Громатиці (від лат. (грома), землемірна жердина) або агріменсор — назва землемірів у стародавніх римлян.
«Громатичні письменники» були технічними авторами , які кодифікували свої методи геодезії.
Історія
Римська республіка При заснуванні колонії і розподілі земель здійснювались ауспіції, для чого була необхідна присутність авгура. Але справа авгура не виходила за межі релігійної частини церемонії: поділ і вимірювання землі проводили професійні мірники. Це були фінітори (finitores), згадані ранніми авторами Cicero, De Lege Agraria contra Rullum ii. 13Plautus, Poenulus Prolog. 49, які в пізніші періоди називалися менсори (mensores) і агріменсори (agrimensores). Справу фінітора могла виконувати лише вільна людина, а про почесний характер його посади свідчить правило, що за його послуги не було жодної угоди, а він отримував плату у вигляді подарунка. Ймовірно, фінітори також виступали як судді під назвою арбітрі (arbitri) (одноосібний арбітр) у тих суперечках про межі, які мали суто технічний, а не юридичний характер. Першим згаданим професійним землеміром є , який був найнятий Марком Антонієм для планування таборів. Cicero, Philippics, xi. 12, xiv. 10
Римська імперія За часів імперії дотримання ауспіції при заснуванні таборів і створенні військових колоній мало поважалося, а практика агріменсорів значно розширилася. Розподіл землі між ветеранами, збільшення кількості військових колоній, поселення італійських селян у провінціях, загальний огляд імперії за Августа, поділ приватних і державних володінь призвели до встановлення визнаної державою професійної корпорації геодезистів. Ця практика також була кодифікована як система такими технічними авторами, як Секст Юлій Фронтін, Гай Юлій Гігін, та іншими авторами громатики, як їх іноді називають. Викладачі геометрії у великих містах імперії проводили практичні заняття з системи громатики. Ця практична геометрія була однією з liberalia studia; Dig. 50. tit. 13. s.l. але професори геометрії та вчителі права не були звільнені від обов'язку бути наставниками та від інших подібних обов'язків<ref>Frag. Vat. § 150</ref>, факт, який показує підлеглий ранг, який тоді займали вчителі елементарних наук.
Агріменсор міг позначити межі центурій і відновити межі там, де вони були переплутані, але його не могли призначити без доручення імператора. Військові особи різних станів також іноді згадуються як практикуючі землеміри для вирішення суперечок про межі. Нижчий ранг професійного агроменсора, на відміну від фінітора попередніх періодів, демонструє той факт, що в імперський період міг існувати контракт з агріменсором про оплату йому за його послуги.
Пізня імперія Агріменсор пізнішого періоду використовувався лише в суперечках щодо меж володінь. Заснування колоній і призначення земель тепер були менш поширеними, хоча ми читаємо про колонії, засновані до пізнього періоду імперії, і межі земель, мабуть, були встановлені належним чином. Gaius Julius Hyginus, p. 177, ed. Goes. Тих, хто розмічав землю в таборах для солдатських наметів, також називають менсорами, але вони були військовиками. Publius Flavius Vegetius Renatus, De Re Militari ii. 7 Функції агрімензора показано уривком Гігіна Hyginus Gromaticus, p. 170 у всіх питаннях щодо визначення меж за допомогою знаків (signa), площі поверхонь, а також пояснення карт і планів, послуг агріменсора були обов'язковими: у всіх питаннях, що стосувалися власності, права дороги, користування водою та інших сервітутів (servitutes), їх не використовували, бо це були суто юридичні питання. Тому вони зазвичай або самі наймалися сторонами для встановлення меж, або діставали вказівки для цієї мети від юдекса. У цій якості вони були адвокатами. Але вони також діяли як судді й могли виносити остаточне рішення в тому класі менших питань, які стосувалися quinque pedes Lex Mamilia (закону, який встановлює, які межові простори не підлягають usucapio), згідно з Фронтином. Sextus Julius Frontinus, pp. 63, 75, ed. Goes
За часів християнських імператорів назва менсор була змінена на агріменсор, щоб відрізняти їх від іншого класу менсорів, які згадуються в кодексах Феодосія I та Юстиніана I. vi. 34, xii. 28 Рескриптом Костянтина I і Константа (344 р. н. е.) вчителі та учні геометрії отримали імунітет від цивільних зобов'язань. Відповідно до конституції Феодосія II і Валентиніана III (440 р. н. е.), Goesius, p. 344 вони отримали юрисдикцію в питаннях alluvio; але деякі автори не погоджуються, що цей важливий уривок є справжнім.
