Месджи́д (, трансліт. masjid — «місце, де здійснюють земні поклони») — молитовня, невелика мечеть або місце для намазу в ісламі.
Слово «месджид» в арабській мові означає «місце, де здійснюють саджда (земний уклін)». У месджидах зазвичай немає мінбара (трибуни для проповіді); деякі з них розташовані в негромадських місцях, наприклад, на території підприємства. З цих причин у таких місцях зазвичай не читається хутба (проповідь) і не проводиться п'ятничний намаз. Месджиди є невеликими приміщеннями, призначеними для здійснення намазу.
Розрізнення між джамі (великою соборною мечеттю) та месджидом (малою мечеттю або молитовнею) характерне переважно для Туреччини. В інших ісламських країнах слово «месджид» (або його місцеві варіанти) є загальною назвою для мечеті, що відповідає турецькому терміну «джамі». У багато мов світу терміни, що позначають мусульманське молитовне місце (наприклад, , ), увійшли як видозмінені форми слова «месджид».
В анатолійській тюркській архітектурі однокупольні месджиди, будівництво яких розпочалося в Сельджуцький періодКатоглу, М. (1967). 13. Yüzyıl Konyasında Bir Camii Grubunun Plan Tipi ve Son Cemaat Yeri. Türk Etnografya Dergisi, Анкара, с. 83-89.Ділавер, С. (1971). Anadolu’daki Tek Kubbeli Selçuklu Mescitleri’nin Mimarlık Tarihi Yönünden Önemi. İ.Ü. Sanat Tarihi Yıllığı IV (1970-1971), Стамбул, с. 17-24.Асланапа, О. (2001). Anadolu Selçuklu Sanatı. I. Uluslararası Selçuklu Kültür ve Medeniyeti Kongresi, Т. I, Конья, с. 46., надалі широко продовжували будуватися за часів існування анатолійських бейликів (тюркських князівств) та в Османський період.
Примітки