Ірса, Ірсе, Ірс або Урсе (ймовірно, VI ст.)Датування ніколи не викликало суперечок. Воно випливає з внутрішньої хронології самих джерел і датування набігу Гігелака на Фризію бл. 516 року. Це також підтверджується археологічними розкопками курганів Еадгілс та Охтер у Швеції. Для обговорення див., наприклад, Birger Nerman, Det svenska rikets uppkomst (1925) (шведською мовою). Презентації археологічних знахідок див., наприклад, Elisabeth Klingmark's Gamla Uppsala, Svenska kulturminnen 59, Riksantikvarieämbetet (шведською мовою), або цю англомовну презентацію Шведської ради національної спадщини — трагічна героїня ранньої скандинавської легенди. Її зазвичай характеризують як дружину шведського короля Адільса та матір данського короля Грольфра Кракі.
Її історія зафіксована в кількох різних версіях. У всіх версіях вона розглядається як бажана і чарівна дівчина. Загальне ядро її характеру полягає в тому, що між нею та її батьком, Гелґою, відбуваються інцестуальні сексуальні стосунки, причому вони обоє спочатку не знають про свою спорідненість. У більшості версій Ірсу насильно зґвалтував Гелґа, і лише згодом вони обоє дізнаються від королеви Олуф, що вони насправді є родичами. Через це Ірса покидає Гелґу, і в одній версії Гелґа незважаючи ні на що хоче продовжувати їхні інцестні стосунки. В інших версіях Гелґа накладає на себе руки від мук совісті.
Розповідь саги про Ірсу пов'язана з розповіддю короля Беовульфа. Гелґа ідентифікований як молодший брат короля Хротґара, який дістає допомогу від Беовульфа, а традиція Ірси свідчить про те, що король Грольф Кракі є сином Гелґи. Такі перекладачі, як Бертон Раффель, припустили, що її ім'я виправлено з пошкодженого рядка в рукописі «Беовульфа».
Науковий аналіз Ім'я Ірса не відоме з інших норвезьких джерел і може походити від латинського Ursus («ведмідь»). Припускають, що якщо вона мала якесь історичне минуле, то могла бути франкинею і потрапити в полон до данського короля Гелґи під час одного з його набігівClake, M.G. (1911, 2013) Sidelights on Teutonic History During the Migration Period. Cambridge University Press. p. 82. Науковці відзначають хронологічні невідповідності в переказах про Ірсу, в дослідженнях щодо того, чи є в них історичне підґрунтя. Коли Арілс був достатньо дорослим, щоб одружитися, Ірса також уже була дорослою, і їхній шлюб мав політичне підґрунтя. За теорією, вона була сестрою Гелґи, а до одруження з Арілсом була дружиною його брата Алі. Таким чином можна пояснити виправлений рядок у «Беовульфі» (1. 62)Clake, M.G. (1911, 2013) Sidelights on Teutonic History During the Migration Period. Cambridge University Press. p. 88-89.
В ісландських сагах
Сага Грольфра Кракі У «Сазі Грольфра Кракі» Гелґі (тобто Гелґа) пішов до саксів, бажаючи посвататися до їхньої войовничої королеви Олуф. Однак вона не зацікавилася і принизила Гелґі, поголивши йому голову, обмазавши дьогтем, поки він спав, і відправивши його назад на корабель. Через деякий час Гелґі повернувся і за допомогою хитрощів викрав королеву на деякий час, за який він зробив її вагітною.
Повернувшись до свого королівства, королева народила дитину, дівчинку, яку назвала Ірса на честь свого собаки. Ірсу відправили жити пастушкою, доки їй не виповнилося 12 років, коли вона зустріла свого батька Гелґі, який закохався в неї, не знаючи, що це його дочка. Олуф промовчала про її походження і вважала, що це її помста за те, що Гелґі одружився з його власною донькою. У Гелґі та Ірси народився син Грольф Кракі (Гродульф).
Дізнавшись, що Гелґі та Ірса щасливо живуть разом, королева Олуф поїхала до Данії, щоб відкрити доньці правду. Ірса була шокована, і хоча Гелґі хотів, щоб їхні стосунки залишилися такими, як були, Ірса наполягла на тому, щоб залишити його самого. Пізніше шведський король Арільс (Адільс) взяв її за свою дружину, що зробило Гелґі ще більш нещасним.
