Кассіфона (; ) — другорядна фігура грецької міфології, дочка богині-чарівниці Цирцеї та героя Троянської війни Одіссея. Кассіфона згадується в епічній поемі «Одіссея», яка розповідає про пригоди Одіссея, проте її ім'я побіжно трапляється у творах приписують Одіссею та його різним зв'язкам, Кассіфона серед них єдина жінка елліністичного поета Лікофрона та візантійського вченого XII століття Іоанна Цецеса.Lycophron, 805–811
Етимологія Ім'я Кассіфона є складним словом, варіантом Kasiphone, що перекладається як «братовбивця» від слів (kásis) означає і «брат/сестра»,Apollodorus E.7.36 і (phónos) означає «вбивство, ненавмисне вбивство».Homerica, The Telegony summary
Сім'я Кассіфона — дочка Одіссея та богині-чарівниці Цирцеї, яку він зустрів під час своєї десятирічної подорожі додому після падіння та пограбування Трої. Хоча в різних джерелах Одіссею приписують численних дітей, Кассіфона — єдина відома донька.Apollodorus E.7.37
Міфологія Кассіфона згадується в незрозумілих рядках у творі елліністичного поета Лікофрона «Александра» з поясненням, наданим у коментарі візантійського вченого ХІІ століття Іоанна Цецеса, який єдиний згадує її ім'я. Ймовірно, її образ виник у пізню класичну або елліністичну епоху як доповнення до міфу про Телегона, сина Одіссея та Цирцеї. Лікофрон пише:
За словами Цецеса, Кассіфона — дочка Одіссея і Цирцеї, з якою він провів разом один рік під час своїх подорожей, щоб повернутися додому на Ітаку після закінчення Троянської війни. За сюжетом «Телегонії», втраченого продовження «Одіссеї», рідний брат Кассіфони Телегон вирушив на пошуки батька, прибув на Ітаку й, не впізнавши Одіссея, випадково його вбив. Тоді Телегон одружився з вдовою Одіссея Пенелопою, а Цирцея взяла шлюб з Телемахом, сином Одіссея від Пенелопи.
За Лікофроном і Цецесом, Цирцея використала свою силу, щоб повернути Одіссея до життя, і він продовжив одружувати Кассіфону з Телемахом, який був її зведеним братом. Після сварки з Цирцеєю Телемах у гніві вбив її, оскільки вона намагалася ним керувати. Це спонукало Кассіфону вбити Телемаха, щоб помститися за свою вбиту матір. Одіссей вдруге помер, не витримавши горя після цих подійTzetzes ad Lycophron, 808.
Інший запис у схолії Цезаря стверджує, що Цирцея повернула Одіссея до життя за допомогою зілля, а потім одружила Телегона з Пенелопою, а Телемаха з Кассіфоною на Островах Блаженних, ймовірно, щоб утримати Одіссея при собі.
Культура Кассіфона не згадується в джерелах, старіших за Лікофрона, проте, ймовірно, була відома його сучасникам. Вона могла походити з втраченого твору більш раннього трагіка. Можливо, ім’я Кассіфони з’явилося пізніше як прізвисько через її роль у міфі, а спершу вона називалася Антіклея — на честь бабусі по батьківській лінії.
Див. також
Каїн Міф про Осіріса Перс з Колхіди
Уточнення
Примітки
Бібліографія Apollodorus, The Library with an English Translation by Sir James George Frazer, F.B.A., F.R.S. in 2 Volumes, Cambridge, MA, Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1921. ISBN 0-674-99135-4. Online version at the Perseus Digital Library. Greek text available from the same website. Apollonius Rhodius, Argonautica translated by Edward P. Coleridge, B.A. London, George Bell and Sons publishers. 1889. Text available at Internet Archive.
Evelyn-White, Hugh G., Hesiod, the Homeric Hymns, and Homerica, with an English Translation, Cambridge, MA., Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1914.
Hyginus, Gaius Julius, The Myths of Hyginus. Edited and translated by Mary A. Grant, Lawrence: University of Kansas Press, 1960. Online version at Perseus.tufts project. Lycophron, Alexandra, in Callimachus, Lycophron, Aratus. Hymns and Epigrams. Lycophron: Alexandra. Aratus: Phaenomena. Translated by A. W. Mair, G. R. Mair. Loeb Classical Library 129. Cambridge, MA: Harvard University Press, 1921. Marcus Tullius Cicero, Nature of the Gods from the Treatises of M.T. Cicero translated by Charles Duke Yonge (1812-1891), Bohn edition of 1878. Online version at the Topos Text Project.
Online text available at perseus.tufts.
Tzetzes, John, Lycophronis Alexandra. Vol. II: Scholia Continens, edited by Eduard Scheer, Berlin, Weidmann, 1881. Internet Archive.