Битва при Везувії була першим конфліктом між рабами-втікачами та римськими силами під час Повстання рабів під проводом Спартака. Коли ополчення, очолюване римським претором Гаєм Клавдієм Глабером, оточило людей Спартака, які переховувались на Везувії, раби-втікачі застосували незвичайну тактику, спустившись по крутому схилу Везувію, який не охороняли. Але, замість того, щоб просто втекти, ополчення Спартака обійшло римлян з обох боків і розгромило їхнє військо.
Передумови Капуанське повстання У Римській республіці I століття гладіаторські ігри були однією з найпопулярніших форм розваг. Щоб забезпечити гладіаторів для змагань, по всій Італії було засновано кілька навчальних шкіл, які називалися «лудами». У цих школах військовополонених та засуджених злочинців, навчали навичкам, необхідним для битви до смерті в гладіаторських іграх. У 73 році до н. е. група з близько 200 гладіаторів у капуанській школі, що належала Лентулу Батіату, задумала втечу. Коли їхню змову було викрито, вони: ...подолали охорону та втекли, озброївшись палицями та кинджалами, які відбирали у людей на дорогах.Appian, Civil Wars, 1:116 Звільнившись, гладіатори-втікачі обрали зі свого числа ватажка, гладіатора фракійського походження — Спартака. Хоча, існують певні сумніви щодо національності Спартака, оскільки фракійцями називали не лише людей цієї національності, а і тип гладіаторів у Римі, титул «фракієць» якого стосувався стилю гладіаторських боїв, якому його навчали. Також, у цьому повстанні було ще двоє лідерів, помічників Спартака у повстанні. Ці гладіатори були галльського походження і звали їх Крікс та Еномай. Ці раби-втікачі змогли перемогти невеликі сили військ, послані за ними з Капуї, та озброїтися захопленим військовим спорядженням, а також гладіаторською зброєю. Плутарх ці події описує так: Спочатку гладіатори відбили напад солдатів, які виступили проти них з Капуї, і, заволодівши великою кількістю справжньої зброї, вони охоче взяли її в обмін на свою власну, відкинувши свою гладіаторську зброю як безчесну та варварську.Plutarch, Crassus, 8:1–2 Ця група гладіаторів-втікачів пограбувала регіон навколо Капуї, завербувала багатьох інших рабів до своїх лав і зрештою відійшла на більш захищену позицію на Везувії. Битва Оскільки повстання та набіги відбувалися в Кампанії, яка була курортним регіоном для багатих і впливових римлян, а також місцем розташування багатьох маєтків, повстання швидко привернуло увагу римської влади. Спочатку вони розглядали повстання як скоріше велику хвилю злочинності, ніж як збройне повстання.
Однак пізніше того ж року Рим направив військові сили під керівництвом преторів, щоб придушити повстання. Так ці військові сили описує Аппіан:Спочатку проти нього [Спартака] було послано Варінія Глабера, а потім Публія Валерія не з регулярними арміями, а з силами, зібраними поспіхом і навмання, бо римляни ще не вважали це війною, а набігом, чимось на кшталт розбійницького нападу. Римський претор, Гай Клавдій Глабр, зібрав сили з 3000 чоловіків. Війська Грабра оточили рабів на Везувії, блокуючи єдиний відомий шлях з гори. Таким чином, претор розраховував, що голод змусить рабів здатися і вичікував коли вони вийдуть зі своєї захищеної позиції.
Однак, військо Спартака проявило винахідливість у використанні доступних місцевих матеріалів та застосувало розумну та нетипову тактику, протистоячи дисциплінованій римській армії. Люди Спартака зробили мотузки та драбини з виноградної лози, що росла на схилах Везувію та використали їх для спуску з крутих скель гори, з іншої сторони від того місця, де стояли римські війська. Вони обійшли підніжжя Везувію, оточили армію Грабра з обох флангів і приголомшили їх раптовістю нападу. Як наслідок, римське військо було розбите, а деякі когорти, побачивши ополчення Спартака, навіть втекли з місця бою.Frontinus, Stratagems, Book I, 5:20–22 Наслідки Цей військовий успіх, досягнутий завдяки військовому досвіду Спартака та його тактичній кмітливості, привабив до його лав величезну кількість рабів-втікачів, пастухів та бідних фермерів з околиць Везувію, яких вони використовували як розвідників та легку піхоту. Таким чином, ряди Спартака збільшилися до 70 000 повстанців.Appian, Civil Wars, 1:116;Plutarch, Crassus, 9:3
Після подій при Везувії, зиму 73–72 років до н. е. повсталі раби провели, навчаючи, озброюючи та споряджаючи своїх нових рекрутів, а також розширюючи територію своїх набігів, включивши в цей список міста Нола, Нуцерія, Фурії та Метапонт.Florus, Epitome, 2.8. Примітки
Література Appian. The Civil Wars. Cambridge, MA: Harvard University Press, 1913. Plutarch. Life of Crassus. In Plutarch’s Lives, Vol. II. Cambridge, MA: Harvard University Press, 1916. Frontinus, Sextus Julius. Stratagems, Book I. Cambridge, MA: Harvard University Press, 1925. Florus, Lucius Annaeus. Epitome of Roman History. Cambridge, MA: Harvard University Press, 1929.