Анатолій Іванович Грицаєнко (, місто Новий Буг, тепер Миколаївської області — , місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський державний діяч, 1-й секретар Кагановичського (тепер Київського) районного комітету КП(б)У міста Харкова.
Життєпис З чотирнадцятирічного віку працював токарем.
З вересня 1928 року служив у Червоній армії.
Член ВКП(б) з 1929 року.
Після демобілізації обирався секретарем партійного комітету заводу в місті Харкові.
У 1938 році — 1-й секретар Кагановичського (тепер Київського) районного комітету КП(б)У міста Харкова.
Закінчив Вищу школу партійних організаторів при ЦК ВКП(б) у Москві.
У роки німецько-радянської війни був на керівній партійно-політичній роботі в Радянській армії. Служив старшим інструктором із організаційно-партійної роботи 7-го гвардійського механізованого корпусу Південно-Західного фронту, начальником політичного відділу — заступником командира 7-ї гвардійської механізованої бригади із політичної частини.
Після демобілізації понад десять років працював в апараті ЦК ВКП(б) (КПРС).
До 22 жовтня 1964 року — відповідальний працівник апарату Ради міністрів РРФСР.
Помер 22 жовтня 1964 року в Москві. Похований на Ваганьковському цвинтарі Москви.
Звання гвардії майор гвардії підполковник
Нагороди та відзнаки два ордени Червоного Прапора (22.01.1943, 7.07.1944) орден Вітчизняної війни ІІ ст. (22.05.1945) медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «За перемогу над Японією» (1945) медалі
Примітки
Джерела газета «Советская Россия» (Москва), 23.10.1964 Грицаенко Анатолий Иванович