— манґа, написана та проілюстрована Осаму Тедзукою. Сюжет розповідає про пригоди Сапфір, дівчинки, яка випадково народилася з блакитним серцем хлопчика та рожевим серцем дівчинки. Вона прикидається принцом, щоб не дати злому герцогу Дюралюміну захопити королівство через його сина Пластика. Створення головної героїні, що змінює стать, надихнула виключно жіноча музична театральна група Takarazuka Revue, в якій жінки виконували як жіночі, так і чоловічі ролі.
Історію замовив редактор журналу Shōjo Club видавництва Kodansha, який хотів, щоб Тедзука створив мангу, орієнтовану на жіночу аудиторію, яка могла б повторити успіх його колишніх історій про хлопчиків. Потім автор створив Princess Knight, яка спочатку видавалася в цьому журналі з 1953 по 1956 рік. Популярність манґи призвела до радіопостановки в 1955 році, трьох інших серіалізацій між 1958 і 1968 роками та 52-серійного телевізійного аніме-серіалу від Mushi Production, який транслювався на Fuji TV з 1967 по 1968 рік. Твір також вплинув на кілька сценічних мюзиклів, починаючи з 1980-х років, і надихнув інших авторів на переробки цього твору. Премʼєра нової аніме-адаптації під назвою The Ribbon Hero відбулася 8 серпня 2026 року.
Один з найвідоміших творів Тедзуки, що вважається класикою, Princess Knight мав великий вплив на індустрію манґи та аніме. Зображення гендерних ролей неоднозначно інтерпретується критиками: одні стверджують, що манга має профеміністичні ідеали, а інші вважають, що вона виражає мізогінні ідеали японського суспільства 1950-60-х років. Тим не менш, вона започаткувала традицію андрогінних героїнь і визначила кілька напрямків у жанрі сьодзьо. Фактично, це одна з перших робіт у цьому жанрі, яка була сфокусована на оповіданні та зображувала жінку-супергероя.
Сюжет Події розгортаються у світі, що нагадує середньовічну європейську казку. Це історія Сапфір, яка мусить вдавати з себе принца-чоловіка, щоб успадкувати трон Срібної країни, оскільки жінки не мають на це права. Коли вона народжується, її батько, король, оголошує, що його дитина — хлопчик, а не дівчинка. Причиною цього є те, що наступний у черзі на престол, герцог Дюралюмін, злий чоловік, який репресуватиме народ, якщо його син, Пластик, стане королем. Дюралюмін та його поплічник барон Найлон часто виношують плани захоплення королівства і намагаються довести, що Сапфір насправді дівчина. Сапфір може прикидатися хлопцем, бо при народженні вона отримала блакитне серце хлопчика і рожеве серце дівчинки. Через це Бог послав Тінк, молодого ангела-учня, на Землю, щоб забрати зайве серце Сапфір. Однак Сапфір не дозволила Тінку забрати своє хлоп’яче серце.
Сапфір і Тінк переживають безліч пригод, включаючи зустрічі з Сатаною, чаклуном, який хоче викрасти особливу двосердечну душу Сапфір і захопити королівство. Однак його завжди розчаровує Тінк і його страх перед ангелами, а також його власна дочка Геката, демонічна відьма-перевертень, яка спочатку здається такою ж злою, як і її батько, але потім таємно допомагає Сапфір зірвати плани батька. Вночі Сапфір також одягає маску в стилі Зорро і бореться зі злочинністю як Лицар-привид, а ще закохується у Франца Прекрасного, молодого принца із сусідньої Золотої країни. Їхні стосунки багатогранні: Франц знає Сапфір як трьох абсолютно різних людей і відчуває до кожного з них різні почуття. Він дружить із принцом Сапфір, закоханий у безіменну принцесу і зневажає Лицаря-привида, який, на його думку, є конкурентом за прихильність принцеси.
За сюжетом Дюралюмін влаштовує державний переворот, щоб завоювати Срібну країну, виконуючи накази Містера Ікс — великого чоловіка, повністю одягненого в червоні обладунки, правителя Ікс-союзу, сусідньої протофашистської федерації націй, яка хоче завоювати три королівства (Срібну, Золоту та Вугільну країни). Король і королева потрапляють у полон, але допомагають Сапфір втекти. Дюралюмін збирається проголосити свого сина королем, а себе регентом, але його вбиває Найлон, якого постійні знущання герцога довели до божевілля. Психічно збожеволілий Найлон проголошує себе королем і вітає Містера Ікс та його армію в Срібній країні. Проте невдовзі Містер Ікс дає зрозуміти, що не має наміру дозволяти Найлону правити, навіть як маріонетковому монарху, і просто тримає його біля себе як пустотливого блазня.
