Новые слова и значения (скор. НСЗ; ) — серія радянських, а пізніше російських довідкових лексикографічних видань, які містили неологізми, зібрані пререважно за матеріалами преси.

Словники-довідники призначені для фахівців-філологів, викладачів російської мови, перекладачів, письменників та іншихОт издательства; Предисловие // Новые слова и значения: словарь-справочник (по материалам прессы и литературы 60-х годов) / Под ред. Н. З. Котеловой, Ю. С. Сорокина. — М., 1971. — 2-е изд., стереотип. — М., 1973. — С. 3—4; 5—15..

Передумови На відміну від граматичної системи мови, де існує відносна стабільність між індивідуальною мовною компетенцією та нормативною системою мовного колективу, в лексиці спостерігають значно вищий рівень динамізму та варіативності. Лексичний склад мови зазнає постійних змін, які в індивідуальному мовленні можуть бути майже непомітними, але на рівні загальнонаціональної мови відображаються як суттєві зрушення.

Дослідження, проведене на основі аналізу французького словника , який перевидається щороку з актуалізацією змісту, продемонструвало: за десятирічний період відбулося оновлення лексики приблизно на 25 % (станом на початок 1970-х). Це свідчить про високу динаміку розвитку словникового складу, що, своєю чергою, створює серйозні виклики для укладачів словників. Цю проблему відзначав ще , називаючи її «misère des vocabulistes» (): «скільки б зусиль не докладали лексикографи, на момент виходу словника друком частина його матеріалу вже встигає застаріти».

У другій половині XX сторіччя здійснено ряд масштабних лексикографічних видань, спрямованих на систематизацію лексики російської мови. Зокрема, у 1965 році завершено видання 17-томного , а в 1958—1961 роках вийшов чотиритомний . Широке розповсюдження та перевидання отримав також однотомний «Словник російської мови» С. І. Ожегова, що став одним із найпопулярніших нормативних джерел у повоєнний період.

Однак стрімкий темп розвитку суспільства, поява нових реалій і явищ, а також динаміка мовної практики призводять до постійного виникнення, закріплення та активного вживання нових слів і виразів. Через це постає потреба у створенні спеціалізованих лексикографічних ресурсів — словників і довідників, які не лише доповнюють академічні тлумачні словники, а й оперативно фіксують мовні новації, відображають сучасний етап розвитку мови.Гак В. Г.; Моисеев А. И. Новые слова и значения. Словарь-справочник по материалам прессы и литературы 60-х гг…// . — 1971. — № 6. — с. 122—129.

НСЗ-60 Першою спробою створення видання такого типу в Радянському союзі став «Нові слова та значення: словник-довідник за матеріалами преси та літератури 60-х років» (), який уміщував близько 3500 нових слів та значень, що увійшли до активного вжитку в російській мові, але відсутні в трьох зазначених словниках — 17-томному «ССРЛМ», чотиритомному «СРМ» (1958—1961) та однотомному словнику Ожегова. Саме ці видання обрані укладачами як базова точка, від якої фіксувались мовні новоутворення та семантичні зрушення.

Робота над створенням словника була здійснена у Словниковому секторі Інституту російської мови АН СРСР за активної підтримки видавництва «Советская энциклопедия». Джерельна база лексичного матеріалу охоплює друковані видання 1965—1967 років, з особливим акцентом на періодичних виданнях. Корпус джерел було сформовано на основі цілеспрямованого аналізу різноманітної за тематикою літератури, зокрема суспільно-політичної та науково-популярної преси. Такий підхід дав змогу виявити й зафіксувати найактуальніші мовні інновації, що виникли у публічному дискурсі зазначеного періоду.

Виникнення нових слів і значень зумовлене двома основними потребами: номінативною (необхідність позначення нових понять) та експресивною (прагнення до створення більш виразного або коротшого позначення для вже наявного предмета). Словник НСЗ відображає обидва аспекти оновлення мови та наочно демонструє, скільки нових понять увійшло до мови в ті роки.

