CIA Security International SA проти Signalson SA та Securitel SPRL (C-194/94) — справа Європейської Унії (ЄУ), у якій суд роз'яснив співвідношення національного законодавства та права Європейського Союзу у разі порушення державою-членом обов'язку повідомлення про технічні регламенти.
Справу включили до офіційного списку із п'ятдесяти семи справ, перекладених у межах підготовки до вступу нових держав-членів до Європейського Союзу у 2004 році.Official list of 57 cases on curia.europa.eu
Зміст Signalson і Securitel публічно стверджували, що їхній конкурент CIA Security діяв всупереч бельгійському закону 1990 року, який вимагав отримання державного дозволу на охоронну діяльність, а також указу 1991 року, який встановлював вимоги до систем сигналізації.
Директива 83/189/ЄЕС зобов'язувала держави-члени повідомляти Європейську Комісію про проєкти «технічних регламентів» до їх ухвалення. Бельгійський закон 1990 року та указ 1991 року не були повідомлені.
CIA звернулася до суду з вимогою наказу запобігти заявам Signalson і Securitel про те, що вони не дотримуються закону. CIA стверджували, що оскільки закон 1990 року та указ 1991 року не були повідомлені, вони не застосовуються.
Судове рішення Суд Справедливости постановив, що бельгійський закон 1990 року не був «технічним регламентом», про який потрібно було повідомляти, але указ 1991 року був і мав бути повідомлений. Тому бельгійські суди не мали права застосовувати указ 1991 року. З цього випливало, що CIA Security могла посилатися на законодавство ЄС, щоб стверджувати, що Signalson та Securitel не повинні стверджувати, що вони порушили бельгійський указ 1991 року.
Див. також
Право Європейського Союзу
Примітки