Ріфаа Рафі ат-Тахтаві ( ; 1801–1873) був єгипетським письменником, викладачем, перекладачем, єгиптологом та інтелектуалом Нахди (арабського Відродження).

Один із перших єгипетських мандрівників до Франції у ХІХ столітті, Тахтаві опублікував у 1834 році детальний звіт про своє 5-річне перебування у Франції під назвою «Тахліс аль-ібріз фі талхіс баріз» («Видобуток золота в Парижі»), і відтоді став одним із перших єгипетських науковців, які писали про західну культуру, намагаючись досягти примирення та порозуміння між ісламською та християнською цивілізаціями.

У 1835 році він заснував Школу мов у Каїрі і мав вплив на розвиток науки, права, літератури та єгиптології в Єгипті XIX століття. Його праці вплинули на багатьох пізніших вчених, таких як Мухаммед Абдо.

Життєпис

Тахтаві народився 1801 року в селі Тахта, Сохаг, того ж року, коли французькі війська евакуювалися з Єгипту. Він був азаритом, якого його вчитель і наставник Хасан аль-Аттар рекомендував як капелана для групи студентів, яких Мухаммед Алі відправляв до Парижа в 1826 році. Спочатку він мав стати імамом (ісламським релігійним наставником), але завдяки переконанню авторитетних осіб йому дозволили спілкуватися з іншими членами місії.Cleveland, William L., Bunton, Martin: A History of the Modern Middle East, Westview Press, 2013, pp. 86. Багато студентських місій з Єгипту вирушили до Європи на початку 19 століття, щоб вивчати мистецтво і науки в європейських університетах і здобувати технічні навички, такі як друкарство, суднобудування і сучасні військові технології. Згідно з його мемуарами «Takhlīṣ al-ʾibrīz fī talkhīṣ Bārīz», Тахтаві вивчав етику, соціальну і політичну філософію, а також математику і геометрію. Під час свого перебування у Франції він читав твори Кондільяка, Вольтера, Руссо, Монтеск'є та Безу.Vatikiotis, p. 113

У 1831 році Тахтаві повернувся додому, щоб взяти участь у загальнодержавних зусиллях з модернізації єгипетської інфраструктури та освіти. Він розпочав кар'єру письменника та перекладача і заснував у 1835 році Школу мов (також відому як Школа перекладачів), яка стала частиною Університету Айн Шамс у 1973 році. Школа мов сформувала перше сучасне єгипетське інтелектуальне середовище, яке заклало підґрунтя для мобілізації низових верств населення проти британського колоніалізму в Єгипті. Три з його опублікованих томів були роботами з політичної та моральної філософії. Вони познайомили його єгипетську аудиторію з ідеями Просвітництва, такими як світська влада та політичні права і свободи; його ідеями щодо того, яким має бути сучасне цивілізоване суспільство, і що є цивілізованим або «добрим єгиптянином»; і його ідеями щодо суспільних інтересів та суспільного блага.Vatikiotis, p. 115–116 Робота Тахтаві була першою спробою того, що стало єгипетським відродженням (нахда), яке процвітало в період з 1860 по 1940 роки.Vatikiotis, p. 116

Тахтаві був членом Освітньої ради при новоствореному Міністерстві освіти наприкінці 1860-х рр. Він редагував журнал Міністерства освіти під назвою Rawdat Al Madaris між 1870 і 1873 рр. Помер у Каїрі в 1873 році.

Ісламський модернізм

Тахтаві вважається одним із ранніх адаптаторів ісламського модернізму. Ісламські модерністи намагалися інтегрувати ісламські принципи з європейськими соціальними теоріями. У 1826 році Мехмет Алі відправив Тахтаві до Парижа. Тахтаві навчався в освітній місії протягом п'яти років, повернувшись у 1831 році. Тахтаві призначили директором Школи мов. У школі він працював над перекладом європейських книг арабською мовою. Тахтаві відіграв важливу роль у перекладі військових посібників, географії та європейської історії.Gelvin, 133–134 Загалом Тахтаві керував перекладом понад 2 000 іноземних творів арабською мовою. У деяких своїх книгах Тахтаві навіть схвально відгукувався про французьке суспільство.Cleveland, William L. (2008)"History of the Modern Middle East" (4th ed.) pg.93. Тахтаві підкреслював, що принципи ісламу сумісні з принципами європейського модерну.

Тахтаві, як і інші представники так званої Нахди, був зачарований французькою (і західною загалом) культурою у своїх книгах.Шаден Тагельдін припускає, що це породило в його ідеях комплекс інтелектуальної неповноцінності, який сприяв «інтелектуальній колонізації», що триває й донині серед єгипетської інтелігенції.Tageldin, Shaden. (2011). Disarming Words: Empire and the Seductions of Translation in Egypt. Berkeley: University of California Press.

Тахтаві відкидав соціалізм і робітничий рух, водночас підтримуючи прогресивну для свого часу єгипетську політику.

Праці Добірка його робіт:

Написані Тахтаві

( 'The Extrication of Gold in Summarizing Paris'), written during Tahtawi's stay in France, published in 1834. The methodology of Egyptians minds with regard to the marvels of modern literature, published in 1869 crystallizing Tahtawi's opinions on modernization. The honest guide for education of girls and boys, published in 1873 and reflecting the main precepts of Tahtawi's educational thoughts. Tawfik al-Galil insights into Egypt's and Ismail descendants' history, the first part of the History Encyclopedia published in 1868 and tracing the history of ancient Egypt till the dawn of Islam. A thorough summary of the biography of Muhammad published after Tahtawi's death, recording a comprehensive account of the life of Muhammad and the political, legal and administrative foundations of the first Islamic state. Towards a simpler Arabic grammar, published in 1869. Grammatical sentences, published in 1863. Egyptian patriotic lyrics, written in praise of Khedive Said and published in 1855. The luminous stars in the moonlit nights of al-Aziz, a collection of congratulatory writings to some princes, published in 1872.

Перекладені Тахтаві

The history of ancient Egyptians, published in 1838. The Arabization of trade law, published in 1868.Source: Egyptian State Information Service The Arabization of the French civil law, published in 1866. The unequivocal Arabization approach to geography, published in 1835. Small-scale geography, published in 1830. Metals and their use, published in 1867. Ancient philosophers, published in 1836. Principals of engineering, published in 1854. Useful metals, published in 1832. Logic, published in 1838. Sasure's engineering, published in 1874. General geography. The French constitution. On health policies. On Greek mythology.

Див. також

Історія лібералізму Список єгиптологів Мухаммад Хазнадар

Примітки

Виноски

Подальше читання

Newman, Daniel (2004). An Imam in Paris: Al-Tahtawi's Visit to France (1826–31), London: Saqi Books. ISBN 978-0863563461 Wael Abu-'Uksa (2016). Freedom in the Arab World: Concepts and Ideologies in Arabic Thought in the Nineteenth Century. Cambridge University Press.

Джерела

Зовнішні посилання

Gran, Peter. Tahtawi in Paris. Ahram Weekly. 10–16 January 2002. refaa el tahtawi