Суперництво між братами та сестрами — різновид конкуренції чи ворожнечі між братами та сестрами, незалежно від їхнього кровного споріднення.
У дитинстві брати і сестри зазвичай проводять більше часу разом, ніж з батьками. На зв'язки між братами та сестрами впливають такі фактори, як ставлення батьків, порядок народження, особистість, люди та досвід поза родиною. Суперництво між братами та сестрами є більш помітним, коли діти близького віку й однієї статі та/або коли одна або кілька дітей є інтелектуально обдарованими.
Протягом усього життя За обсерваційними дослідженнями Джудіт Данн, діти чутливі до відмінностей у ставленні батьків, починаючи з одного року. Починаючи з 18 місяців, брати й сестри можуть розуміти сімейні правила та знати, як втішати та бути добрими один до одного. У віці до 3 років діти добре розуміють соціальні правила, можуть оцінювати себе по відношенню до своїх братів і сестер і знають, як адаптуватися до обставин у сім'ї.
Суперництво братів і сестер часто триває протягом усього дитинства і може бути розчаруванням і стресом як для батьків, так і для дітей. Підлітки сваряться з тих самих причин, що й молодші діти, але вони краще підготовлені для фізичного, інтелектуального й емоційного заподіяння болю один одному, а також зазнають інтелектуально й емоційно. Фізичні та емоційні зміни викликають тиск у підлітковому віці, як і зміна стосунків з батьками та друзями. Сварки з братами і сестрами як спосіб привернути увагу батьків можуть посилитися в підлітковому віці. Одне дослідження показало, що найвищий рівень конкуренції між братами і сестрами спостерігається у віці від 10 до 15 років.
Суперництво між братами і сестрами може тривати і в дорослому віці, а стосунки між братами і сестрами можуть кардинально змінюватися з роками. Такі події, як хвороба одного з батьків, можуть зблизити братів і сестер, тоді як розлучення може розлучити їх, особливо якщо стосунки між родичами напружені. Приблизно третина дорослих описує свої стосунки з братами і сестрами як суперницькі або віддалені. Однак з часом суперництво часто зменшується. Щонайменше 80 % братів і сестер у віці понад 60 років мають близькі стосунки.
Причини За словами Кайли Бойс з Університету Мічигану, кожна дитина в сім'ї змагається, щоб визначити, ким вона є як особистість, і хоче показати, що вона відрізняється від своїх братів і сестер. Діти можуть відчувати, що отримують неоднакову кількість уваги, дисципліни та чуйності батьків. Діти найбільше сваряться в сім'ях, де немає ні розуміння того, що бійки не є прийнятним способом вирішення конфліктів, ні альтернативного способу вирішення таких конфліктів; у сім'ях, у яких фізичні бійки заборонені, але не допускається жоден метод нефізичного вирішення конфлікту (наприклад, словесна суперечка), перетворення та накопичення повсякденних суперечок у довготривалу ворожнечу може мати майже такий же руйнівний ефект. Стрес у житті батьків і дітей може спричинити конфлікти, посилюючи суперництво між братами та сестрами.
Інші психологічні підходи Альфред Адлер розглядав братів і сестер як людей, які «прагнуть до значущості» в сім'ї, і вважав, що порядок народження є важливим аспектом розвитку особистості. Фактично, сьогодні психологи та дослідники схвалюють вплив порядку народження, а також віку та статі на стосунки між братами та сестрами. Проте батьки вважаються здатними мати важливий вплив на те, чи будуть вони конкурентоспроможними чи ні.
Термін «суперництво братів і сестер» ввів у 1941 році Девід Леві, стверджуючи, що для старших братів і сестер «агресивна реакція на новонароджену дитину настільки типова, що можна з упевненістю сказати, що це звичайна риса сімейного життя». Дослідники загалом підтримують цю точку зору, зазначаючи, що батьки можуть покращити цю реакцію, вживаючи відповідних профілактичних заходів і уникаючи фаворитизму. Ідеальний час для того, щоб закласти основу для підтримувальних стосунків між братами і сестрами на все життя — це протягом місяців до народження нової дитини.
