«Природна історія зґвалтування: Біологічні основи сексуального примусу» () — книга біолога Ренді Торнгілла та антрополога Крейга Т. Палмера, видана 2000 року, в якій автори стверджують, що зґвалтування серед людей може пояснити еволюційна психологія, стверджуючи, що зґвалтування є або поведінковою адаптацією, або побічним продуктом адаптивних рис, таких як сексуальне бажання та агресивність, і внести пропозиції щодо запобігання зґвалтуванням. Вони також критикують припущення про те, що існує зв'язок між тим, що вибрано природним шляхом, і тим, що є морально правильним чи неправильним, що вони називають «натуралістичною помилкою», а також ідею, популяризовану письменницею-феміністкою Сьюзен Бравнміллер у книзі «Проти нашої волі» (1975), що зґвалтування є проявом домінування чоловіків і не має сексуальних мотивів.

Книга отримала широке висвітлення у медіа після публікації уривку з неї в журналі «The Sciences». Вона стала суперечливою, отримала багато негативних відгуків і була засуджена феміністками. Торнгілл і Палмер були розкритиковані за припущення, що зґвалтування є репродуктивною адаптацією, спотворення Браунміллера, сумнівні порівняння між людьми і нелюдськими тваринами, такими як комахи, їхнє ставлення до натуралістичних помилок і пропозиції щодо запобігання зґвалтуванню. У відповідь на їхнє припущення, що зґвалтування є репродуктивною адаптацією, критики зауважили, що багато зґвалтувань, наприклад, зґвалтування маленьких дітей, літніх людей або осіб однієї статі, не можуть призвести до розмноження. Критики також охарактеризували «Природну історію зґвалтування» як погано написану і припустили, що вона є частиною тенденції звинувачувати соціальні проблеми в біологічних причинах і привернула до себе невиправдану увагу через суперечливий предмет дослідження.

Однак деякі рецензенти високо оцінили обговорення еволюційної теорії в книзі, запропонували пом'якшений захист точки зору, що зґвалтування має еволюційну основу, або стверджували, що точка зору, що зґвалтування є сексуально мотивованим, є частково правильною, водночас припускаючи, що зґвалтування також може включати бажання насильство і панування. Захисники книги, включно з її авторами, стверджували, що більшість критики, яку вона отримала, була дезінформованою та неправильно висвітлювала те, що вона насправді стверджувала. Коментатори порівняли полеміку навколо «Природної історії зґвалтування» з суперечками, спровокованими психологом Річардом Гернштайном і політологом Чарльзом Мюрреєм «The Bell Curve» (1994), і припустили, що це частково результат більших суперечок навколо еволюційної психології.

Резюме

Торнгілл і Палмер пишуть, що вони хочуть викорінити зґвалтування, і стверджують, що краще розуміння того, що мотивує зґвалтування, допоможе досягти цієї мети, тоді як хибні припущення щодо мотивації ґвалтівників, ймовірно, перешкодять зусиллям із запобігання зґвалтуванням. Вони пишуть, що зґвалтування можна визначити як «статевий акт, якому жертва чинила опір в міру своїх можливостей, якщо тільки такий опір не міг призвести до смерті або серйозних тілесних ушкоджень жертви, або до смерті чи тілесних ушкоджень осіб, яких жертва зазвичай захищає». Однак вони зазначають, що інші сексуальні насильства, включаючи оральне або анальне проникнення чоловіка чи жінки за тих самих умов, також іноді можна назвати зґвалтуванням. Вони припускають, що теорія та дослідження еволюційної біології та еволюційної психології можуть допомогти з'ясувати остаточні (еволюційні) причини (на відміну від головних безпосередніх причин) зґвалтування самцями різних видів, включаючи людей. Вони стверджують, що здатність до зґвалтування є або адаптацією, або побічним продуктом адаптаційних рис, таких як сексуальне бажання та агресивність, які розвинулися з причин, які не мають прямого зв'язку з перевагами чи вартістю зґвалтування. Вони також обговорюють «натуралістичну помилку», яку вони визначають як помилкове припущення про те, що існує зв'язок «між тим, що вибрано біологічно або природно, і тим, що морально правильно чи неправильно». У своєму обговоренні цього питання вони цитують «Принципи етики» (1903) філософа Джорджа Едварда Мура.

