157-ма окрема механізована бригада — формування Сухопутних військ України.
Бригада сформована у 2024 році. На кінець 2024 року воювала під Кураховим і під Покровськом.
Історія
Створення Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 2 лютого 2024 року була створена 157-ма окрема піхотна бригада в селищі Черкаське Самарського району Дніпропетровської області. В період з березня по вересень 2024 року проходило формування бригади, зарахування в/с, проходження БЗВП та злагодження, отримання ОВТ та інших матеріальних ресурсів. Вона була однією із восьми бригад, номер яких починався із числа 150, які формувалися наприкінці 2023 — на початку 2024 року.
По спільній директиві Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 28 серпня 2024 року 157 окрему піхотну бригаду переформовано в 157 окрему механізовану бригаду Основні організаційні переміщення: 2 ПБ став 1 МБ, з 156 ОМБр передали батальйон з якого сформовано 2 МБ; 3 ПБ та 4 ПБ об’єднали та сформували 3 МБ; 6 ПБ став 6 МБ.
Бойовий досвід Батальйони та інші підрозділи 157 ОМБр почали брати участь в бойових діях з 29.09.2024 року у Донецькій області поблизу села Новоєлизаветівка та поблизу міста Покровськ.
На кінець 2024 року воювала під Кураховим. Під кінець грудня 2024 року підрозділи бригади направили і під Покровськ.
На кінець січня 2025 року 157 ОМБр у складі 1 МБ, 2 МБ, 3 МБ та 6 МБ почали виконувати бойові завдання в власному районі оборони поблизу м. Покровськ Донецької області. Станом на 28.03.2025 підрозділи бригади продовжують перебувати на лінії зіткнення і процес переформування бригади та поповнення проходить без виведення батальйонів бригади з лінії бойового зіткнення.
Скандали і звинувачення З листопада 2024 року, а окремими підрозділами — з вересня, долучилася до виконання бойових завдань. За оцінками «Громадського», одразу на одному з найгарячіших напрямків. За словами бійців, бригада не змогла пройти злагодження, бо її «розбирають на запчастини»: два готових батальйони були передані в інші бригади. За словами командира бригади Петра Чуба, особовий склад частини пройшов БЗВП, але для колективної підготовки командування не дало часу, а він як командир не має права не виконувати отримані накази.
Під кінець грудня 2024 року підрозділи бригади направили і під Покровськ, але, за словами оглядача Forbes, бригада почала «розпадатися» ще до прибуття на лінію фронту, і цей процес посилився у бойових умовах через брак досвідчених офіцерів, низьку підготовку солдатів і високий рівень самовільного залишення частини.
На січень 2025 року бригада мала велику кількість проблем, і однією з ключових причин було те, що бригада продовжувала формуватися суто з мобілізованих і не мала «бойового кістяка». У бригаді були проблеми із самовільним залишенням частини: за словами спірозмовників «Громадського», їх кількість могла сягати щонайменше третини, тобто від кількох сотень до понад тисячу військових, але командир бригади Петро Чуб заперечив правдивість цих чисел. Бійці бригади заявляли про погану підготовку, «управлінський хаос» та що новобранців переводять до штурмових підрозділів. Командир бригади Петро Чуб сказав, що коли військовослужбовці зрозуміли, що особовий склад часто переводять до ДШВ, кількість випадків самовільного залишення частини зросла.
Командування
2024: полковник Чуб Петро з 2025: полковник Мерзлікін Денис Володимировичhttps://www.facebook.com/share/p/1AvjSgq3hu/
Символіка
2024 рік. На емблемі бригади, що затверджена 18 червня 2024 р., в зеленому полі зображено золоту голову лева над стрілою та шаблею, які перехрещено вістрями вгору, зверху розташовано три срібні семипроменеві зірки. В символіці нарукавного знака бригади частково використано елементи історичних гербів Самарської паланки
2025 рік. 157-ма окрема механізована бригада пройшла важкий бойовий шлях, стала механізованою бригадою, отримала нову техніку, інші завдання й досвід. Це вимагало нового символу.
Лев — історичний символ. Це не випадкова «залізна голова». Як і попередний образ створено на основі лева з печатки Самарської паланки Війська Запорозького. Самар — це історичні терени, де народилася наша бригада. Тож спадкоємність ми зберегли.
Кібер-стиль — це про сучасну війну. Ми тепер механізована бригада. У війні ХХІ століття техніка, дрони, зв’язок, сучасні системи озброєння відіграють колосальну роль. Тому лев виконаний в стилі електронних схем — це символ сили, технологічності й незламності.
Кольори мають значення. Синій — символ неба і свободи, захисту України. Оливковий — земля, бойова міць, кольор сухопутних військ. Жовтий і блакитний — кольори Державного Прапора.
Ми дуже поважаємо старий шеврон, але він символізував іншу епоху нашої частини. Сьогодні ми воюємо в новій реальності, і наш знак має відображати сучасність і майбутнє, а не лише минуле.
Розуміємо, що шеврон — це більше, ніж малюнок. Це спогади, емоції, пам’ять про побратимів. Ми нічого не забуваємо. Цей новий знак — теж данина всім, хто тримав оборону під попереднім стягом.
Під цим шевроном хлопці не перестануть бути сміливими. Навпаки, він нагадує нам, що ми «залізні зовні, незламні всередині».
Втрати 13 травня 2024 — Нікітенко Юрій Михайлович (Вільшане – Загребелля, Сосницька громада), 41 рік, капітан. 6 жовтня 2024 - ГРИНЬКО Віталій Володимирович. Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 3 механізованого відділення 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону. Загинув в районі населеного пункту Цукурине Покровського району Донецької області внаслідок мінометного обстрілу. 8 жовтня 2024 — Юрій Варламов. Загинув в районі населеного пункту Новоселидівка, Курахівської громади на Донеччині. 16 жовтня 2024 — Віктор Бабін. 29 жовтня 2024 — Шатковський Анатолій Броніславович, солдат, орден «За мужність» III ступеня 20 листопада 2024 — Олександр Іванов, 1977 року народження. Стрілець-снайпер. Загинув поблизу населеного пункту Курахове на Донеччині. 19 - 21 грудня 2024 — Олександр Чуркін. Мобілізований у вересні 2024 року. Загинув під Кураховим на Покровському напрямку.
9 січня 2025 — Євгеній Скляр, 47 років. Загинув в районі Курахового Покровського району Донецької області. 24 січня 2025 — Сергій Лопатинський, 38 років. Загинув в районі Баранівки Донецької області.
— Савкевич Олексій. м. Авдіївка. Загинув на Донеччині. — Мелентьєв Дмитро, командир мінометної батареї. 16.09.1976. 17 травня 2026 — Олексій Гурінчук, 34 роки. Старший солдат. Загинув в районі Олексієво-Дружківки Краматорського району Донеччини. 26 травня 2026 — Валерій Гускін. Мобілізований у 2025 року. Був поранений 7 травня 2026 року поблизу села Новодмитрівка на Сумщині під час атаки російських дронів зазнав численних поранень та контузії, від яких помер.
Примітки
Посилання