Взаємне навчанняВзаємне навчання // Термінологічний словник з курсу «Педагогіка»: навчально-методичний посібник / Упорядники В.І. Староста, В.О. Штефуца, Г.М. Шикітка; за ред. В.І. Старости. — Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2012. — С. 9. —ISBN 978-966-2095-71-5., взаємонавчання () — метод групового навчання, при якому кожен з учнів або студентів допомагає своїм товаришам засвоїти ті знання й уміння, якими він найбільш успішно оволодів; спосіб організації навчальних занять, коли більш підготовлені учні під керівництвом педагога навчають своїх товаришівВ. В. Горбаченко Взаємне навчання // Педагогічна інноватика: термінологічний словник / авт. кол. за заг. ред. О. І. Шапран. — Переяслав-Хмельницький: Домбровська Я.М., 2019. — 384 с. — С. 46—47. —ISBN 978-617-7747-20-7.. Учитель тоді виступає як спостерігач та інструктор. Може спонтанно виникати між дітьми різного віку та рівня знань.
Белл-ланкастерська система — система організації та методів навчання в початковій школі, при якій старші учні і ті, які добре вчаться, були помічниками вчителя й під його керівництвом вели заняття з рештою учнів. Назва () походить від імен англійських педагогів А. Белла та Дж. Ланкастера, які незалежно один від одного розробляли схожий метод навчання.Белл-ланкастерська система взаємного навчання // — С. 38.
Застосування Ланкастерської системи вбачають у корпоративному навчанні, під яким розуміють підвищення кваліфікації та отримання нових навичок співробітниками однієї компанії.
Історія Метод відомий із найдавніших часів. Його застосовували в середньовіччі у школах Європи та Азії, у епоху Відродження (наприклад, у гімназії Йоганна Штурма).
На основі ідеї була детально розроблена англійським священником А. Беллом, вчителем Дж. Ланкастером відповідна навчальна система (белл-ланкастерська система). Вперше застосована в Індії, наприкінці 18 сторіччя — в Англії, на початку 19 сторіччя поширилась у деяких інших країнах (Данії, Греції, Іспанії, Італії, Португалії, Франції тощо). У Російській імперії взаємне навчання запровадили в деяких церковно-парафіяльних школах та військових училищах. У 1818 році декабрист Орлов М. Ф. відкрив школу зі взаємним навчанням у Києві. Навчання при такій системі мало формально-догматичний характер.
Взаємне навчання є одним з компонентів освітньої моделі концентрації на особистість запропонованої Карлом Роджерсом, яка є частиної гуманістичної педагогікиГуманістична педагогіка // Зайченко І.В. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. — 2-е вид. — К.: «Освіта України», «КНТ», 2008. — 528 с. — С. 78. — ISBN 978-966-373-346-3; ISBN 978-966-8847-66-0..
У сучасній освіті поширення набула «парна технологія навчання» як різновид взаємного навчання (засновник — Ж. Жирар, 1804). Ідея взаємного навчання поширилася в 21 сторіччі й у межах навчання у співпраці. Взаємне навчання пропонують для активного використання у НУШ.
Переваги та недоліки Переваги взаємного навчання: пояснення матеріалу школярами/студентами на доступному рівні; самостійне розв'язання проблем учнями; усунення внутрішнього напруження школярів, страху невдалої відповіді; заохочення самоосвіти.
Недоліки взаємного навчання: відсутність у учнів/студентів необхідних педагогічних знань і умінь; нехтування поділом молодших школярів на групи відповідно до їх віку й рівня підготовки; обмеження контактів молодших школярів зі вчителем. Проте така система актуальна при організації масової освіти, особливо у школах для бідних та в умовах нестачі вчителів (дозволяла навчати кілька сотень учнів одночасно), а також як допоміжна форма навчання.
Також деякі форми спільного (групового) навчання дають змогу розвивати взаємне навчання через організацію роботи шкільних засобів масової інформації (газети, радіо), ради учнів, розробку проєктів. Переваги добре організованої системи полягають у поєднанні індивідуалізації та колективної партикуляції, наявності груп як однорідних за характером, інтересами, так і різнорідних.Початкова освіта за рубежем // Лисенко Н.В., Кирста Н.Р. Педагогіка українського дошкілля: навчально-методичний посібник. 2 частина. — Івано-Франківськ: Плай, 2002. — 208 с. — С. 41. — ISBN 966-640-032-4.
Примітки
Джерела В. В. Горбаченко Взаємне навчання // Педагогічна інноватика: термінологічний словник / авт. кол. за заг. ред. О. І. Шапран. — Переяслав-Хмельницький: Домбровська Я. М., 2019. — 384 с. — С. 46—47. —ISBN 978-617-7747-20-7.
Література
Педагогічні технології: досвід проектування на засадах взаємонавчання: методичний посібник для студентів і викладачів вищих педагогічних навчальних закладів [за заг. ред. В. М. Єремєєвої]. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. — 120 с. Ягупов В.В. Взаємне навчання як дидактичний прийом і форма навчання військовослужбовців // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми // Зб. наук. пр. / Редкол.: І.А.Зязюн (голова) та ін. — Київ, Вінниця: ДОВ Вінниця, 2000. — 486 с. — 464—466. Цукерман Г.А. Зачем детям учиться вместе? — М.: Знание, 1985. — 80 с. Рубцов В.В. Организация и развитие совместных действий у детей в процессе обучения. — М.: Педагогика, 1987. — 160 с. Кондрашова Л.В. Методика подготовки будущего учителя к педагогическому взаимодействию с учащимися. — М.: Изд-во «Прометей», 1990. — 158 с.