Броненосці класу «Гектор» () — батарейні броненосці ВМС Великої Британії 1860-х років.
Конструкція Броненосці типу «Гектор», як і попередні броненосці класу «Дефенс», були розроблені як менші та дешевші версії броненосців класу «Воріор». Це були модифіковані версії класу «Дефенс» з додатковою бронею та потужнішими двигунами.
Корпус та силова установка Корпус поділявся водонепроникними поперечними перегородками на 92 відсіки і мав подвійне дно під машинним і котельним відділеннями. Кораблі були розроблені з дуже низьким центром маси і мали метацентричну висоту 1,4 м.
Силова установка складалась з 6 котлів та 2-циліндрової парової машини потужністю 3256–3560 к.с. На випробуваннях «Гектор» показав максимальну швидкість у 12,36 вузлів, «Веліант» - 12,65 вузлів. Крім того, кораблі мали вітрильне оснащення за схемою барка.
Озброєння Озброєння кораблів мало складатись складати з 32 гладкоствольних 68-фунтових гармат з дульним заряджанням, по 15 з кожного борту на головній палубі та по одній у носовій і кормовій частині як переслідувальні гармати на верхній палубі. Під час будівництва «Гектора» його озброєння було модифіковано до чотирьох нарізних 110-фунтових гармат із казенним заряджанням, встановлених на верхній палубі, і двадцяти чотирьох 68-фунтових гармат на борту. «Веліант», через затримки в будівництві та нестачу гармат, так і не отримала жодної з цих гармат.
Гармати з казнозарядними частинами були новою конструкцією Армстронга, і на них покладалися великі надії. Щоб частково полегшити стан надмірної ваги, кораблі не були повністю озброєні і отримали лише чотири 110-фунтових на верхній палубі та двадцять 68-фунтових на головній палубі за бронею. Проте випробувальні стрільби, проведені у вересні 1861 року по броньованій цілі, довели, що 110-фунтова гармата поступалася 68-фунтовій гладкоствольній гарматі в бронепробивності, та була ненадійною, що неодноразово призводило до вибухів у казенній частині.
Під час модернізації у 1867–1868 роках «Гектор» був переозброєний шістнадцятьма 7-дюймовими та двома 8-дюймовими (203 мм) нарізними дульнозарядними гарматами. «Веліант» отримав ці гармати як своє початкове озброєння.
Бронювання Кораблі мали кований залізний броньовий пояс за ватерлінією товщиною 114 мм, який охоплював 65,8 м посередині і залишав незахищеними ніс і корму. Для захисту від вогню пояс був закритий 114-мм поперечними перегородками на кожному кінці на рівні нижньої палуби. Броня простягалася на 1,7 м нижче ватерлінії. Головну палубу захищала смуга броні, яка проходила по всій довжині корабля. Вона мав товщину 114 мм при довжині 67 м і звужувався до товщини 64 мм на кінцях корабля. Броня була підкріплена тисовими брусами загальною товщиною 457 мм. Відсутність броні на кормі означало, що рульовий механізм був дуже вразливим.
Представники КорабельБудівникЗакладенийСпущений на водуВступив у стрійДоля корабля «Гектор»HMS Hector Robert Napier and Sons, Говань 8 березня 1861 року 26 вересня 1862 року 22 лютого 1864 року Зданий на злам у 1905 році «Веліант»HMS Valiant Westwood, Baillie, Лондон лютий 1861 року 14 жовтня 1863 року 15 вересня 1868 року Зданий на злам у 1956 році
Посилання
Джерела Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 А.Е.Тарас, Энциклопедия броненосцев и линкоров. — Минск, Харвест, 2002. — ISBN 5-17-008844-2