Слупський Василь Петрович (1922, село Клубівці, Тлумацький повіт, Австро-Угорщина — 1974, Тисмениця, УРСР) — український військово-політичний діяч, член ОУНР, провідник станиці ОУНР Клубівці №7 району Тисмениця ОУНР.
Життєпис Народився 1922 року в селі Клубівці Тлумацького повіту в селянській родині.
Закінчив чотири класи місцевої початкової школи. У 1930-х роках брав участь у діяльності місцевого осередку СУПМ імені М. Драгоманова «Каменярі» та читальні товариства «Просвіта»Карпів Й. Клубівці: нариси з історії села. Івано-Франківськ: СІМИК, 2001. С. 90.. У період німецької окупації, ймовірно, став членом ОУНР.
У листопаді 1944 року приєднався до боївки СБ району ОУН Тисмениця в чині стрільцяАндрухів І., Гаврилюк С. Тисмениця. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002. 481 с.. Восени цього ж року перейшов до СКВ «Клубівці» №2, де виконував обов’язки стрільця та зв’язкового до станиці ОУН Погоня. У 1945 році отримав поранення в бою з більшовиками. У підпіллі отримав псевдо Голуб; у різні періоди мав різне озброєння, зокрема гвинтівку, пістолет-кулемет, кулемет та гранати.
У жовтні 1946 року був призначений на посаду провідника станиці ОУН «Клубівці» №7Пронюк Є. «В Провалі колись партизани табором стояли». Вперед. 2024. №38. С. 5.. Його вважають причетним до загибелі кулеметника СКВ «Клубівці» №2 Йосифа Баб'яка (псевдо Вихор)Пронюк Є., Шкробач М. По своїй землі свою кров пролили… Галичина. 2024. № 47. С. 3..
14 серпня 1947 року зголосився з повинною до Тисменицького РВ МДБ, а вже через кілька днів, 17 серпня 1947 року, у районній газеті «За соціалістичну працю» покаявся та закликав до здачі «доки не пізно» провідника СКВ «Клубівці» №2 Федора Сенюка та інших повстанців зі складу Тисменицького районного проводу ОУН.
Згодом проживав у Тисмениці, де одружився та виховував дітей. Працював на місцевій хутровій фабриціДАІФО: ф. Р-2157, оп. 1, спр. 9289-П, т. 1, арк. 117-121.. Загинув у 1974 році внаслідок ураження електричним струмом. Похований у Тисмениці.
Примітки
Джерела
Андрухів І. Гаврилюк С. Тисмениця. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002. 481 с. Білик М. До редакції газети «За соціалістичну працю». За соціалістичну працю. 1947. №20 (183). С. 6. Єфімчук Я., Карпів Й. На межі життя і смерті. Івано-Франківськ: «СІМИК», 2002. 335 с. Карпів Й. Автографи і долі. Івано-Франківськ: ЯРИНА, 2021. 128 с. Карпів Й. Зв’язковий не прийшов… . Вперед. №47-48. (3869-3870). С. 6. Карпів Й. Клубівці: нариси з історії села. Івано-Франківськ: СІМИК, 2001. 291 с. Карпів Й. Через смерті і концтабори (спогади Михайла Івасюка). Вперед. 1998. №64—65 (3789-3790). С. 4. Карпів Й., Онуфреїв М. У вирі боротьби. Івано-Франківськ: «Сімик», 2008. 399 с. Карпів Й., Постоловська О. Біля повстанської ватри. Івано-Франківськ: «СІМИК», 2011. 192 с. Літопис УПА. Нова серія. — Т. 22. Станиславівська округа ОУН: документи і матеріали 1945–1951. Упоряд. Проданик Д., Лесів С. 1376 с. Літопис УПА. Нова серія. — Т. 28. Документи і матеріали референтури СБ. Книга перша: 1945–1951. Упоряд. Проданик Д., Гуменюк В. 792 с. Літопис УПА. Нова серія. — Т. 7. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: інформаційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС-МВС, МДБ-КДБ. Книга четверта: 1949-1959. Упоряд. Деркач М., Кентій А., Лозицький В., Павленко І. 716 с. Пронюк Є. «В Провалі колись партизани табором стояли». Вперед. 2024. №38 (7376). С. 6. Пронюк Є. До дня УПА: про клубовецьких, тисменицьких повстанців з перших вуст. Вперед. 2024. №37 (7375). С. 6. Пронюк Є. Стріха ховала тихо ґверову сталь. Галицька Просвіта. 2024. №43 (1033). С. 4. Редакції газети "За соціалістичну працю" [звернення Василя Слупського до повстанців]. Соціалістична Праця. 17 серпня 1947 року. № 64, С. 1. Харитон В. Пшеничники. Причинники до історії села. Тисмениця: «Поліграфлюкс», 1999. 26 с.