Джордж ван Дрім (нар. 1957) — голландський почесний професор лінгвістики Бернського університету. Він вивчав східноазійські мови та відомий своєю гіпотезою батьківської мови.

Освіта

Лейденський університет, 1983–1987 (доктор філософії, граматика лімбу) Лейденський університет, 1981–1983 (магістр славістики, бакалавр англійської мови, магістр загального мовознавства) Лейденський університет, 1979–1981 (бакалавр славістики) Університет Вірджинії в Шарлоттсвіллі, 1975–1979 (бакалавр біології) Katholieke Universiteit Nijmegen, 1978–1979 Морська біологічна станція Watling Island на острові Сан-Сальвадор на Багамах, 1977 рік Університет Дьюка в Даремі, Північна Кароліна, 1976 рік

Дослідження Джордж ван Дрім проводить польові дослідження в Гімалаях з 1983 року. Королівський уряд Бутану доручив йому кодифікувати граматику дзонгха, національної мови, розробити фонологічну латинізацію мови, відомої як римська дзонгха, і завершити дослідження мовних спільнот королівства. Разом з носієм мови дзонгха Кармою Церінгом він є співавтором авторитетного підручника з мови дзонгха. Ван Дрім написав граматику мов лімбу та думі, кіранті, поширених у східному Непалі, та мови бумтанг у центральному Бутані. Він є автором "Мови Гімалаїв", двотомного етнолінгвістичного довідника великого Гімалайського регіону. У рамках програми під назвою «Мови та гени Великого Гімалайського регіону», що проводилася у співпраці з урядом Непалу та королівським урядом Бутану, він зібрав ДНК багатьох корінних народів Гімалаїв.

У Берні Джордж ван Дрім наразі керує дослідницькою програмою Strategische Zielsetzungen im Subkontinent (Стратегічні цілі на субконтиненті), метою якої є аналіз та опис мов Південної Азії, що перебувають під загрозою зникнення та погано задокументовані. Ця програма досліджень фактично є диверсифікацією проекту Проекту "Мови Гімалаїв", яким він керував у Лейденському університеті, де до 2009 року очолював кафедру дескриптивної лінгвістики. Разом зі своєю дослідницькою групою він задокументував понад десяток зникаючих мов регіону Великих Гімалаїв, створив аналітичні граматики та лексику, а також записав морфологічно проаналізовані рідні тексти.

Його міждисциплінарні дослідження у співпраці з генетиками привели до прогресу в реконструкції етнолінгвістичної передісторії Азії.На основі лінгвістичної палеонтології, етнолінгвістичної філогеографії, генетики рису та голоценового розподілу фауністичних видів він визначив давніх хмонг-міенців та австроазійців як перших одомашнювачів азійського рису та опублікував теорію про батьківщину та доісторичне розселення хмонг-міенської, австроазійської та трансгімалайської мовних груп. Його історико-лінгвістичні праці з лінгвістичної філогенії замінили непідтверджену китайсько-тибетську гіпотезу на старішу, більш агностичну тибето-бірманську філогенетичну модель, для якої він запропонував у 2004 році нейтральну географічну назву Транс-Гімалаї. Він розробив дарвінівську теорію мови, відому як симбіосизм, і є автором філософії симбіосизму.

Вибрані публікації

Нагороди та відзнаки

1996 Rolex Awards for Enterprise за заснування проекту "Гімалайські мови" 1998 Обраний почесним членом Kirat Yakthung Chumlung в Катманду

Дивіться також

Список літератури

Примітки