Історія переслідувань мусульман у М'янмі триває й донині. М'янма — країна з буддистською більшістю, зі значними християнськими та мусульманськими меншинами. Хоча мусульмани служили в уряді прем'єр-міністра У Ну (1948-63), ситуація змінилася після бірманського державного перевороту 1962 року. Хоча деякі з них продовжували працювати не державній службі, більшість християн і мусульман були відсторонені від посад в уряді та армії. У 1982 році уряд запровадив правила, які відмовляли в громадянстві всім, хто не міг довести бірманське походження до 1823 року. Це позбавило громадянства багатьох мусульман у М'янмі, навіть якщо вони жили в М'янмі протягом кількох поколінь.

Рохінджа є великою мусульманською групою в М'янмі; рохінджа були однією з найбільш переслідуваних груп під час військового режиму М'янми, а качини, які переважно є баптистами США, були на другому місці. ООН заявляє, що рохінджа є однією з найбільш переслідуваних груп у світі. З 1948 року уряди, що змінювали один одного, провели 13 військових операцій проти рохінджа (у тому числі в 1975, 1978, 1989, 1991–92, 2002 роках). Під час операцій сили безпеки М'янми витіснили рохінджа з їхньої землі, спалили їхні мечеті та вчинили масові грабунки, підпали та зґвалтування мусульман рохінджа. Окрім цих військових набігів рохінджа зазнають частих крадіжок і здирництва з боку влади, а багато з них піддаються примусовій праці. У деяких випадках землі, зайняті мусульманами рохінджа, були конфісковані та передані місцевим буддистам.

Історія

Мусульмани проживають у М'янмі (також відомій як Бірма) з XI століття нашої ери. Першим мусульманином, задокументованим в історії Бірми (записаним у «Хманнан Язавін» або «Хроніці Скляного палацу»), був Б'ят Ві під час правління Мон, короля Татона, приблизно в 1050 році нашої ери. Двох синів брата Б'ят Ві Б'ят Та, відомих як брати Шве Б'їн, стратили в дитинстві або через їхню ісламську віру, або через те, що вони відмовилися від примусової праці. У «Хроніці Скляного палацу» королів Бірми було записано, що їм більше не довіряли. Під час війни король Кіансітта послав мисливця як снайпера, щоб убити Нга Ямана Кан і Рахман Хана.

Домодерне переслідування Бірманський король Байннаунг (1550—1581 рр. нашої ери) наклав обмеження на своїх підданих-мусульман, але не фактичне переслідування. У 1559 році нашої ери, після завоювання Пегу (сучасний Баго), Байіннаунг заборонив ісламський ритуальний забій, тим самим заборонивши мусульманам споживати халяльну їжу з кіз і курей. Він також заборонив Курбан-Байрам і Курбан, вважаючи вбивство тварин в ім'я релігії жорстоким звичаєм.

У XVII столітті індійські мусульмани, що проживали в Аракані, були вбиті. Ці мусульмани оселилися з шахом Шуджею, який втік з Індії після поразки у війні за спадщину з Великими Моголами. Спочатку араканський пірат Сандатхудама (1652—1687 рр.), який був місцевим піратом Читтагонга і Аракана, дозволив оселитися Шуджі і його послідовникам. Але між Сандатудамою і Шуджею виникла суперечка, і Шуджа невдало спробував підняти повстання. Сандатудама вбив більшість послідовників Шуджі, хоча сам Шуджа уникнув різанини

Король Алуанпая (1752—1760) заборонив мусульманам здійснювати ритуальний забій худоби.

Король Бодапая (1782—1819) заарештував чотирьох видатних бірманських мусульманських імамів із М'єду та вбив їх у Аві, столиці, після того, як вони відмовилися їсти свининуYegar Muslims; p. 12, paragraph 3. За версією мусульман М'єду та мусульман Бірми, Бодавпая пізніше вибачився за вбивства та визнав імамів святими.

