Гіпервітаміноз А — отруєння внаслідок вживання занадто великої кількості попередньо сформованого вітаміну А (ретинілових ефірів, ретинолу та ретиналю). Симптоми гіпервітамінозу А виникають внаслідок зміненого метаболізму кісткової тканини та зміненого метаболізму інших жиророзчинних вітамінів. Вважається, що гіпервітаміноз А виникав ще у ранніх людей, і ця проблема зберігалася протягом всієї історії людства. Джерелом занадто великої кількості готового вітаміну А є харчі (такі як печінка деяких тварин), дієтичні добавки або ліки, що відпускаються за рецептом. Токсичності вітаміну А можна запобігти, вживаючи його добову дозу не більше рекомендованої.
Діагностика може бути важкою, оскільки сироватковий ретинол не чутливий до токсичних рівнів вітаміну А, але ефективні тести існують. Гіпервітаміноз А зазвичай лікують шляхом припинення споживання шкідливої їжі, дієтичних добавок або ліків. Більшість людей повністю одужують. Високе споживання провітамінних каротиноїдів (таких як бета-каротин) з овочів і фруктів не викликає гіпервітамінозу А.
Ознаки та симптоми Симптоми можуть включати:
Зміни свідомості Зниження апетиту Запаморочення Зміни зору, подвійне бачення (у маленьких дітей) Сонливість Головний біль Дратівливість Нудоту БлювотуОзнаки
Поганий набір ваги (у немовлят і дітей) Зміни шкіри та волосся Тріщини в куточках рота Випадання волосся (алопеція) Підвищена чутливість до сонячного світла Набряк губ (хейліт) Сухість губ, рота, очей і всередині носа Лущення шкіри, свербіж Жовте забарвлення шкіри (aurantiasis cutis) Аномальне розм'якшення кістки черепа (краніотабес у немовлят і дітей) Помутніння зору Біль або набряк кісток Випинання джерельця (у немовлят) Кальциноз слизової оболонки шлунка Кальцифікація серцевого клапана Гіперкальціємія Підвищення внутрішньочерепного тиску, що проявляється набряком мозку, набряком сосочка та головним болем (може називатися ідіопатичною внутрішньочерепною гіпертензією) Пошкодження печінки Передчасне закриття епіфіза Спонтанний перелом Уремічний свербіж
Причини
Гіпервітаміноз А виникає внаслідок надмірного споживання попередньо сформованого вітаміну А. Можуть виникнути генетичні варіації толерантності до споживання вітаміну А, тому токсична доза не буде однаковою для всіх. Діти особливо чутливі до вітаміну А, причому щоденне споживання 1500 МО/кг маси тіла, як повідомляється, призводить до токсичності.
Види вітаміну А
«Здебільшого неможливо», щоб провітамінні каротиноїди, такі як бета-каротин, викликали токсичність, оскільки їх перетворення на ретинол в організмі суворо регулюється. Ніколи не повідомлялося про токсичність вітаміну А при вживанні надмірної кількості каротиноїдів. Надмірне споживання бета-каротину може спричинити лише каротиноз, нешкідливий і оборотний косметичний стан, при якому шкіра набуває помаранчевого кольору. Поглинання та зберігання вітаміну А в печінці відбувається дуже ефективно, поки не розвинеться патологічний стан. При прийомі всередину засвоюється 70-90 % попередньо утвореного вітаміну А.
Джерела токсичності
Печінка деяких тварин, у тому числі білого ведмедя, бородатого тюленя, риби та моржа, особливо токсичні. Було підраховано, що споживання 500 г печінки білого ведмедя призводить до появи гострого отруєння у людини. Дієтичні добавки можуть бути токсичними, якщо приймати їх у дозах, які перевищують рекомендовані. Олія печінки тріски. За даними Міністерства сільського господарства Сполучених Штатів, столова ложка (13,6 грамів або 14,8 мл) олії печінки тріски містить 4080 мкг вітаміну А. Верхній допустимий рівень споживання (верхній ліміт) становить 3000 мкг/день для дорослих, 600 мкг/день для дітей віком 1-3 років і 900 мкг/день для дітей віком 4-8 років, тому для будь-якого віку, але особливо для маленьких дітей, столова ложка на день перевищує його.
