Лектистерній (від лат. lectisternium — «постіль» + sternere — «стелити») — стародавній римський обряд публічного шанування богів, під час якого їхні статуї клали на ложа поряд із трапезою, влаштовуючи символічну гостину.
Походження Ймовірно, лектистерній має грецьке походження. У Діонісія Галікарнаського цей ритуал згадується під грецькою назвою στρωμναίDionysius of Halicarnassus. Antiquitates Romanae, XII.9.. Перший відомий лектистерній був проведений у 399 до н. е. під час епідемії, згідно з порадою Сивілліних книгТит Лівій. Історія Риму від заснування міста, V.13..
Проведення Під час обряду у публічному просторі або храмі розстеляли ложа (lecti), прикрашали їх дорогими тканинами, клали на них статуї богів у позі відпочинку. Перед ними виставляли страви та вино, влаштовуючи бенкет, ніби для почесних гостей. Подібні символічні обіди згадуються також у пізнішій військовій практиціAulus Hirtius. Bellum Gallicum, VIII.51.3.. Зазвичай запрошували таких богів як Юпітер, Юнона, Мінерва, Аполлон, Діана, Геркулес.
Подібні обряди У грецькій традиції існували символічні жертви богам, але унікальність лектистернію полягає в наданні богам участі у трапезі через «лежання». Аналогічна форма уявного бенкету богів також згадується у пізніх джерелах, зокрема у ТацитаTacitus. Annales, XV.44. та у Сидонія АполлінаріяSidonius Apollinaris. Epistulae, IV.15..
Значення Лектистерній демонструє, як римляни персоніфікували богів і надавали їм ролі співучасників громадського життя. Така практика підкреслювала взаємозв'язок між богами і громадою, а також була актом публічного благочестя.
Примітки
Література Dionysius of Halicarnassus. Antiquitates Romanae. Тит Лівій. Історія Риму від заснування міста. Aulus Hirtius. Bellum Gallicum. Tacitus. Annales. Sidonius Apollinaris. Epistulae. Beard, Mary; North, John; Price, Simon. *Religions of Rome*. Cambridge University Press, 1998.