Ен-но-Одзуно, також званий Ен-но-Ґьодзя або Оцуно (япон. 役小角) (народився 634, Кацураґі (сучасна Японська префектура Нара); помер біля 700–707 роками) був японським аскетом і містиком, його традиційно вважають засновник «сюґендо», шляху аскетичної підготовки, який практикували ґьодзя або ямабусі.
26 червня 699 року Ен-но-Ґьодзя був вигнаний імператорським двором на японський острів Ідзу-Осіма, але народні перекази, принаймні такі ж давні, як «Ніхон Рьоікі» (бл. 800 р.), розповідають про його надприродні здібності та подвиги.
Його також називають , Упасака або також під повним іменем Ен-но-Кімі Одзуну, де — це його кабане або титульне ім'я.
Історичні довідки Навіть історичні розповіді про його життя перемішані з японськими легендами та фольклором. Згідно з хронікою Сьоку Ніхонґі (797 р. н.е.), Ен-но-Одзуну був вигнаний на японський острів Ідзу-Осіма 26 червня 699 р.:У хіното-усі (шість років «вогняний бик») день 24-й день 5-го місяця, 3 Момму (26 червня 699 р.н.е.) Ен-но-Кімі Одзуну було вигнано до Ізу-но-Сіми . Одзуну спочатку він жив на горі Кацураґі та отримав визнання за своє чаклунство, а також був вчителем нижчого класу Каракуні-но Мурадзі Хіротарі, для зовнішнього молодшого 5-го рангу. Пізніше людина (чи Хіротарі?) позаздрила його силі та звинуватила його в обмані з його дивною магією. Імператорський двір вислав його далеко від Столиці. За чутками, «Одзуну міг маніпулювати демонічними духами, змушуючи їх черпати воду та збирати дрова. Коли вони не слухалися, він зв’язував їх за допомогою чаклунства».Попри на цей інцидент, здається, що суд продовжував високо оцінювати трав'яні знання школи Ен но Одзуно, оскільки 11 книга також розповідає, що 5 жовтня Темпьо 4 (28 жовтня 732 р. н.е.) його учня Каракуні но Хіротарі було обрано головним аптекарем , що є найвищою посадою в .
У релігії сюґендо
У японській народній релігії Енно Одзуну традиційно вважається засновником «сюґендо» синкретичної релігії, що містила в собі аспекти даосизму, синтоїзму, езотеричного буддизму (особливо Секта Сінґон та секти Тендай) і традиційного японського шаманізму.
На церемонії, що відбулася в 1799 році на честь 1000-річчя його смерті, Ен-но-Ґьодзя отримав посмертний титул «Дзімбен» Дайбосацу (Великий Бодхісаттва Дзімбен, 神変大菩薩). Авторство неканонічної сутри про необмежене життя потрійного тіла приписують Ен-но-Ґьодзя. Через його міфічний статус гірського святого, вважалося, що він володіє багатьма надприродними здібностями.
У масовій культурі
На фестивалі Ґіон у Кіото один із ямабоко (Ен-но-Ґьодзя Яма) присвячений Ен-но-Ґьодзя. Це щорічне місце паломництва для ямабусі (практиків сюґендо ), які проводять різні ритуали на місці. У романі 19 століття Нансо Сатомі хаккен-ден дух Ен-но-Ґьодзя дарує сім’ї Сатомі магічну джапа-малу як захист від їхнього прокляття, яку пізніше розділили, щоб стати особистими талісманами однойменних восьми собак-воїнів. В історичному фантастичному романі «Тейто Моноґатарі» Хіросі Арамати головний герой Ясунорі Като стверджує, що є нащадком Енно Ґьодзя. У манзі OZN Сіро Оно головним героєм є супергероїчна версія Ен-но-Одзуну. У грі SNES Shin Megami Tensei NPC на ім'я Ен-но-Одзуно проживає в Kongokai . У грі PS1 Oni Zero: Fukkatsu головним антагоністом є Ен-но-Ґьодзя. У романі Судзукі Кодзі «Дзвінок» мати Садако витягує з моря статуетку Ен-но-Одзуну. У фільмі «Ніндзя-вбивця» антагоністом є «Майстер Одзуну»; який очолює «Клан 9». В аніме «Дзенкі» посмертний персонаж на ім’я Енно Одзуну був володарем Дзенкі, якого через століття знову покликає його нащадок Тіакі Енно. Манґа Touge Oni розповідає історію про Ен-но-Одзуно та двох його учнів, Дзенкі та Мійо (пізніше Ґокі), які мандрують країною Ва, зустрічаючи різні Камі.
Див. також
Релігія в Японії Синто Буддизм Японія Атеїзм
Коментарі
Список літератури
Цитування
Бібліографія : v.1, v. 2