Торнгілл і Палмер вважають антрополога Дональда Саймонса першим автором, який у своїй «Еволюції людської сексуальності» (1979) припустив, що зґвалтування є «побічним продуктом адаптації, призначеної для досягнення сексуального доступу до партнерів за згодою». Вони зазначають, що Саймонса помилково звинуватили в тому, що він базує свої аргументи на припущенні про те, що «поведінка генетично зумовлена», хоча він прямо відкидає це припущення та довго його критикує. Вони критикують пояснення зґвалтування, висунуті соціологами, а також феміністками, такими як Сьюзан Бравнміллер, яка в своїй книзі «Проти нашої волі» популяризувала феміністичну точку зору, за якою зґвалтування є проявом чоловічого домінування, яке не має сексуальних мотивів. Інші автори-феміністки, яких вони критикують, включають Кейт Міллетт, Жермен Ґрір, Сьюзен Гріффін і Кетрін Маккіннон. Вони критикують аргументи про те, що зґвалтування не є сексуально мотивованим, з кількох причин. На їхню думку, висновок про те, що зґвалтування має бути мотивоване бажанням вчинити акт насильства, оскільки воно передбачає застосування сили або погрозу її застосування, є настільки ж нелогічним, як і висновок про те, що чоловіки, які платять повіям за секс, мотивовані благодійністю. Вони критикують аргумент про те, що зґвалтування не може бути сексуально мотивованим, оскільки ґвалтівники не віддають перевагу сексуально привабливим жертвам, наводячи докази того, що непропорційно велика кількість жертв зґвалтувань — це жінки підліткового та раннього двадцятирічного віку. Вони також критикують Зигмунда Фрейда, засновника психоаналізу, стверджуючи, що його вплив призвів до «широкого поширення міфу про те, що жінки підсвідомо бажають бути зґвалтованими».

Історія видання «Природна історія зґвалтування» була опублікована MIT Press у 2000 році.

Відгуки

Основні медіа «Природна історія зґвалтування» отримала неоднозначні відгуки від Грега Саппа в Library Journal і філософа Массімо Пілюччі в Skeptic, а також негативні відгуки від Сью Ліз в The Times Literary Supplement, психолога Тома Сембрука в Times Higher Education приматолога Франса де Вааля у The New York Times, біолога Джеррі Койна у The New Republic, журналістки Наталі Енджер у Ms., антрополога Крейга Стенфорда у American Scientist, Джудіт Б. Грінберг у Science Books & Films і Publishers Weekly. Книгу також обговорювали журналістка Барбара Еренрайх у Time, Джуді Квінн у Publishers Weekly, Маріанна Мід Ворд у Report / Newsmagazine (Alberta Edition) Еріка Гуд у The New York Times, Лін Кокберн у Herizons, феміністська письменниця Дженніфер Познер у Extra!, науковий письменник Кендрік Фрейзер в Skeptical Inquirer і філософиня Ненсі Пірсі в Human Events. Торнгілл обговорював цю книгу в інтерв'ю з Девідом Конкаром для New Scientist. Подальші обговорення книги включають журналісти Шерон Беглі в The Daily Beast і Аніл Анантасвамі в New Scientist.

