодичними публікаціями в соціальних мережах або писала тексти, не призначені для оприлюднення.
Повернувшись з військової служби, Сарнацька вирішила зосередитися на літературній діяльності та розпочати роботу над книжковими проєктами. Вирішальну роль у її зверненні до драматургії відіграла представниця театральної спільноти Ольга Мурашко, з ініціативи якої Сарнацька подала заявку на участь в курсі драматургії Театру ветеранів, хоча до цього орієнтувалася передусім на прозову літературу. Ця ініціатива мала на меті залучити військовослужбовців і ветеранів до театру та допомогти їм перетворити бойовий досвід на сценічні твори. Сарнацька стала однією з п'ятнадцяти учасників програми, відібраних за результатами відкритого конкурсу.
Під час навчання на курсі Сарнацька познайомилася зі співзасновником театру драматургом і письменником Максимом Курочкіним, який у 2022 році воював у Луганській області; згодом Сарнацька неодноразово називала його своїм наставником і творчим провідником. Серед своїх улюблених авторів вона також називала українського письменника й військовослужбовця Павла «Паштета» Белянського. Сарнацька відзначала його процес письма, що має органічний і невимушений характер, та високо оцінювала літературний доробок Белянського серед українських авторів, що мають досвід військової служби.
П'єси Першою поставленою п'єсою Аліни Сарнацької стала «Військова мама», написана в межах програми «Театр ветеранів». Твір розповідає про досвід звичайної жінки на війні, порушуючи теми материнства, сексизму у війську, розпаду стосунків, психічного здоров'я та дезертирства. Після її показу у Театрі на Лівому березі в Києві відбулися публічні обговорення, під час яких глядачі — зокрема дружини та батьки військових — дякували акторам за правдиве зображення життя на передовій. У статті The Guardian відзначали, що Сарнацька звертається до «негероїчних» сюжетів, які, хоч і не є табуйованими, здебільшого відсутні в офіційних українських наративах про війну. П'єса посіла перше місце на конкурсі «Тиждень актуальної п’єси 2024» та поділила перше-друге місце на конкурсі «Липневий мед 2024».