Види токсичності
Гостра токсичність виникає протягом годин або кількох днів. Хронічна токсичність виникає внаслідок щоденного споживання дорослими більше 25 000 МО протягом 6 років або довше та понад 100 000 МО протягом 6 місяців або довше.
Механізм Ретинол дуже ефективно поглинається і зберігається в печінці до розвитку патологічного стану.
Доставка до тканин
Поглинання При прийомі всередину засвоюється 70-90 % попередньо утвореного вітаміну А. Змішані з водою, емульговані та тверді форми добавок вітаміну А більш токсичні, ніж добавки на масляній основі.
Накопичення Від 80 до 90 % загальних запасів попередньо сформованого вітаміну А в організмі знаходиться в печінці (причому 80–90 % цієї кількості зберігається в зірчастих клітинах печінки, а решта 10–20 % — у гепатоцитах). Жирові депо, легені та нирки також можуть накопичувати вітамін А.
Транспорт До недавнього часу вважалося, що єдиний важливий шлях доставки ретиноїдів до тканин включає зв'язування ретинолу з ретинолзв'язуючим білком (RBP4). Однак новітні відкриття вказують на те, що ретиноїди можуть надходити до тканин за допомогою багатьох шляхів доставки, включаючи хіломікрони, ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ) і ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ), ретиноєву кислоту, зв'язану з альбуміном, водорозчинні β-глюкуроніди ретинолу та ретиноєвої кислоти та каротиноїди.
Діапазон концентрації ретинолу в сироватці крові за нормальних умов становить 1–3 мкмоль/л. Підвищені кількості ретинілового ефіру (тобто >10 % загального циркулюючого вітаміну А) натще використовувалися як маркери хронічного гіпервітамінозу А у людей. Можливі механізми цього підвищення включають зниження поглинання печінкою вітаміну А та витік складних ефірів у кров із насичених зірчастих клітин печінки.
Ефекти Ефекти включають посилення обміну кісткової тканини та зміну метаболізму жиророзчинних вітамінів. Для повного з'ясування ефектів необхідні додаткові дослідження.
Посилення обміну кісток Ретиноєва кислота пригнічує активність остеобластів і стимулює утворення остеокластів in vitro, що призводить до посилення резорбції кісток і зниження їх формування. Ймовірно, цей ефект виникає шляхом зв'язування зі специфічними ядерними рецепторами (членами сімейства ядерної транскрипції рецепторів ретиноєвої кислоти або рецепторів ретиноїду Х), які знаходяться в кожній клітині (включаючи остеобласти та остеокласти).
Ця зміна обміну кісткової тканини, ймовірно, є причиною численних ефектів, які спостерігаються при гіпервітамінозі А, таких як гіперкальціємія та численні зміни кісткової тканини, такі як втрата кісткової маси, що потенційно призводить до остеопорозу, спонтанні переломи кісток, змінений розвиток скелета у дітей, біль у кістках, рентгенологічні зміни та ураження кісток.
Змінений метаболізм жиророзчинних вітамінів Попередньо сформований вітамін А є жиророзчинним, і, як повідомляється, його високі рівні впливають на метаболізм інших жиророзчинних вітамінів D, E і K.
Токсичні ефекти вітаміну А можуть бути пов'язані зі зміненим метаболізмом вітаміну D, одночасним прийомом значних кількостей вітаміну D або зв'язуванням вітаміну А з гетеродимерами рецепторів. Повідомлялося про антагоністичні та синергетичні взаємодії між цими двома вітамінами, оскільки вони пов'язані зі здоров'ям скелета.
Повідомлялося, що стимуляція резорбції кісткової тканини вітаміном А не залежить від його впливу на вітамін D.
Мітохондріальна токсичність Попередньо сформований вітамін А та ретиноїди мають кілька токсичних ефектів щодо окисно-відновного середовища та функції мітохондрій.