Сапфір і Франц намагаються запобігти страті короля і королеви, але вони запізнюються, і короля і королеву скидають у море. Кульмінацією стає фінальна битва, коли Сапфір вирушає до замку Срібної країни, щоб протистояти Містеру Ікс за допомогою трьох чарівних кульок. Кулі, подаровані Сапфір батьками, уособлюють три королівства і мають врятувати Срібну країну: спочатку вони дзвонять у королівські дзвони, магічним чином даючи людям волю до боротьби із загарбниками.
Сапфір переплавляє кульки на чарівну сокиру, яку вона використовує, щоб розгромити війська Містера Ікс, зруйнувати стіни замку і протистояти самому Ікс. За допомогою Франца Сапфір викликає Містера Ікс на дуель і встигає його поранити. Коли розлючений Містер Ікс готовий розрубати Сапфір і Франца навпіл, Тінк кличе на допомогу Бога, і блискавка влучає в Ікса. Коли Сапфір, здається, тріумфує, Містер Ікс підводиться від позірної смерті й починає голими руками трощити замок, зрештою спричиняючи його падіння на себе. Найлон, який блукає коридорами, наче несамовитий божевільний, також розчавлений на смерть. Сапфір тікає з розваленого замку і тріумфально стоїть у сонячному світлі. Тінк, смертельно поранений руйнуванням замку, каже Богові, що готовий пожертвувати своїм життям, аби той воскресив батьків Сапфір з мертвих. Бог погоджується повернути до життя короля і королеву, коли Тінк помирає.
Сапфір і Франц зрештою одружуються. Дух Тінка повертається на небеса, де він нарешті отримує крила.
Виробництво і стиль
У 1950-х роках Осаму Тедзука вже був популярним, написавши Kimba the White Lion (1950) і Astro Boy (1952). Наприкінці 1952 року редактор журналу Shojo Club запитав Тедзуку, чи зможе він створити твір, подібний до своїх попередніх, але спрямований на дівчат. Тедзука погодився, і його першою ідеєю було перенести повністю жіночу музичну театральну групу Takarazuka Revue в мангу. «Естетика Такарадзуки повністю проявляється в Princess Knight», стверджував Нацу Онода Павер у своїй книзі «Бог коміксів».
Народившись в Осаці, Тедзука жив у місті Такарадзука з п’яти до двадцяти чотирьох років, і з матір'ю, яка була фанаткою ревю, він часто дивився його вистави в дитинстві та юності. Костюми, декорації та лірика Такарадзуки, а також гендерне представлення та сексуальна політика були використані Тедзукою при створенні Princess Knight. Сапфір була натхненна образом dansō no reijin («красуня в чоловічому вбранні») Такарадзуки, а Франц створений за зразком однієї з головних актрис Ячіо Касугано. Нобуко Отова в ролі Пака у «Сні в літню ніч» вплинула на характер Тінка.
Техніка анімації ранніх фільмів Діснея вплинула на художній стиль Тедзуки, особливо на його спосіб малювання дитячих рис обличчя та очей. Дуже великі очі також були натхненні виступами Такарадзуки. На колорит і оформлення вплинув фільм «Казки Гофмана». Деякі аспекти Princess Knight також нагадують його попередню мангу сьодзьо, Kiseki no Mori no Monogatari, де були капелюхи з пір’ям і чоловіки в білих маййо, а також пригодницькі сюжетні лінії. На нього також вплинули західна література, християнство, грецька міфологія та європейські казки — через це мангу описували як «триппову пастишу поп-культури». Рецензенти відчули впливи Попелюшки, Фантазії, Піноккіо, Сплячої красуні, Білосніжки, Бетті Буп, Капітана Блада, Дракули, Амура і Психеї, Гамлета, Лебединого озера, Скарлет Пімпернел і Вільгельма Телля.
