Гінчка (Гінча, Генріх) з Роґова (також з Рошковиців, Пшемянкова), гербу Дзялоша ( бл. 1350 — до листопада 1411) — державний діяч Королівства Польського, підскарбій коронний (1393—1400–?1404), каштелян розпшанський (1404—1406–?1411); староста берестейський (1390—1392), тенутарій кшепицький (1404–?1411), бжезьницький (1404–?1411) і ойцовський (1406).
Життєпис Народився Гінчка близько середини XIV століттяBożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza, podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 191.. Він належав до сілезького роду Салішів, які володіли маєтностями в Леґніцькому та Олешніцькому князівствах. Імовірно, походив із гілки роду, що володіла землями навколо Шроди ШльонськоїBożena Czwojdrak, Rycerz dwóch władców — Hinczka z Roszkowic herbu Działosza, [w:] Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis: Studia Historica, Nr. XIII (2013), s. 119.. Мав зведеного старшого брата по матері Гануша з ДомбровиBożena Czwojdrak, Powiązania genealogiczne Hanusza i Jana Mężyka z Dąbrowy herbu Wadwicz z Rogowskimi herbu Działosza i Długoszami herbu Wieniawa, [w:] Społeczeństwo Polski średniowiecznej, t. 10/2004, s. 123—124, 125.; син останнього Ян Менжик був племінником ГінчкиJerzy Sperka, Poczatki osadnictwa rycerstwa slaskiego na Rusi Czerwonej // Княжа доба: історія і культура. — 2010. — Вип. 3. — С. 281..
Вперше згадується в джерелах 1385 року як учасник польського посольства до Литви, представник опольського князя ВладиславаBożena Czwojdrak, Rycerz dwóch władców — Hinczka z Roszkowic herbu Działosza, [w:] Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis: Studia Historica, Nr. XIII (2013), s. 121.. Напевне, він брав участь саме в другому посольстві цього року, яке завершило перемовини з Яґайлом і передувало Кревській уніїBożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza, podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 40.. У документах він виступає як дідич Рошковиців (найімовірніше — Рошковиці Бжезького повітуBożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza, podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 26-27.), саме звідти він потрапив до КорониBożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza, podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 121..
Після повернення з посольства й добре виконаної місії Гінчка придбав маєтності у Велюнській землі — звідтоді, мабуть, став жити в ПольщіBożena Czwojdrak, Rycerz dwóch władców — Hinczka z Roszkowic herbu Działosza, [w:] Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis: Studia Historica, Nr. XIII (2013), s. 123.. 1396 року Гінчка придбав Роґув — з того часу він у всіх документах писався «з Роґова».
На рубіж 1380-х — 1390-х років припадають перші задокументовані контакти та зв'язки між Гінчкою та тодішньою коронною елітою, зокрема зі Спитком із Мельштина та родиною Шамотульських гербу Наленч. Ці зв'язки безсумнівно вплинули на розвиток його подальшої кар'єри, допомогли потрапити до оточення нового монарха Владислава ЯґайлаBożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza, podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 36, 37, 38, 41.. Як наслідок, під час військового походу короля до Литви в лютому 1390 року Гінчку призначили старостою в Бересті. На цій посаді він перебував до липня 1392 рокуBożena Czwojdrak, Rycerz dwóch władców — Hinczka z Roszkowic herbu Działosza, [w:] Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis: Studia Historica, Nr. XIII (2013), s. 125..
У червні 1393 року він став королівським підскарбіємUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 122.. За правління Гінчки скарбниця управлялася надзвичайно ефективно, про що свідчать, між іншим, збережені донині ведені ним податкові реєстриBożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza, podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 42-43.. Також, 22 серпня 1393 року викупив із застави королівський келих, який був заставлений його попередником Дзєржеком Лопацінським через невдалу діяльність останньогоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 121.Bożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza, podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 107—108.. Саме за каденції Гінчки усталилася титулування цієї посади — з того часу вона називалася «королівський підскарбій» ()Bożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza, podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 100.. Ймовірно, Гінчка перебував на посаді до моменту посідання наступного уряду — в грудні 1404 року він уперше згадується як каштелян розпшанськийUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. II, Urzędnicy Łęczyccy, Sieradzcy i Wieluńscy XIII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Janusz Bieniak [et al]; Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985, s. 97.. Проте, жодних згадок про нього в документах від листопада 1400 до листопада 1404 року наразі не знайденоBożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza, podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 108—109..
