Бургундський округ (, ) — адміністративне утворення у складі Священної Римської імперії. Один із чотирьох імперських округів (), утворених 1512 року в рамках Імперської реформи, основи якої затвердив загальноімперський Вормський рейхстаг 1495 року та доповнив 1500 року.
Загальна характеристика Бургундський округ включав переважно спадкові володіння бургундського дому Габсбургів у західній частині імперії, спільно називані «герцогство Бургундія» (). Географічно округ складався з двох окремих частин: Бургундського графства на півдні (приблизно відповідає історичній області Франції Франш-Конте) та бургундських Нідерландів на півночі (відповідає сучасним Бельгії, Нідерландам, Люксембургу та північним департаментам Франції).
Територія округу згодом значно скоротилася внаслідок виокремлення Республіка Об'єднаних провінцій Нідерландів () 1581 року, анексії Францією Бургундського графства 1678 року та поступового розширення Французької Фландрії (, , ). Окупація й анексія в 1790-і роки решти територій революційною Францією довершили розпад земель колишнього округу.
Склад округу та його еволюція
Початок XVI ст. При створенні Бургундського округу 1512 року до нього входили такі держави:
Бургундське герцогство (, ): Бургундське графство (, ); Графство Артуа (, ); Фландрське графство (, ); володіння герцога Брабантського: Брабантське герцогство (, ); Лімбурзьке герцогство (, ); Антверпенське маркграфство (, ); Мехеленська сеньйорія (, ); Люксембурзьке герцогство (, ); Намюрське графство (, ); Еноське графство (, ); Голландське графство (, ); Зеландське графство (, ; володіння Голландського графства); (, ); місто Турне (, ; виділено 1521 року); (, ); (, ); Графство і (, ); (, ).
1548 рік 1548 року на Аугсбурзькому рейхстазі імператор Карл V надав Бургундському округу статус єдиного нероздільного комплексу земель у складі Сімнадцяти провінцій під захистом Священної Римської імперії, звільнивши від сплати податків на утримання центральної влади імперії. Округ став напівнезалежним. При цьому Бургундському округу передано такі землі, що раніше входили до складу Вестфальського (Нижньорейнського) округу:
Гелдернське герцогство (, ) включно з (, ); Гронінгенська сеньйорія (, ); (, ); (, ).
Крім того, до округу увійшла (, ), яка згодом (1588 року) вийшла зі складу округу.
Незалежні Об'єднані провінції
Конфлікти між Філіпом II та нідерландськими землями призвели 1568 року до Вісімдесятирічної війни.
Сім північних провінцій Іспанських Нідерландів 1581 року оголосили про незалежність під назвою «Республіка Об'єднаних провінцій Нідерландів» (Республіка Семи Об'єднаних Провінцій Нижніх країн; ). До них увійшли:
Гронінгенська сеньйорія (, ); (, ); (, ); три чверті Гелдернського герцогства (, ) і повністю (, ); (, ); Голландське графство (, ); Зеландське графство (, )
Провінції вийшли як зі складу Бургундського округу, так і зі Священної Римської імперії. Влада Іспанії над провінціями Південних Нідерландів збереглася.
Французька анексія
За Піренейським договором, підписаним 7 листопада 1659 року на острові Фазанів на кордоні з Францією, Іспанія поступилася французькому королю Людовику XIV графством Артуа і низкою прилеглих до нього територій Франш-Конте на півночі. За першим Аахенським миром, укладеним 2 травня 1668 року після закінчення деволюційної війни, яку 1667 року почав проти Іспанії король Людовик XIV, Франція зберегла за собою 11 міст, які зайняла в Іспанських Нідерландах, зокрема Дуе і Лілль), але повернула Іспанії Франш-Конте. За Німвегенськими мирними договорами (11 серпня 1678 року — між Францією і Республікою Об'єднаних провінцій, і 17 вересня 1678 року — між Францією та Іспанією) Франції, крім прикордонних іспанських земель, в порядку ревізії Першого аахенського договору, знову передано графство Франш-Конте. Також проведено випрямлення кордонів у Фландрії. Всі території, зайняті французами в Республіці Об'єднаних провінцій, повернуто їй в обмін на гарантії нейтральності стосовно Франції та Швеції.
За загальним підсумком цих трьох анексій Бургундський округ (і Священна Римська імперія) втратили Артуа, Франш-Конте, частину Фландрії та Ено.
За Утрехтським миром (підписаний в Утрехті у квітні та липні 1713 року між Францією та Іспанією, з одного боку, і Великою Британією, Голландською республікою, Священною Римською імперією, Португалією та Савойєю з іншого), а також за Раштадтським миром (підписаний 7 березня 1714 року на додаток до Утрехтського), Іспанія мала поступитися Австрії, окрім іншого, рештою Іспанських Нідерландів. Відтоді стосовно цієї частини південних Нідерландів застосовують нову назву — Австрійські Нідерланди (, , ).
Кінець XVIII століття До кінця XVIII століття Бургундський округ складався з Мехелену, Люксембургу, Гелдерланду, Ено, Фландрії, Турне, Намюру, Брабанту, Антверпену та Лімбургу, значно скоротивши свою територію в порівнянні з моментом його створення в 1512 році.
Статті 3 та 4 Кампо-Формійського договору між Французькою республікою і Австрійською монархією, який 17 жовтня 1797 року підписали в Пасеріано (Італія) генерал Наполеон Бонапарт і граф , завершили історію Бургундського округу: всі його території приєднано до Франції.
Примітки
Література
История дипломатии. / Под ред. Е. Тарле. — Т. II. Ruzie met de Raad van State leidde tot de 80-jarige oorlog Dutch Revolt: 1572—1609
Посилання