Британське правління У 1921 році чисельність мусульман у Бірмі становила близько 500 тис. Під час британського правління бірманські мусульмани вважалися «індійцями», оскільки більшість індійців, що проживали в Бірмі, були мусульманами, хоча бірманські мусульмани відрізнялися від індійських мусульман. Таким чином, бірманські мусульмани, індійські мусульмани та індійські індуси були спільно відомі як «кала».

Після Першої світової війни відбулося сплеск антиіндійських настроїв. Причин антиіндійських і антимусульманських настроїв у Бірмі було кілька. Так, свого часу в Індії багато буддистів переслідувалося імперією Великих Моголів. Існувала значна конкуренція за роботу між індійськими мігрантами, які були готові виконувати неприємну роботу за низький дохід, і корінними бірманцями. Велика депресія посилила цю конкуренцію, загостривши антиіндіанські настрої.

22 травня 1930 року антиіндіанські заворушення були спровоковані робочою проблемою в порту Янгон. Після страйку індійських робітників порту британська фірма Stevedores спробувала зірвати страйк, найнявши бірманських робітників. Stevedores та індійські робітники досягли угоди 26 травня, і індійці повернулися до роботи. Тоді Stevedores звільнила нещодавно найнятих бірманських робітників. Бірманські робітники звинуватили індійських робітників у втраті роботи, і спалахнули бунти. У порту щонайменше 200 індійських робітників були вбиті та скинуті в річку. Ще 2 тисячі отримали поранення. За статтею 144 Кримінально-процесуального кодексу, влада відкрила вогонь по озброєних учасників заворушень, які відмовилися скласти зброю. Заворушення швидко поширилися по всій Бірмі, націлившись на індійців і мусульман.

У 1938 році в Бірмі знову спалахнули антимусульманські заворушення. Моше Єгар пише, що заворушення були роздмухані антибританськими та націоналістичними настроями, але були замасковані під антимусульманські, щоб не спровокувати відповідь британців. Британський уряд відреагував на заворушення та демонстрації. Агітацію проти мусульман і англійців вели бірманські газети.

Інші заворушення почалися після бійки на ринку між індійцями та бірманцями. Під час кампанії «Бірма для бірманців» у мусульманському районі Сурті Базар відбулася жорстока демонстрація. Коли поліція, яка була етнічною індійською, намагалася розігнати демонстрацію, були поранені троє ченців. Зображення поранень монахів поліцейськими етнічних індійців поширювали бірманські газети, спровокувавши заворушення. Мусульманське майно, включаючи магазини та будинки, було розграбовано. За офіційними даними, загинули 204 мусульмани, понад 1000 отримали поранення. Було пошкоджено 113 мечетейYegar Muslims; p. 37, paragraph 2..

22 вересня 1938 року британський губернатор створив слідчий комітет для розслідування заворушень. Визначено, що причиною невдоволення стало погіршення соціально-політичного та економічного становища бірманців. Сам звіт був використаний бірманськими газетами для розпалювання міжконфесійної ворожнечі.

Японська окупація Панглонг, китайське мусульманське місто в Британській Бірмі, було повністю зруйноване японськими загарбниками під час японського вторгнення в Бірму. Хуейцзу Ма Гуангуй став лідером гвардії самооборони Хуей Панлун, створеної Су, якого уряд Гоміндана Китайської Республіки направив для боротьби проти японського вторгнення в Панлун у 1942 році. Панглонг був зруйнований японцями, витіснивши понад 200 домогосподарств Хуей і спричинивши приплив біженців Хуей до Юньнань і Кокан. Одним із племінників Ма Гуангуя був Ма Єйе, син Ма Гуанхуа, і він розповів історію Панглона, яка включала японську атаку. Розповідь про японську атаку на Хуей у Панглонгу була написана та опублікована в 1998 році Хуей з Панлонга під назвою «Буклет Панлонг». Напад Японії в Бірмі змусив сім'ю Хуей Му шукати притулку в Панглонзі, але коли японці напали на Панглонг, вони були знову вигнані з Панглонгу в Юньнань.

Під час Другої світової війни японці легко проходили через території під контролем рохінджа. Японці перемогли рохінджа, і 40 000 рохінджа зрештою втекли до Читтагонгу після неодноразових масових вбивств бірманськими та японськими військами.