Самі словотвірні моделі відображають характер позамовних змін. Тому в словнику вміщено значну кількість складних іменників, утворених з елементів назв двох наук: біокібернетика, геогігієна, нейроанатомія тощо. Це наслідок виникнення нових наукових галузей на межі тих, що існували раніше. 1960-ті це епоха автоматики, електроніки, космонавтики, і в словнику відображені цілі ряди слів із морфемами космо-, авто-, само-, електро-, радіо-, ракето- та ін. Диференціація понять виявляється у словотвореннях із префіксами інтенсивності (над- (), супер-, високо-, мікро-, макро- тощо), а також із префіксами суб-, під-. Значна кількість слів відображає «ідеологічну боротьбу з капіталізмом» (терміни з префіксами анти-, нео-), інші — розширення наукових і культурних міжнародних контактів тощо. Експресивний аспект мови також представлений у словнику. Це розмовна та просторічна лексика (вкалувати, видавати, відфутболити), емоційно забарвлена фразеологія. Тенденція до проявляється в заміні словосполучень складними словами (оргскло, поммастера), а також у транспозиції прикметників за допомогою форманта -ка (мінеральна вода → мінералка) тощо.

Автор рецензії для журналу відзначає, що словник за своїми характеристиками тяжіє більше до типу лексикографічного довідника, хоча, безумовно, не позбавлений і нормативної функції. Остання реалізується через стилістичні помітки, вказівки на сполучуваність слова, а також приклади мовленнєвих ситуацій, у яких воно вживається.

Інститутом російської мови спільно з видавництвом було заплановано періодичний (орієнтовно раз на 6—8 років) випуск подібних довідників у міру накопичення відповідного лексичного матеріалу.

Склад словника і добір слів До словника увійшли нові слова і значення, які були відсутні в період створення трьох базових тлумачних словників, а також слова, що відновили активне вживання, але з новим значенням (ймовірнісний, заводчанин), лексичні одиниці, раніше зареєстровані в картотеці Словникового сектору, але не включені до жодного зі словників (облаштування (), інваріантний), а також так звані «вихідні слова» (студебеккер, надзоря), що поступово зникають з активного вжитку. Водночас до словника не були включені одиниці, що давно закріпилися в літературній мові, але з певних причин не потрапили до згаданих тлумачних словників (наприклад, , оргкомітет тощо).

На думку рецензента, принцип відбору виявився подвійним: з одного боку — враховувалася «новизна» слова, з іншого — його відсутність у трьох основних словниках. Через це у читача можуть виникнути питання щодо підстав включення до словника таких одиниць, як американізований, алергія, очкарик, салажонок чи органолептика, які функціонують у мові вже не одне десятиріччя, і водночас — невключення лексем типу документалізм, оргкомітет тощо. І постає питання: «де саме користувач має шукати слова останньої категорії?» Здається, словник тільки виграв би, якби до нього були включені (з відповідним маркуванням) усі зафіксовані в картотеці й джерелах слова, що є узуальними й не застарілими, але відсутні у вказаних словниках. У такому разі словник НСЗ міг би виступати як своєрідний додатковий том до попередніх тлумачних словників, що стало б важливим внеском у розвиток сучасної лексикографії.

Особливу проблему становлять випадки на кшталт наступного. У словниковій статті до слова фруктопровід наводиться цитата з газети: «У Каліфорнії винайдено „фруктопровід“…». Далі слідує опис конструкції, однак інших прикладів уживання не подається. Ймовірно, лексема створена для позначення технічного нововведення, що одразу супроводжується поясненням. Існують підстави припускати, що вживання слова автором у лапках і лише в межах означального висловлювання свідчить про його оказіональний характер. Якщо для звичайного тлумачного словника такі одиниці є недостатньо обґрунтованими для включення, то для словника-довідника, основне завдання якого — фіксувати й пояснювати слова, що з'явилися в певному корпусі текстів у конкретний часовий проміжок, цілком допустимим є включення і вокабул з одиничною реєстрацією.

В окремих випадках укладачі словника, на думку рецензента, могли б уточнювати дефініції запозичених слів, звертаючись до тлумачних словників відповідних іноземних мов. Так, поняття конформізм визначається як «одноманітність, уніфікованість» тощо, проте при цьому опущено важливий відтінок суб'єктивної спрямованості: «прагнення не вирізнятися, бути таким, як усі», звідки й походить пейоративне значення слова — пристосуванство ().