Відповідно до іншої конституції тих самих імператорів, агріменсор мав отримувати ауреус від кожного з будь-яких трьох примежевих власників, чиї межі він встановлював, і якщо він встановлював право між власниками, він отримував ауреус за кожну дванадцяту частину власності, через яку плату відновлено межі. Крім того, за іншою конституцією тих самих імператорів Goesius, p. 343 молоді агріменсори мали називатися кларіссимі (clarissimi), поки вони були студентами, а коли вони починали практикувати свою професію, спектабілес (spectabiles). Carsten Niebuhr, vol. ii. appendix 2Jean-Baptiste Dureau de la Malle. Economie Politique des Romains, vol. i. p. 170
Письменники і твори Найдавнішим із громатичних авторів був Фронтін, чия «De agrorum qualitate», присвячена юридичному аспекту професії, була предметом коментаря , християнського теолога. При Траяні Бальб, який супроводжував імператора в його дакійському поході, написав досі збережений посібник з геометрії для землемірів («Expositio et ratio omnium formarum або mensurarum», ймовірно, за грецьким оригіналом Герона), присвячений Цельсу, який винайшов вдосконалений громатичний інструмент (можливо, діоптру, що нагадує сучасний теодоліт).
Дещо пізніше за Траяна був Сикулій Флакк («De condicionibus agrorum», зберігся), тоді як найцікавіший трактат на цю тему, написаний варварською латиною під назвою «Casae litterarum» (довгий шкільний підручник), є працею Інокентія (IV-V століття). Сумнівно, чи Боецій є автором приписуваних йому трактатів. «Gromatici veteres» також містить витяги з офіційних реєстрів (ймовірно, що належать до V століття) колоніальних та інших земельних обстежень, списки та описи межових каменів, а також витяги з Феодосійського кодексу.
На думку Моммзена, колекція виникла в V столітті в офісі вікарія (намісника єпархії) Риму, який мав кілька геодезистів. Землеміри були відомі під різними назвами: децемпедатор (що стосується використовуваного інструменту); фінітор , метатор або менсор кастрорумза часів республіки; togati Augustorum як імперські цивільні чиновники; професор, ауктор як професійні викладачі.
Найкращим виданням Громатиці («Gromatici») є Карл Лахман та інші (1848) з додатковим томом «Die Schriften der römischen Feldmesser» (1852). Видання Карла Улофа Туліна 1913 року містить лише кілька робіт. Видання Браяна Кемпбелла 2000 року є набагато ширшим і також містить англійський переклад.
Примітки
Ця стаття містить текст із публікації, яка зараз є загальнодоступною: Вільям Сміт , ed. (1870). «Грома». Словник грецьких і римських старожитностей. Лондон: Джон Мюррей.
Посилання Campbell, Brian. 1996. "Shaping the Rural Environment: Surveyors in Ancient Rome." Journal of Roman Studies 86:74–99. Campbell, J. B. 2000. The Writings of the Roman Land Surveyors: Introduction, Text, Translation and Commentary. London: Society for the Promotion of Roman Studies. Classen, C. Joachim. 1994. "On the Training of the Agrimensores in Republican Rome and Related Problems: Some Preliminary Observations." Illinois Classical Studies 19:161-170. Cuomo, Serafina. 2000. "Divide and Rule: Frontinus and Roman Land-Surveying." Studies in the History and Philosophy of Science 31A:189–202. Dilke, Oswald Ashton Wentworth. 1967. "Illustrations from Roman Surveyors’ Manuals." Imago Mundi 21:9–29. Dilke, Oswald Ashton Wentworth. 1971. The Roman Land Surveyors: An Introduction to the Agrimensores. Newton Abbot, UK: David and Charles. Duncan-Jones, R. P. 1976. "Some Configurations of Landholding in the Roman Empire." In Studies in Roman Property. Edited by M. I. Finley, 7–24. Cambridge, UK, and New York: Cambridge Univ. Press. Gargola, Daniel J. 1995. Lands, Laws and Gods: Magistrates and Ceremony in the Regulation of Public Lands in Republican Rome. Chapel Hill: Univ. of North Carolina Press. Lewis, Michael Jonathan Taunton. 2001. Surveying Instruments of Greece and Rome. Cambridge, UK, and New York: Cambridge Univ. Press. Nicolet, Claude. 1991. "Control of the Fiscal Sphere: The Cadastres." In Space, Geography, and Politics in the Early Roman Empire.'' By Claude Nicolet, 149–169. Ann Arbor: Univ. of Michigan Press.