Мусульмани під керівництвом генерала Не Віна Коли в 1962 році до влади прийшов генерал У Не Він, статус мусульман змінився. Наприклад, мусульман вигнали з армії. Мусульманські громади, які відокремилися від буддистської більшості, зіткнулися з більшими труднощами, ніж ті, які інтегрувалися, потенційно втративши дотримання ісламських законів.

1997 Мандалайські заворушення Напруга між буддистами і мусульманами зросла під час реставрації статуї Будди. Бронзова статуя Будди в пагоді Маха Муні, що походить з Аракану, привезена до Мандалая королем Бодаупаєю в 1784 році, була відреставрована владою. Статуя Махам'ят Муні була розбита, залишивши зяючу діру в статуї, і загалом вважалося, що режим шукає Падам'я М'єтшин, легендарний рубін, який гарантує перемогу у війні тим, хто ним володіє.

16 березня 1997 року в Мандалаї натовп з 1 000-1 500 буддійських ченців та інших осіб вигукував антимусульманські гасла, нападаючи на мечеті, крамниці та транспортні засоби, що знаходилися поблизу мечетей, з метою їхнього знищення. Мародерство, спалення релігійних книг, акти святотатства і вандалізм щодо закладів, які належать мусульманам, також були поширені. Щонайменше троє людей було вбито і близько 100 монахів заарештовано. Заворушення в Мандалаї нібито почалися після повідомлень про спробу зґвалтування дівчини мусульманськими чоловіками. Буддійське молодіжне крило М'янми стверджує, що офіційні особи вигадали історію про зґвалтування, щоб приховати протести проти смерті 16 монахів під вартою. Військові спростували заяву молоді, заявивши, що заворушення були політично мотивованою спробою зупинити вступ М'янми до АСЕАН.

Напади буддійських ченців поширилися на тодішню столицю М'янми Рангун, а також на центральні міста Пегу, Проме і Тунгу. Тільки в Мандалаї було зруйновано 18 мечетей, а підприємства та майно, що належали мусульманам, розгромлено. Примірники Корану були спалені. Військова хунта, що правила М'янмою, закрила очі на заворушення, оскільки сотні ченців не зупинили розграбування мечетей.

Антимусульманські заворушення 2001 року в Таунгу У 2001 році монахи широко розповсюджували антимусульманські памфлети, зокрема «Страх втратити расу». Багато мусульман вважають, що це загострило антимусульманські настрої, які були спровоковані знищенням статуї Будди Баміану в Афганістані. 15 травня 2001 року антимусульманські заворушення спалахнули в Таунгу, округ Пегу, в результаті чого загинуло близько 200 мусульман, було зруйновано 11 мечетей і підпалено понад 400 будинків. 15 травня, в перший день антимусульманських повстань, близько 20 мусульман, які молилися в мечеті Хан Тха, були вбиті, а деякі були побиті до смерті силами прохунти. 17 травня генерал-лейтенант Він М'їнт, секретар №. 3 Державної ради миру та розвитку (SPDC) і заступник міністра внутрішніх справ і релігій, прибули в Таунгу, і там було введено комендантську годину до 12 липня 2001 року. Буддистські ченці вимагали знищити стародавню мечеть Хан Тха в Таунгу як помсту за руйнування в Баміані. 18 травня мечеть Хан Тха і мечеть залізничного вокзалу Таунгу були зрівняні з землею бульдозерами, які належали хунті SPDC. Станом на травень 2002 року мечеті в Таунгу залишалися закритими. Мусульмани були змушені молитися вдома. Місцеві мусульманські лідери скаржаться, що їх все ще переслідують. Після насильства багато місцевих мусульман переїхали з Таунгу до сусідніх міст і аж до Янгона. Після двох днів насильства військові втрутилися, і насильство негайно припинилося.

Заворушення в штаті Ракхайн у 2012 році

З червня 2012 року щонайменше 166 мусульман і Ракхайну були вбиті в результаті релігійного насильства в штаті.

2013 Антимусульманські заворушення в М'янмі