Симоне Петер (; , Квіршид) — німецька політична діячка, член партії «Союз 90/Зелені». У 2013—2018 роках вона була співголовою партії разом з Джемом Оздеміром.
Біографія
Сімоне Петер — дочка та давнього голови міської асоціації Діллінджера СДПН Руді ПетераEin Sozialdemokrat im besten Sinne. saarinfos.de, 27. April 2014, abgerufen am 16. Januar 2017..
Виросла в Діллінгені, Саар, закінчила там середню школу (нині називається гімназією Альберта-Швейцера). У 1985 роціHundert Jahre Gymnasium Dillingen, 1902—2002. Feschrift des Albert-Schweitzer-Gymnasiums. Gymnasium des Landkreises Saarlouis, Dillingen/Saar 2002, S. 279. в Саарському університеті вивчала мікробіологіюDieter Steffens: Chefin aus Dillingen. In: Saarbrücker Zeitung Zitiert in: The Environment in the News, 27. Mai 2005, S. 11 (doc; 257 kB).. З цього предмета вона здобула докторський ступінь на тему ролі гетеротрофного бактеріопланктону і планктонної автотрофної нітрифікації в кисневому балансі рік Саар і МозельDatensatz zur Peters Dissertation in der Deutschen Nationalbibliothek, abgerufen am 19. Oktober 2013..
З 2001 по 2004 рік Петер була науковим співробітником і головним редактором журналу Solarzeitalter - Politik, Kultur und Ökonomie Erneuerbarer Energien (з нім. — "Сонячний вік — політика, культура та економіка відновлюваних джерел енергії") в . Потім вона допомогла створити агентство з відновлюваних джерел енергії в Берліні й була його директором до 2006 рокуSimone Peter soll Saar-Umweltministerin werden. In: Saarbrücker Zeitung Verlag und Druckerei 30. Oktober 2009, abgerufen am 16. Januar 2017.. З 2006 по 2009 рік працювала менеджером проектів в агентстві .
У лютому 2018 року Федеральна асоціація з відновлюваних джерел енергії обрала Сімоне Петер почесним президентом.
З 1999 по 2000 рік Петер була представником енергетичної політики регіонального виконавчого комітету «Союз 90/Зелені в Саарі». З 2003 по 2004 рік вона була представником Федеральної робочої групи з енергетики "Союзу 90 / Зелені".
З 10 листопада 2009 року вона була міністром навколишнього середовища, енергетики та транспорту в кабінеті Петера Мюллер та кабінеті Аннеґрет Крамп-Карренбауер. Після провалу так званої «ямайської коаліції» 18 січня 2012 року вона отримала свідоцтво про звільнення.
На виборах у Саарі у 2012 році вона увійшла до парламенту Саара як головний кандидат від своєї партії. Разом зі своїм товаришем по партії Хубертом Ульріхом Симоне Петер сформувала там двопартійну парламентську групуSimone Peter, Spitzenkandidatin der Grünen bei der Landtagswahl im Saarland. Focus Online, 26. März 2012, abgerufen am 16. Januar 2017.
Ulrich Schulte: Grüne-Spitzenkandidatin Simone Peter: Mission einer Trümmerfrau. taz.de, 26. März 2012, abgerufen am 16. Januar 2017., в якій вона була заступником лідера групи та парламентським менеджеромPerson. Offizielle Webpräsenz von Simone Peter, abgerufen am 16. Januar 2017..
26 вересня 2013 року Петер оголосила, що балотуватиметься в керівництво Партії зелених . Федеральна конференція делегатів зелених обрала її 19 жовтня 2013 разом з Джемом Оздеміром, отримавши 75,9% голосів «за» і 13% утриманих . Після виборів Петер пішла з ландтагу, її наступником став Клаус КесслерDaniel Kirch: Saarbrücker Zeitung, 4. November 2013, abgerufen am 16. Januar 2017..
З 2000 по 2009 рік Петер була представником ради директорів асоціації Energiewende Saarland eV, членом , NABU, Person. Website von Simone Peter, abgerufen am 16. Januar 2017..
Особисте життя Симоне Петер одружена, має сина і живе в Саарбрюккені.
Примітки