Кінґ-Саунд () — велика затока (зунд) на крайній півночі Західної Австралії. Вона розширюється від гирла річки Фіцрой, одного з найбільших водотоків Австралії, і відкривається в Індійський океан.
Географія
Затока простяглася приблизно на 120 км завдовжки і в середньому становить близько 50 км у ширину. Портове місто Дербі розташоване біля гирла річки Фіцрой (733 км) на східному березі Кінґ-Саунду. Кінґ-Саунд має найвищі припливи в Австралії та одні з найвищих у світі, досягаючи максимального діапазону припливів у 11,8 м поблизу Дербі. У 1997—1998 роках проводилися дослідження діапазону припливів і відпливів і динаміки води.
Вода в межах затоки зазвичай каламутна. Каламутність пов'язана з ерозією прибережних мілин під час припливів і відпливів.
Відкриті води затоки займають 2325 км². Інші найбільші річки, які впадають у затоку, включають річку (180 км), (107 км), (88 км) та (69 км). Кінґ-Саунд має площу водозбірного басейну км². Затока є частиною геологічного басейну . Клімат тропічний напівзасушливий з сильним мусонними вітрами.
Кінґ-Саунд межує з групами островів архіпелагу Буканір на сході та півостровом на заході.
Середня глибина Кінґ-Саунд 18 метрів. У гирлі затоки є канал глибиною 50 метрів і шириною 20 кілометрів.
Історія Традиційними власниками та корінними мешканцями цього району є корінні австралійці, а саме племена , і .
Першим європейцем, який дослідив затоку, був Вільям Дампір, який відвідав цей регіон на борту судна «» під командуванням Чарльза Свона, у 1688 році.
Відомий геодезист та британський капітан Філліп Паркер Кінґ на шлюпі , один із перших дослідників узбережжя Австралії, досліджував берегову лінію в 1821 році і назвав цю територію затокою Сігнет. Пізніше цей район відвідали англійські військові моряки Джон Стокс і Джон Вікем на борту корабля «Бігль» в 1838 році. Пізніше затока була названа на честь Кінґа.
У 1880-х роках це було одне з місць короткочасної золотої лихоманки в Кімберлі.
Вузька затока Докторс-Крік, що на півдні Кінг-Саунду, була місцем різноманітних пропозицій щодо припливних енергетичних установок з 1960-х років. У 2013 році проект «Derby Tidal Power» від компанії «Tidal Energy Australia» отримав екологічне схвалення. Очікується, що будівництво приливної електростанції потужністю 40 МВт коштуватиме 375 мільйонів доларів США.
Примітки
Посилання