Сапп писав, що навіть назва книги буде розцінена як «запальна». Він вважав, що теорії авторів мають біологічний аспект, який варто розглянути, але також сумнівний ідеологічний аспект. Він розкритикував пропозиції Торнгілла та Палмера щодо запобігання зґвалтуванням як потенційно образливі та передбачив, що «Природна історія зґвалтувань» може викликати стільки ж суперечок, скільки «сумнозвісна» «The Bell Curve» (1994) психолога Річарда Гернстайна та політолога Чарльза Мюррея. Піглюччі зауважив, що книга була суперечливою як через її предмет, так і через суперечливий статус самої еволюційної психології. Він вважав основні положення аргументації Торнгілла і Палмера обґрунтованими і відкинув припущення, що їхня думка про те, що зґвалтування є адаптацією або побічним продуктом, є тривіальною. Однак він вважає, що вони помиляються, повністю відкидаючи ідею про те, що зґвалтування мотивоване прагненням до «насильства і домінування», стверджуючи, що, швидше за все, важливу роль відіграють сексуальні потяги. Він зазначив, що жертвами зґвалтувань стають дуже молоді або літні люди, або особи однієї статі, і стверджував, що «соціально-психологічне пояснення» краще пояснює такі випадки. Він також стверджував, що Торнгілл і Палмер проігнорували той факт, що відбір був не єдиною еволюційною силою, яка потенційно могла впливати на культуру, і недостатньо обговорювали зґвалтування серед нелюдських тварин.

Ліс стверджувала, що автори книги некоректно використовують такі терміни, як «зґвалтування» для позначення поведінки тварин, помилково вважають, що зґвалтування має бути мотивоване репродуктивним потягом, оскільки воно може призвести до розмноження, і не можуть пояснити зґвалтування, які не можуть призвести до розмноження, наприклад, зґвалтування осіб тієї ж статі або дітей. Вона стверджувала, що докази суперечать їхньому твердженню про те, що зґвалтування є наслідком відсутності у молодих чоловіків рольових моделей, і порівняла їхні пропозиції щодо запобігання зґвалтуванням з поглядами Талібану. Вона також відкинула їхню думку про те, що зґвалтування є сексуально мотивованим, стверджуючи, що йдеться «насамперед про контроль і насильство». Однак вона зазначила, що їхні погляди привернули багато уваги. Самбрук описав книгу як депресивну. Він стверджував, що його автори не змогли надати переконливих доказів того, що зґвалтування є пристосуванням, не шукали доказів, які б фальсифікували їхні твердження, або розглядали зґвалтування чоловіків. Він вважав їх вразливими до звинувачень у генетичному детермінізмі та критикував їхні погляди на те, що зґвалтування є сексуально мотивованим.

Де Ваал вважав книгу полемічною і погано написаною. Він критикував її авторів за те, що вони надали мало «реальних описів зґвалтувань», відкинули жінок як ідеологічно заангажованих, а науковців представили як об'єктивних, і недостатньо використовували психологію та докази з поведінки приматів. Він стверджував, що їхня думка про те, що зґвалтування є «насамперед сексуальним», як і протилежна позиція про те, що зґвалтування — це насамперед боротьба за владу, є упередженою. Він стверджував, що вони не змогли підкріпити свою думку про те, що зґвалтування є результатом природного відбору, доказами того, що чоловіки, які ґвалтують, генетично відрізняються від чоловіків, які не ґвалтують, і народжують більше дітей, ніж могли б без зґвалтування, використовували сумнівні порівняння між людьми і нелюдськими тваринами, такими як комахи, надавали надмірного значення здатності чоловіків виявляти жіночу вразливість і передчасному сім'явиверженню, ігнорували той факт, що навіть звичайні форми поведінки не обов'язково є адаптивними, і не змогли провести відмінність між різними видами зґвалтувань. Він зазначив, що третина жертв зґвалтувань — це маленькі діти та люди похилого віку, що чоловіки ґвалтують жінок, з якими вони також мають статеві стосунки за згодою, і що більшість чоловіків не ґвалтують. Він вважає книгу потенційно образливою. Він розкритикував пропозиції її авторів щодо запобігання зґвалтуванням, написавши, що вони помилково розглядають Сполучені Штати як типову країну, а не як країну, особливо схильну до зґвалтувань, і ігнорують «міжкультурну інформацію».