Загубивши Ірсу, Гелґі вирушив за нею до Уппсали, але був убитий Арільсом у битві. Ірса, звісно, була засмучена тим, що найближчу їй людину вбив її чоловік, і пообіцяла Арільсу, що всі його берсерки будуть перебиті, якщо вона зможе цьому зарадити. У товаристві короля вона не стала щасливішою і не була зацікавлена в тому, щоб помиритися з ним. Пізніше, коли молодий шведський воїн на ім'я Свіпдаґ прибув, щоб випробувати свої навички, вона дуже підтримувала його в боях з берсерками, які врешті-решт були вбиті. Свіпдаґ вирішив не залишатися з королем Адільсом і натомість шукав служби у сина Іорси, Грольфра, який змінив Гелґі на посаді короля Данії.
Через деякий час, коли Арільс заборгував Грольфру не лише золото, яке він забрав у Гелґі під час битви, але й данину за допомогу у боротьбі з королем Алі (тобто Онелою з «Беовульфа») у битві на льоду озера Вейнерн, Грольф прибув до Упсали, щоб зібрати свою данину. Арільс робив усе можливе, щоб зупинити Грольфра різними хитрощами, але йому довелося піти, щоб зібрати підкріплення. Поки шведського короля не було, Ірса дала синові більше золота, ніж йому належало. Потім вона дала Грольфру та його людям дванадцять найкращих коней шведського короля (Арільс славився своїми добре виведеними кіньми), а також всі необхідні їм обладунки та провізію.
Грольф ніжно попрощався з матір'ю і вирушив над Фюрісвеліром. Побачивши Арільса та його воїнів, які гналися за ним, вони розкидали золото за собою. Арільс побачив на землі свій дорогоцінний Свіаґріс і нахилився, щоб підняти його списом, тоді Грольф рубонув його мечем по спині та радісно вигукнув, що він зігнув спину наймогутнішій людині Швеції.
Пізніше Грольф був убитий своїм зятем Георовардом (тобто Георгієм «Беовульфа») через зраду, і коли битва відбулася за сестру Грольфра, Данією правила напівельфійка Скульд. Ірса помстилася, пославши велике шведське військо на чолі з Воггом, який захопив Скульда до того, як вона змогла зібрати свою армію. Скульд була закатована до смерті, а доньки Грольфа перебрали владу над Данією.
Ця розповідь нагадує розповідь «Gesta Danorum», але більш складна. Помітною відмінністю є те, що Ірса більше не данка, а сакска, і що Ірса залишилася у Швеції, коли її син Гродульф утік із Едгільса із золотом.
Сага про Скьольдунґа У «Сазі про Скьольдунґа»The Relation of the Hrolfs Saga Kraka and the Bjarkarimur to Beowulf by Olson, 1916, at Project GutenbergNerman (1925:150) розповідається, що Гельґо (Гелґа) був королем Данії разом зі своїм братом Роасом (Гродґаром). Гельґо зґвалтував Олаву, королеву саксів, і вона народила дочку на ім'я Ірса. Згодом дівчина вийшла заміж за короля Швеції Аділла (Адільса). У Ірси та Аділла народилася донька Скульда.
Кілька років по тому Гельґо напав на Швецію і захопив Ірсу в полон. Він зґвалтував Ірсу, свою власну доньку, і забрав її назад до Данії, де вона народила сина Рольфо (Гродульфа). Через кілька років мати Ірси, королева Олава, приїхала до неї в гості і сказала, що Гельґо — її рідний батько. У жаху Ірса повернулася до Аділла, залишивши сина. Гельґо помер, коли Рольфо було вісім років, і Рольфо став його спадкоємцем і правив разом зі своїм дядьком Роасом. Трохи згодом Роаса вбили його зведені брати Рекус і Фродо (Фрода), після чого Рольфо став одноосібним королем Данії.
У Швеції Ірса та Аділл одружили свою Скульду за королем Еланду, Гьорварда (також відомого під іменами Гйорвард та Гевард, і який відповідає Георовіарду в «Беовульфі»). Оскільки про цей шлюб не порадилися з її зведеним братом Рольфо, він розлютився, напав на Оланд і зробив Гьорварда та його королівство даниниками Данії.
Аділл попросив допомоги у Рольфо проти норвезького короля Але (Онела). Рольф відправив своїх берсеркерів, але коли війна була виграна, Аділл відмовився платити. Рольф прибув до Упсали і після деяких пригод зміг втекти з золотом Аділла, якому допомогла його мати Ірса, і «посіяв» його на Фюрісвелірі.