На жаль, у словнику майже не подається етимологія слів. Тим часом було б доцільно, наприклад, зазначити, що трибалізм і трайбалізм походять відповідно від та  — «плем'я». Це дозволило б краще зрозуміти й функціональні коливання між цими варіантами: перший вживається переважно щодо франкомовних країн, другий — англомовних регіонів Африки.

Разом із безперечними неологізмами у словнику трапляються й лексеми, щодо доцільності включення яких виникають певні сумніви. Частина з них відзначається обмеженим уживанням або вузькою сферою функціонування. До таких належать, наприклад: холостяк (у значенні «порожній рейс»), четвертак (у значенні «25-тонний самоскид»), снаб (як назва установи, що займається постачанням ()), збірник (член збірної спортивної команди), ходка (у значенні «їздка»), шкерить (у значенні «потрошити рибу»). Ці одиниці або є малорозповсюдженими, або перебувають у конфлікті з уже наявними омонімами в мові — що ускладнює їхнє тлумачення без додаткового контексту. Окрім того, у ряді випадків фіксуються синонімічні дублети — наприклад, слово фанат вживається у значенні, що перекривається зі значенням слова фанатик, і тому його включення до словника може викликати сумніви з огляду на наявність повноцінного еквівалента.Ю. А. Бельчиков. Первый словарь новых слов // Русская речь. — 1972. — № 2. — С. 66.

Словник отримав рецензії у фахових виданнях республік Радянського союзу та деяких зарубіжних країнПредисловие // Новые слова и значения: Словарь-справочник по материалам прессы и литературы 70-х годов / Е. А. Левашов, Т. Н. Поповцева, В. П. Фелипына и др.; Под ред. Н. 3. Котеловой. — М.: Рус. яз., 1984. — С. 3—12.* Р. А. Будагов — у Відомостях Відділення літератури і мови АН СРСР. Серія літератури і мови, 1971, № 4; В. Г. Гак — у журналі «», 1971, № 6; А. І. Моісєєв — там само; Л. С. Паламарчук — у журналі Мовознавство, 1971, № 4; В. Соловйов — у журналі Limba și literatura moldovenească, Кишинів, 1971, № 4; Р. Стинуле — у Buletinul Științific al Universității de Stat din Moldova, XV серія, 1972; Л. Хабковська — у Rocznik Filologiczny, Варшава, 1972, № 9; Ю. А. Бельчиков — у журналі Русская речь, 1972, № 2; Р. І. Яранцев — у журналі Русский язык в школе, 1971, № 5 та ін..

Авторський колектив Словник укладено колективом співробітників Словникового сектора Інституту російської мови АН СРСР (Ленінград) під керівництвом Н. З. Котєлової. Укладачами виступили:

Н. З. Бутарова (статті на літери а, б), Н. З. Котєлова (н, о), Є. А. Лєвашов (в—з), А. І. Литвиненко (і—л), К. А. Логінова (п, ф—я), Н. М. Меделець (с, у), Е. Р. Сальмін (р).

Обстеження джерел та створення спеціальної картотеки, що стала основою для словника, здійснювалося самими авторами. Окрім основного складу, у цій роботі також брали участь: В. П. Петушков, В. М. Доммес, А. Г. Суворов, І. В. Кормушин. Інструкції з добору матеріалу, складання й редагування словникових статей були підготовлені Н. З. Котєловою. Словник відредаговано Н. З. Котєловою та Ю. С. Сорокіним.

Допомогу в роботі над тлумаченнями окремих слів надавали І. В. Кормушин, В. П. Петушков, В. Я. Ткачов. Словникові статті, пов'язані з тією чи іншою галуззю науки та техніки, переглядалися фахівцями-консультантами, запрошеними Інститутом та видавництвом «Советская Энциклопедия». Помічником редактора на етапі підготовки рукопису до друку виступала Е. Р. Сальмін.

Редакція врахувала зауваження рецензентів словника — докторів філологічних наук Н. Д. Андрєєва, В. Д. Лєвіна, А. І. Моісєєва, а також кандидата філологічних наук Л. А. Новікової.

НСЗ-70