Ніктімена (, ) — за грецькою та римською міфологією, принцеса та жертва зґвалтування, дочкою Епопея, царя Лесбосу. Богиня Через її жахливу долю Афіна змилосердилася над нею і перетворила її на сову. Сова була одним із головних символів Афіни.

Етимологія Ім'я Ніктімена походить від грецьких слів (родовий відмінок ), що означає «ніч» і означає «я залишаюся», тобто та, яка не спить ночами (сова). Обидва корені мають протоіндоєвропейське походження; походить від праіндоєвропейського кореня *nókʷts, і від *men-.

Для того, щоб назва перекладалася як «місяць ночі», як припускає інша запропонована етимологія, вона мала б бути написана як з двома етами замість з одним.

Міфологія За словами Гігіна, її батько Епопей забажав і зґвалтував її. Від сорому та провини вона втекла до лісу і не хотіла показувати своє обличчя вдень. Змилосердившись над нею, богиня Афіна перетворила її на нічну сову, яка згодом стала відомим символом Афіни. У «Метаморфозах» Овідія її перетворення є покаранням за «осквернення ложі батька» (patrium temerasse cubile). Однак не уточнюється, чи вона стала жертвою насильства, піддалася спокусі, яка сама була ініціаторкоюOvid, Metamorphoses 2.591-5. У «Метаморфозах» історію Ніктімени розповідає Корона (ворона), яка також скаржиться, що її місце як священного птаха Мінерви узурпувала Ніктімена, яка так соромиться себе, що не показується вдень.

Сервій каже, що Ніктімена була сповнена сорому після того, як усвідомила, що спала зі своїм батьком, маючи на увазі якийсь обманServius, On Virgil's Georgics 1.403. Інший схоліаст каже, що Ніктімену зґвалтував не Епопей, а гість на ім'я Корімб. Анонімний грецький автор-парадоксограф зазначає, що вона втекла від свого батька, якого тут звучить КліменомParadoxographoi, p. 222.

Варіант цього міфу з аналогічним сюжетом про Ніктайю можна знайти в коментарі Псевдо-Лактанція Плацида до «Фіваїди».

Спадщина На її честь названо рід кажанів і астероїд.

Див. також Мірра Гарпаліс Філомела

Уточнення

Примітки

Бібліографія

Hyginus, Gaius Julius, The Myths of Hyginus. Edited and translated by Mary A. Grant, Lawrence: University of Kansas Press, 1960. Online version at Perseus.tufts project. Maurus Servius Honoratus, In Vergilii carmina comentarii. Servii Grammatici qui feruntur in Vergilii carmina commentarii; recensuerunt Georgius Thilo et Hermannus Hagen. Georgius Thilo. Leipzig. B. G. Teubner. 1881. Online version at the Perseus Digital Library.

Посилання