Ця розповідь відрізняється від «Саги про Грольфра Кракі» тим, що Ірса спочатку була мирно одружена з Аділлом, а потім потрапила в полон до Гелґи, який зґвалтував її і зробив її вагітною Гродульфом. У «Сазі про Грольфра Кракі» вона вперше потрапила в полон до Гелґи, який мав при собі Гродульфа. Дізнавшись, що Гелґа — її батько, вона повернулася до Саксонії, звідки її викрав Аділльс. У «Сазі про Грольфра Кракі» Гелґа гине при спробі врятувати її від Еадгільса, тоді як «Сага про Скьольдунгу» представляє її шлюб з Еадгільсом як більш щасливий, а Гелґа загинув в іншій військовій експедиції.
Сага про Скьолдунґа «Сага про Скьолдунґа» була використана Сноррі Стурлусоном як джерело, коли він розповідав історію про Арільса (Адільса) та Ірсу. Те, що залишилося від «Саги про Скьолдунґа», — це латинське резюме Арнгрімура Йонссона, тому обидві версії в основному однакові, головна відмінність полягає в тому, що версія Арнгрімура є більш короткою.
Сноррі розповідає, що Арільс відправився грабувати саксів, королем яких був Гейр'юфр, а королевою Алоф Великий. Короля і королеви не було вдома, тож Арільс і його люди спокійно пограбували їхню резиденцію, переганяючи худобу і бранців на кораблі. Однією з бранців була напрочуд гарна дівчина на ім'я Ірса, і Сноррі пише, що незабаром всі були вражені цією вихованою, гарною і розумною дівчиною. Найбільше був вражений Арільс, який зробив її своєю королевою.
Через кілька років Гелґі (Гелґа), який правив у Лейре, напав на Швецію і захопив у полон Юрсу. Він зґвалтував Ірсу, свою власну доньку, і відвіз її назад до Лейре, де у них народився син, Грольф (Грорульф). Коли хлопчикові виповнилося три роки, мати Ірси, королева Саксонії Алоф, приїхала до неї в гості і сказала, що її чоловік Гелґі — її рідний батько. Вжахнувшись, Ірса повернулася до Арільса, залишивши сина, і перебувала у Швеції до кінця свого життя. Коли Грольфру було вісім років, Гелґі загинув під час військової експедиції, і Грольф був проголошений королем.
Сноррі завершує свою розповідь короткою згадкою про те, що «Сага про Скьолдунґа» містила розгорнуту розповідь про те, як Грольф прийшов до Уппсали і посіяв золото на Фірісвеллірі.
Скальдскапармал У «Мові поезії» чоловік Ірси, король Адільс, попросив допомоги у сина Ірси Грольфра проти норвезького короля Алі (Онела). рольф був зайнятий боротьбою із саксами, але відправив своїх берсерків.
Коли Грольф почув, що Арільс відмовився платити, він вирушив до Упсали. Вони привели кораблі до річки Фіріс і разом з дванадцятьма берсеркерами поїхали прямо до палацу шведського короля в Упсалі. Ірса привітала їх і провела до своїх покоїв. Для них розпалили вогнища і роздали напої. Однак дров у вогнища було накидано так багато, що на їхніх тілах почав горіти одяг. Грольфру та його воїнам це набридло, і вони кинули придворних у вогонь. Прибула Ірса, дала їм ріг, повний золота, перстень Свіаґріс і попросила їх тікати. Коли вони переїжджали через Фірісвелір, то побачили, що їх переслідують Арільс та його люди. Тікаючи, вони кинули на рівнину золото, щоб переслідувачі зупинилися і забрали його. Арільс, однак, продовжував переслідування на своєму коні Сленґвірі. Тоді Грольф кинув Свіаґріс і побачив, як Арільс нахилився, щоб підняти перстень списом. Грольф вигукнув, що бачив, як наймогутніша людина Швеції зігнула спину.
Ґроттасонґр
«Ґроттасонґр» містить строфу (№ 22), яку співають велетні Феня та Меня. Він лише називає Ірсу та ситуацію, коли її син і брат (тобто Гродульф) помститься Фроді: Mölum enn framar. Мун Ірсу синр, niðr Halfdanar, hefna Fróða; sá mun hennar: heitinn verða: burr ok bróðir, vitum báðar þat. Продовжуймо працювати! Син Йирси, родич Гальфдана, помститься за Фроді: Він з її волі: буде названий: сином і братом: ми обоє це знаємо. Цей твір не може посилатися на «Сагу про Грольфра Кракі», де Фрода був зведеним братом Гальфдене, оскільки цей Фрода був убитий Грольґаром. Однак його можна інтерпретувати через «Сагу про Скьолдунґа», в якій дядько Грольфра Грольґар був убитий своїм зведеним братом Фродою.
В інших досучасних джерелах
Хроніка Летренса та Лундські аннали