Гінчка з Роґова, як один із королівських довірених осіб, разом із Іваном з Обехова й , в липні-серпні 1400 року взяв участь у шлюбному посольстві до графа Целє Германа ІІ щодо одруження його племінниці Анни, внучки Казимира Великого, з Яґайлом. Уже в жовтні делегація повернулася до Польщі, на початку листопада відбулася зустріч із королем у Бечі. Анна прибула до Кракова 16 липня 1401 року. За словами Яна Длуґоша, вона не була вродливою, за що Яґайло дуже розгнівався на учасників посольства. Можливо, саме з цим пов'язана відсутність будь-яких джерельних згадок про присутність Гінчки в оточенні правителя протягом наступних чотирьох роківBożena Czwojdrak, Rycerz dwóch władców — Hinczka z Roszkowic herbu Działosza, [w:] Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis: Studia Historica, Nr. XIII (2013), s. 126—127.Jana Długosza kanonika krakowskiego Dzieła wszystkie, Kraków 1868, tłum. K. Mecherzyński, T. 4, s. 507..
Вперше після цього серед наближених до короля він згадується лише у вересні 1404 року. Як зазначалося вище, в листопаді того ж року Гінчка став каштеляном розпшанським, приблизно тоді ж він отримав тенути кшепицьку, бжезьницьку, 1406 року ойцовську (але майже одразу втратив останню на користь свого племінника Яна МенжикаBożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza, podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 140.). Після цього Гінчка майже повністю зник із королівського оточенняBożena Czwojdrak, Rycerz dwóch władców — Hinczka z Roszkowic herbu Działosza, [w:] Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis: Studia Historica, Nr. XIII (2013), s. 127, 140..
Востаннє згадується 21 листопада 1406 року. Помер Гінчка з Роґова, ймовірно, до листопада 1411 рокуBożena Czwojdrak, Rycerz dwóch władców — Hinczka z Roszkowic herbu Działosza, [w:] Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis: Studia Historica, Nr. XIII (2013), s. 128.. Пізніше він був перепохований у , збудованій його сином Яном Гінчею, орієнтовно в 1459—1465 роках, у Вавельській катедрі. Наразі збереглися лише її фрагменти, зокрема поліхромічні розписи на стінахBożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza, podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 191—192..
Сім'я Гінчка з Роґова був одружений із Офкою (Евфемією) ( після 1431), походження якої невідоме. Подружжя мало 5 дітей: Генрика (Гінка) ( між 1390—1395 — на рубежі 1425/1246) — королівського крайчого та підскарбія; Малґожату ( бл. 1395 — після 18 листопада 1456) — дружину Пренцлава з Кобилян і ДукліBożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza, podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 194, 195.; Яна Гінчу ( бл. 1400 — 4 лютого 1474) — каштеляна розпшанського, сєрадзького, сандомирського, підскарбія коронного; старосту нешавського, кшепицького, ґолюбськогоBożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza, podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 200.. Якуба Надобного ( 2 серпня 1431) — лицаря, що загинув від ран під час Луцької війниBożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza, podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 203.. Ядвіґу ( перед 1466).
Маєтності 21 вересня 1385 року придбав у Велюнській землі. Можливо, він одночасно чи ще раніше придбав (і локував) Дзялошин, місто, від якого походить коронна назва герба Салішів — Дзялоша. 1389 року придбав , та . Ці села увійшли до складу Дзялошинського ключа.
У листопаді 1388 року придбав також Філіповиці в Краківській землі, 1388 року отримав від короля Пшемянкув (тепер — Пшемикув)Bożena Czwojdrak, Rycerz dwóch władców — Hinczka z Roszkowic herbu Działosza, [w:] Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis: Studia Historica, Nr. XIII (2013), s. 124., а близько 1396 року Гінчка придбав сусідній Роґув.
1397 року придбав Прусіцько в Сєрадзькій землі; цього ж року, ймовірно, придбав також Рембелиці (тепер — Рембелиці-Крулевські)Bożena Czwojdrak, Rogowscy herbu Działosza, podskarbowie królewscy: studium z dziejów możnowładztwa w drugiej połowie XIV i w XV wieku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2002, s. 125..
1404 Гінчка викупив і навколишні села, які склали кшепицьку тенуту. Він зобов'язувався за свій рахунок все в ньому відремонтувати й забезпечити його обороноздатність. Зокрема, він повинен був утримувати в замку військову залогу для захисту й охорони околиці, участі у військових походах і забезпечувати належний прийом і утримання короля під час його відвідин замку.
Примітки
Джерела Jerzy Senkowski, Hinczka z Rogowa (zm. przed 1415), Polski słownik biograficzny, T.9: Gross Adolf — Horoch Kalikst, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961, s. 523—524.