Теми Численні критики запропонували багато можливих інтерпретацій щодо наявності гендерної двозначності та андрогінності у Princess Knight. Патрік Дражен, автор книги «Аніме-вибух!», заявив, що андрогінність у серіалі є «оманливою», оскільки вона стосується гендера, а не статі, і «точніше, гендерно-рольових очікувань». Філіп Брофі з «Ґекіґа Тедзуки: за маскою манґи» підсумував це так: «Завдяки візуалізації маскулінності та фемінності в одному тілі автор зміг зобразити конфліктуючі "я" в одностатевому тілі під тиском соціальної відповідності, отже, буквально втіливши пошук ідентичності та суб'єктивної свободи». Ед Сайзмор із Manga Worth Reading каже, що центральна ідея Тедзуки критикує «хибну дихотомію, яку суспільство створює між чоловіком і жінкою». Кріс Маутнер з The Comics Journal підкреслив присутність Фрібе, «відчайдушної» фехтувальниці, як ще одне зображення жінок у непідлеглому становищі (на відміну від звичного зображення).
З іншого боку, Сільверман стверджує, що в ньому відображені гендерні стереотипи та «деякі з найбільш мізогінних ідеалів Японії 1960-х років», як, наприклад, той факт, що хлоп’яче серце надає Сапфір фізичної сили. Маутнер також виявив «деякий» сексизм у творі, надавши як приклад той факт, що вона втрачає свої здібності до фехтування, коли залишається без свого хлопчачого серця. Дражен і Маутнер підкреслили, що манга порушила деякі гендерні очікування, але не відмовилася від них, оскільки Сапфір зрештою виходить заміж за Франца. Павер заявив, що таким ставленням Сапфір показує, що «її справжнє щастя приходить через перебування в традиційній жіночій ролі». Для Пола Граветта це продемонструвало, що вона «зрештою не була феміністкою-бунтаркою», і він написав у «Манзі: Шістдесят років японських коміксів», що Тедзука «створив вишуканий світ нерішучості». Павер дійшов висновку, що «образ Сапфір, мабуть, надсилав складні, якщо не суперечливі, повідомлення» читачам. Цей конфлікт змусив Брофі сказати: «Можливо, було б точніше зобразити її характеристику як шизофренічну, а не андрогінну». Як приклад, Брофі згадує «сцену, де Сапфір, одягнена в сукню, щасливо плете гірлянду з квітів для своєї матері, але потім о дев'ятій годині повинна стати принцом. Хоча спочатку Сапфір тихо нарікає на свій незавершений вінок, у вбранні принца — з чоловічим виразом обличчя і чоловічою мовою — вона без вагань бере свій меч і знищує вінок».
Сноу Вайлдсміт з ICv2 описала серіал як такий, що має «молодих персонажів, які не хочуть дотримуватися ролей, прописаних для них батьками, а більшість жінок втомилися від того, що їм кажуть, що вони — слабка стать». Маутнер писав, що «якщо в Princess Knight і є центральна тема, то це не статеві ролі, а батьківські очікування та синівський обов’язок». Дражен також викрив, що в серіалі йдеться про «ще одну класично японську пару протилежностей: обов’язок і бажання». Він додав, що «вона не обурюється своїм обов'язком» бути хлопчиком і отримувати від цього задоволення, але «тільки наодинці вона живе своїми жіночими бажаннями». Маутнер висловив схожу думку, стверджуючи, що навіть якщо їй подобається бути хлопчиком, вона «має сильне бажання потурати своїй жіночій стороні».
Медіа
Манґа В Японії було чотири манґа-серіалізації Princess Knight. Перша виходила з січня 1953 по січень 1956 року в журналі Shōjo Club видавництва Kodansha, після чого було видано три томи танкобонів з 30 грудня 1954 року по 25 червня 1958 року. За нею послідувало кілька перевидань; два томи вийшли 11 жовтня та 13 листопада 1979 року в серії повної збірки творів Осаму Тедзуки; 17 квітня 1995 року в серії KC Grand Collection та 12 листопада 1999 року в серії Manga Bunko. У 2004 році Geneon Universal Entertainment випустила канзенбан видання манги, яке було перевидано Fukkan.com у 2012 році. Її також було випущено у тритомному виданні 13 січня 2009 року, потім у «Спеціальному боксі» 14 січня 2009 року, та у новому бунко-виданні повної збірки творів Осаму Тедзуки 10 лютого 2011 року.