Пост-кала-азар дермальний лейшманіоз (ПКДЛ)— це ускладнення, що виникає після вісцерального лейшманіозу (ВЛ) і проявляється появою гіпопігментованих ділянок шкіри. Окрім цього, на шкірі можуть утворюватися папули різного розміру. Висипання зазвичай з’являються навколо рота й поширюються на обличчя та верхню частину тулуба. Загалом інші симптоми виражені слабо або повністю відсутні.
В Індії ПКДЛ, як правило, виникає через кілька місяців або років після завершення лікування ВЛ, тоді як в Африці захворювання прогресує швидше. В Індії ПКДЛ також може виникнути у людей, без діагностованого вісцерального лейшманіозу. Такі пацієнти можуть бути джерелом зараження паразитом Leishmania donovani і сприяти подальшому поширенню хвороби. Діагноз зазвичай встановлюється на основі клінічних проявів. Вважається, що розвиток захворювання пов’язаний з імунною відповіддю організму на паразита.
Лікування ПКДЛ часто проводиться антипаразитарними препаратами — мілтефозин, стібоглюконат натрію або амфотерицином B. Водночас у Судані іноді можливе самовільне зникнення висипу без лікування. Проте медикаментозна терапія триває кілька місяців. Навіть після завершення лікування шкірі може знадобитися тривалий час для повного відновлення.
ПКДЛ переважно зустрічається в Судані та Індії — регіонах, ендемічних щодо Leishmania donovani. Ускладнення виникає у 2,5-20% людей, які перенесли ВЛ. І дорослі, і діти мають приблизно однакову ймовірність захворіти. Вперше захворювання було описане у 1922 році індійським лікарем сером Упендранатом Брахмачарі, який назвав його «дермальний лейшманоїд».
Список літератури