Стиль виховання Батьки впливають на стосунки братів і сестер. Тоді зв'язок між братами та сестрами може включати багато аспектів стосунків між батьками та дітьми. Стиль виховання дітей впливає на те, як брати й сестри по-різному розвиваються з точки зору їхніх навичок та інтересів. За Jensen and McHale (2015) «хоча вони генетично схожі в середньому на 50 % і зазвичай ростуть в одному домі, повнорідні біологічні брати і сестри, як правило, не більше схожі між собою, ніж з незнайомими людьми». Ці відмінності впливають на самосприйняття дитини в рамках більшої сімейної динаміки. Рання категоризація батьками впливає на те, як дитина сприймає своє місце в сім'ї. Згідно з дослідженнями диференціації братів і сестер та теорією індивідуальної психології Адлера, брати і сестри відрізняються один від одного для того, щоб заповнити порожнечі в сім'ї та зменшити конфлікти і суперництво за сімейні ресурси. Передбачається, що цей механізм з часом призводить до того, що брати і сестри віддаляються один від одного. Згідно з дослідженнями, діти часто виправдовують очікування своїх батьків, коли ті мають вищі очікування щодо їхніх майбутніх досягнень. Це може призвести до відмінностей у ставленні батьків до братів і сестер. Доведено, що багато батьків мають вищі очікування щодо своїх дочок, ніж щодо синів. У багатьох сім'ях до старшої дитини також пред'являються найвищі вимоги. Така розбіжність у поглядах на потенціал дитини до успіху може призвести до упередженості, нехтування та ізоляції — як фізичної, так і емоційної. На дітей впливає те, що вони бачать, як їхні батьки ставляться до своїх братів і сестер. Діти, які зазнали жорстокого поводження з боку батьків у ранньому віці або бачили насильницьку взаємодію між батьками та дітьми, з більшою ймовірністю будуть агресивно реагувати на своїх братів і сестер. Згідно з теорією примусу, неадекватне виховання (наприклад, використання жорстких покарань, таких як шльопання або лайка) і нездатність дисциплінувати дитину призводить до ворожої, примусової взаємодії між братами і сестрами. За словами Данчева та Вольке, «коли батьки не можуть ефективно втрутитися (ігноруючи або дозволяючи негативну поведінку в сімейній системі), стосунки між братами та сестрами можуть стати тренувальним майданчиком, на якому посилюється ворожість, що з часом переростає в булінг (віктимізацію або перфоманс)». На поведінку дітей з іншими людьми впливає те, як з ними спілкуються їхні батьки. Підвищена дитяча агресія часто пов'язана з антагонізмом між батьками і дітьми та недостатнім контролем за дітьми. Більше тепла і менше ворожнечі між батьками і дітьми відображаються у стосунках між братами і сестрами, що є ще одним проявом батьківської поведінки, яка пов'язана з якістю зв'язку між братами і сестрами. Те, як батьки спілкуються між собою, слугує важливим прикладом того, як їхні діти будуть взаємодіяти з іншими людьми. За словами Корінни Дженкінс, «вплив міжбатьківських конфліктів і насильства в сім'ї, а також батьківські якості пов'язані з віктимізацією дітей від братів і сестер, і що важка фізична віктимізація братів і сестер має найбільший зв'язок з цим негативним сімейним досвідом». У порівнянні з іншими етапами життя, саме в дитинстві моделі сімейних контактів мають найбільший вплив на те, як діти вчаться спілкуватися з іншими людьми. Один з найтривкіших типів партнерства, зв'язки з братами та сестрами можуть допомогти дітям розвинути когнітивні та соціально-емоційні навички. На майбутні стосунки дитини з іншими людьми, а також на її стосунки з братами і сестрами може негативно вплинути стиль виховання батьків.