Діагностика
Концентрації ретинолу є нечутливими показниками Оцінка статусу вітаміну А в осіб із субтоксичністю або токсичністю є складною, оскільки концентрація ретинолу в сироватці крові не є чутливим показником у цьому діапазоні запасів вітаміну А в печінці. Діапазон концентрації ретинолу в сироватці крові за нормальних умов становить 1–3 мкмоль/л, і через гомеостатичну регуляцію цей діапазон мало змінюється при сильному різноманітті споживання вітаміну А.
Як маркери використовували ефіри ретинолу Ретинілові ефіри можна відрізнити від ретинолу в сироватці та інших тканинах і визначити кількісно за допомогою таких методів, як високоефективна рідинна хроматографія.
Підвищені кількості ретинілового ефіру (тобто >10 % загального циркулюючого вітаміну А) натще використовувалися як маркери хронічного гіпервітамінозу А у людей і мавп. Це підвищення рівня ретинілового ефіру може бути наслідком зниження поглинання вітаміну А печінкою та витоку ефірів у кров із насичених зірчастих клітин печінки.
Профілактика Гіпервітаміноз А можна запобігти, якщо не вживати більше, ніж максимальний добовий допустимий рівень споживання вітаміну А. Цей рівень призначений для синтетичних і природних форм ефіру ретинолу вітаміну А. Форми каротину з харчових джерел не є токсичними. Можлива вагітність, захворювання печінки, надмірне вживання алкоголю та куріння є показаннями для ретельного моніторингу та обмеження прийому вітаміну А.
Щоденно допустимий верхній рівень споживання вітаміну А Вікова групаВерхній ліміт (мкг/день) немовлята Діти та підлітки дорослі 19-70 років 3000
Лікування
Стандартним лікуванням є припинення прийому великої кількості вітаміну А. Більшість людей повністю одужують. Фосфатидилхолін (у формі PPC або DLPC), субстрат для лецитин ретинол ацилтрансферази, яка перетворює ретинол в ретинілові ефіри (форми зберігання вітаміну А). Вітамін Е може полегшити гіпервітаміноз А. Трансплантація печінки, якщо не настає покращення.
Якщо ураження печінки прогресує до фіброзу, здатність до синтезу знижується, і дієтичні добавки можуть відновити рівень фосфатидилхоліну. Однак одужання залежить від усунення причини: припинення прийому великої кількості вітаміну А.
Історія Відомо, що токсичність вітаміну А є давнім явищем; Скам'янілі скелетні останки ранніх людей дозволяють припустити, що аномалії кісток могли бути спричинені гіпервітамінозом А, як це спостерігалося у скам'янілій кістці ноги людини Homo erectus, яка має аномалії, подібні до тих, що спостерігаються у людей, які страждають від передозування вітаміну А в наш час.
Токсичність вітаміну А вже давно відома інуїтам, оскільки вони не їдять печінку білих ведмедів або бородатих тюленів через те, що вони містять небезпечну кількість вітаміну А. Це було відомо європейцям принаймні з 1597 року, коли Герріт де Вір написав у своєму щоденнику, що, ховаючись взимку на Новій Землі, він та його люди серйозно захворіли після того, як з'їли печінку білого ведмедя.
Стверджується, що в 1913 році дослідники Антарктики Дуглас Моусон і Ксав'єр Мертц були отруєні (і Мерц помер), з'ївши печінку своїх їздових собак під час подорожі. Однак інше дослідження показує, що трагедія сталася через виснаження та зміну дієти.
Інші тварини Деякі арктичні тварини не мають ознак гіпервітамінозу А, незважаючи на те, що у них рівень вітаміну А в печінці в 10-20 разів перевищує рівень вітаміну А в неарктичних тварин. Ці тварини є хижаками і включають білого ведмедя, песця, бородатого тюленя та сіру чайку. Концентрації в плазмі зберігаються в нетоксичному діапазоні, незважаючи на високий вміст у печінці.
Примітки