Дофе́доровське друка́рство в Україні — гіпотетичне застосування друкарства на території сучасної України ще до приїзду до неї московського друкаря Івана Федорова.

Аргументи на користь

Гіпотеза поширилися ще 1836 року через книгу Дениса Зубрицького, який писав, що існування дофедоровської (до 1574 року) руської друкарні у Львові «не підлягає ніякому сумніву». Серед фактів на користь цього твердження Зубрицький наводить слова з післямови Федорова до львівського «Апостола» (1574), у якому той писав, що нібито «ходив протоптаною стежкою богообраного чоловіка»:

Крім того, напис на надгробку Федорова твердив, що той «друкарство занедбане відновив»:Zubrycki, Dyonizy, 1836. Historical research on Ruthenian-Slavic printing houses in Galicia [online]. 1836. Lviv: Stauropigian Institute Printing House. [access: 16 January 2025]. Available online: http://www.bibliotekacyfrowa.pl/Content/27009/PDF/document.pdf

Серед доказів Зубрицький також навів привілей короля Сигізмунда III від 15 жовтня 1592 року виданий Ставропігійському братству, в якому зазначено:

Останній аргумент Зубрицького вважається дискусійним, оскільки мова могла йти про друкарню Івана Федоровича, яку той заклав лихварю Ізраїлю Якубовичу 1579 року, і яку 1585 року викупило братство.

Однак, зазначаючи причини надзвичайної рідкості руських книг друкованих до 1730 року, Зубрицький вважає, що питання про те, хто і які руські книжки друкував у Львові до Федорова, може залишитися назавжди загадкою.

Згодом було віднайдено документи, в яких монахи львівського Онуфріївського монастиря твердили в 1791 та 1792 роках, що начебто ще 1460 року монастирю подаровано друкарню міщанином Степаном Дропаном. Повідомлення про ці документи у 1968 році вперше опублікував Орест Мацюк у журналі «Архіви України».Мацюк, О. Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова // Архіви України. — 1968. — № 2 (88). — С. 3—14. (передрук 2023 року у «Віснику Книжкової палати») (Хоча в інших документах монахи ствердили, що зміст акту 1460 року невідомий і висунули зовсім інші припущення про час заснування друкарні.Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. – Л., 2002. – С.9.)

Пізніше Орест Мацюк знайшов у ЦДІА України у Львові інвентар книг Словітського монастиря з 1826 року, який між інших містить шість українських стародруків: Новий тестамент українською мовою почаївського видання 1511 року Тріодіон in quarto київського видання 1527 року таке ж видання 1540 року Анфологіон львівського видання 1542 року Служебник львівського видання 1546 р in quarto Епістоляріон або Апостол львівського видання 1566 року.

Тобто, вказано три львівських дофедорівських видання, два київських, які передують першому відомому київському виданню 1616 року, і одне почаївське, що передує «Зерцалу богословії» 1618 року.

У 1990-х роках гіпотезу про першість друкарні Степана Дропана підтримав Яким Запаско. На його думку, хоча таке раннє (1460 рік) датування українського друкарства зробило б друкарню Дропана хронологічно другою в Європі після друкарні Гутенберга, але «високий рівень економічного і культурного розвитку Львова» міг би це пояснити.

У 2019 році професор КНУКіМ Микола Тимошик опублікував статтю «Перший український друкар Степан Дропан, а не Іван Федорович…», у якій категорично заявив про першість Степана Дропана. Стаття вийшла в журналі «Український інформаційний простір», в якому автор очолює редакційну колегію, а видавцем якого є його університет.Український інформаційний простір. – 2019. – №2 (4). – С.24–62.

Аргументи на противагу

На думку мовознавця й історика української культури Івана Огієнка, гіпотеза ця «безпредметна», оскільки жодної книги, надрукованої в Україні до Федорова, досі не відомо.

Володимир Стасенко припустив, що дофедорівська друкарня у Львові могла випускати блокові книги, що друкувалися через запозичений з Китаю спосіб ксилографії, відомий у Європі до Гутенберга.

Історик та книгознавець Богдан Якимович, у відповідь на статтю Тимошика, опублікував статтю-спростування щодо «міфу» про друкарню з рухомими літерами Степана Дропана. На його думку, виникнення українського друкарства датується 1491-им роком, тобто створенням у Кракові друкарні Швайпольта Фіоля. Крім того він підкреслює, що слід розрізняти друкарні з рухомими літерами (на кшталт винахода Йоганна Гутенберга) та ксилографічні майстерні. На його думку, якщо у Львові й існувала «друкарня» Степана Дропана, то це була саме ксилографічна майстерня.

Див. також Друкарство в Україні Степан Дропан

Примітки

Література Запаско Я., Мацюк О., Стасенко В. Початки українського друкарства, Львів 2000, — 222 с. — С. 31-32, 77.