Профілактика Батьки можуть зменшити можливість для суперництва, відмовившись від порівняння чи типізації своїх дітей,Parenting Issues: Playing Favorites Stepp, G. (2011) плануючи спільні веселі сімейні заходи та переконавшись, що кожна дитина має достатньо часу та простору. Вони також можуть приділяти індивідуальну увагу кожній дитині, заохочувати командну роботу, відмовлятися вважати одну дитину (наприклад, старшу) як приклад для інших (наприклад, молодших дітей) і уникати фаворитизму.Center for Effective Parenting Arkansas State Parent Information & Resource Center Навчання дітей позитивним способам просити уваги батьків, коли вони цього потребують, також може зменшити ймовірність того, що вони вдадуться до агресивних стратегій привернення уваги. Ейлін Кеннеді-Мур зазначає, що цей засіб також вимагає, щоб батьки «ловили дітей на тому, що вони хороші», реагуючи на добрі, корисні та креативні пропозиції дітей привернути увагу. Крім того, активно навчаючи дітей емоційного інтелекту, навичок вирішення проблем, навичок ведення переговорів і заохочуючи їх шукати взаємовигідні рішення, батьки можуть допомогти дітям вирішувати конфлікти, які виникають як нормальна частина спільного дорослішання в одній сім'ї. Узгоджені зусилля батьків, спрямовані на зниження конкурентоспроможності, водночас розвиваючи зв'язки, можуть ще більше пом'якшити суперництво між братами та сестрами.
Однак, за словами Сільвії Рімм, хоча суперництво між братами й сестрами можна зменшити, навряд чи його можна повністю усунути. У помірних дозах суперництво може бути здоровим показником того, що кожна дитина достатньо наполеглива, щоб висловити свої відмінності з іншими братами та сестрами.
Вернон Вейхе пропонує використовувати чотири критерії, щоб визначити, чи є сумнівна поведінка суперництвом чи жорстоким поводженням з братом і сестрою. По-перше, враховуючи, що на різних етапах розвитку діти використовують різні тактики вирішення конфліктів, необхідно виключити можливість того, що поведінка, про яку йдеться, насправді відповідає віку дитини, яка її демонструє. По-друге, необхідно визначити, чи є така поведінка поодиноким випадком, чи, навпаки, частиною стійкої моделі поведінки: насильство, за визначенням, є довготривалою моделлю поведінки, а не випадковими розбіжностями. По-третє, необхідно визначити, чи є в поведінці «аспект віктимності»: суперництво, як правило, є конкретним, взаємним і очевидним для інших, тоді як насильство характеризується секретністю і дисбалансом влади. По-четверте, необхідно визначити мету поведінки, що ставиться під сумнів та/або викликає сумніви: якщо суперництво мотивоване повністю або переважно власними інтересами дитини, в яких інтереси інших, включаючи суперника дитини, не відіграють жодної ролі, то в сценаріях з насильством кінцеві інтереси кривдника, як правило, включають домінування, приниження або, принаймні, збентеження жертви.
Тварини
Суперництво між братами та сестрами поширене серед різних видів тварин у формі змагання за їжу та увагу батьків. Екстремальний тип суперництва братів і сестер виникає, коли молоді тварини вбивають своїх братів і сестер. Наприклад, самиця чорного орла відкладає два яйця, і перше пташеня, що вилупилося, розкльовує молодше до смерті протягом перших кількох днів. У синьолапої олуші завжди виникає ієрархія виводку. Домінантне пташеня нападе на підлеглого під час нестачі їжі, часто клюючи його неодноразово або виганяючи з гнізда. Серед плямистих гієн змагання між братами та сестрами починається, як тільки народжується друге дитинча, і 25 % дитинчат вбивають їхні брати та сестри.
Стосунки між братами і сестрами у тварин не завжди конкурентні. Наприклад, серед вовків старші брати й сестри допомагають годувати та охороняти молодих.Mothers and Others Sarah Blaffer Hrdy, Natural History Magazine, May 2001.
Відомі випадки
У релігії
Книга Буття в Біблії містить кілька прикладів суперництва братів і сестер: історія про Каїна та Авеля розповідає про ревнощі одного брата після того, як Бог, здається, прихильно ставився до його брата, і ревнощі зрештою призвели до вбивства. Ісав ревнував до спадщини і благословення свого брата Якова; сестри Лія і Рахіль змагаються за любов Якова; Брати Йосипа настільки заздрісні, що фактично продають його в рабство. Ці історії також присутні в Корані.