Ассинум (англ. Assinnu(m), шумер. UR. SAL, дослівно «чоловік-жінка») — термін, що позначає особу, яка віддана богині Інанна. Слово з'являється як у шумерських, так і в аккадських текстах, від середини ІІІ до середини І тисячоліття до н. е. Ці особи виконували різні функції, включаючи переодягання, ритуальні танці, зцілення та пророцтво. Наприклад, у гімні Іддін-Даган Інанні (Hymn of Iddin-Dagan to Inanna) вони йдуть перед богинею, одягнені як у чоловічий, так і в жіночий одяг. У Марі два ассину засвідчені як пророки богиніNissinen, M. (2022) Assinnum. The Encyclopedia of Ancient History..
Роль ассину була інституціоналізована, оскільки такі особи становили зв'язок між міфом і реальністю, надаючи їм божественну силу. Міфологічне пояснення їхнього існування дає сходження Інанни в підземний світ (Descent of Inanna into the Underworld), згідно з яким ассину були створені для того, щоб оживити богиню і повернути її у світ живих. Це також було виправданням їхнього явного порушення традиційних статевих ролей: не будучи ні чоловіками, ні жінками, вони уособлювали власне порушення Інанни статевих обмежень та її здатність перетворювати маскулінність на фемінність. Хоча існують свідчення того, що ассинів могли каструвати і що вони вступали в статеві стосунки з чоловіками, проте вони не були «гомосексуалами», а радше виконували роль третьої статі.
Подібну роль виконували кургарру (kurgarrû шумер. KUR. GAR. RA), які часто з'являються разом з ассину, а також калу/кулуу (kalû/kulu'u шумер. GALA), які були плакальниками. Більше того, роль ассину була аналогічною ролі сирійських кастрованих жерців Кібели, яких називали галлами (galli)Не плутати з групою народів галлів.
Див. також Третя стать Анарії
Примітки
Джерела
Inana and Iddin-Dagan Inana's descent to the nether world
Література
Leick, G. (1994). Sex and eroticism in Mesopotamian literature. London. Nissinen, M. (1998). Homoeroticism in the biblical world. Minneapolis. Nissinen, M. (2022) Assinnum. The Encyclopedia of Ancient History. Roscoe, W. (1996). «Priests of the goddess: gender transgression in ancient religion.» History of Religions 35: 195—230. Teppo, S. (2008). «Sacred marriage and the devotees of Ištar.» In M. Nissinen and R. Uro, eds., Sacred marriages: the divine-human sexual metaphor from Sumer to early Christianity: 75–92. Winona Lake, IN.
Посилання
«Ассинум» в клинописних текстах. «Ассинум» в CM 8 pl. 1ff. // ZA 110, 63 (Ištar Louvre) Примітка до клинописного тексту Texte 3647 = ARM 22 144