Християніза́ція Скандина́вії, а також інших скандинавських країн та країн Балтії, відбулася між VIII і XII століттями. Королівства Данія, Норвегія та Швеція створили власні архієпархії, підзвітні безпосередньо папі Римському, у 1104, 1154 та 1164 роках відповідно. Навернення скандинавів до християнства вимагало більше часу, оскільки знадобилися додаткові зусилля для створення мережі церков.
Найдавніші ознаки християнізації з'явилися у 830-х роках, коли Ансґер будував церкви в Бірці та Хедебю. Навернення скандинавських королів відбулося в період 960—1020 років. Згодом скандинавські королі прагнули заснувати церкви, єпархії та християнські королівства, а також знищити язичницькі храми. Першою скандинавською країною, яка прийняла християнство, була Данія, про що приблизно 965 року нашої ери проголосив Гаральд I Синьозубий та встановив більший з двох каменів Єллінга. За словами історика Андерса Вінрота, християнство не було нав'язане скандинавам іноземними державами чи іноземними місіонерами, а навпаки, свідомо прийняте скандинавськими королями, які вважали цю релігію політично вигідною.
Хоча скандинави номінально стали християнами, для утвердження справжніх християнських вірувань серед людей у деяких регіонах знадобилося значно більше часу,Elena Melnikova, "How Christian Were Viking Christians?." Ruthenika, Suppl. 4 (2011) pp. 90–107Schön 2004, 170 тоді як в інших регіонах народ був християнізований до короля. Протягом раннього Середньовіччя папство ще не проявляло себе як центральна римо-католицька влада, що створювало можливості для розвитку регіональних варіантів християнства.Sanmark 2004: 15
Місія Гамбург-Бремен
Зафіксовані місіонерські зусилля в Данії розпочалися з Вілліброрда, апостола фризів, який проповідував у Шлезвізі, що на той час був частиною Данії.Latourette, A history of expansion of Christianity. Vol 2. The thousand years of uncertainty: AD 500–AD 1500 (1938) pp. 81–87. Він вирушив на північ з Фризії приблизно між 710 і 718 роками, за правління короля Онгенда.Hvitfeldt, Arild. Danmarks Riges Krønike Вілліброд і його супутники не досягли особливого успіху: король ставився до них з повагою, але не мав бажання змінювати свої переконання. Агантир дозволив 30 молодим чоловікам повернутися до Фризії разом з Віллібродом. Можливо, Вілліброд мав намір навчити їх і залучити деяких з них до своїх зусиль з поширення християнства серед данців."St Willibrord" Catholic Encyclopedia, 1913 Століття потому Еббо, архієпископ Реймса, і Віллеріх, пізніше єпископ Бремена, охрестили кількох людей під час своєї подорожі до Данії 823 року. Він двічі повертався до Данії, щоб проповідувати, але без жодних зафіксованих успіхів.
826 року король Ютландії Гаральд Клак через Горіка I, іншого короля Данії, був змушений втекти з Данії. Гаральд звернувся до імператора Німеччини Людовика I, щоб попросити допомоги у поверненні своїх земель у Ютландії. Людовик I запропонував зробити Гаральда герцогом Фризії, якщо він відмовиться від старих богів. Гаральд погодився, і його родина та 400 данців, які були з ним, були охрещені в Інгельгаймі-на-Рейні.Robinson, Charles (1915). The Conversion of Europe. Коли Гаральд повернувся до Ютландії, імператор Людовик та Еббо з Реймса доручили ченцю Ансгару супроводжувати Гаральда та наглядати за поширенням християнства серед новонавернених.Rimbert, "Anskar: The Apostle of the North, 801–865", trans. C.H. Robinson in Carolingian Civilization: A Reader ed. Paul Edward Dutton (Ontario, Canada: Broadview Press, 2004), chap. 10 Коли Гаральд Клак був знову вигнаний з Данії королем Горіком I, Ансгар покинув Данію і зосередив свої зусилля на шведах. Ансгар відправився до Бірки в 829 році і заснував там невелику християнську громаду. Його найважливішим новонаверненим був Герігар, якого описували як префекта міста і радника короля. У 831 році була заснована Гамбурзька архієпархія, якій доручили проповідувати християнство в Скандинавії."Ancient See of Hamburg". Catholic Encyclopedia. 1913
845 року Горік I розграбував Гамбург, архієпископом якого став Ансгар. Резиденцію архієпархії перенесли до Бремена. Того ж року в Бірці відбулося язичницьке повстання, яке призвело до мученицької смерті Нітарда та змусило втекти місцевого місіонера, єпископа Готберта.Rimbert, "Anskar: The Apostle of the North, 801–865", trans. C.H. Robinson in Carolingian Civilization: A Reader ed. Paul Edward Dutton (Broadview Press, 2004), chap. 17. Ансгар повернувся до Бірки 854 року та до Данії 860 року, щоб відновити деякі здобутки своїх перших візитів. У Данії він завоював довіру тодішнього короля Горіка II (не Горіка I, якого вбито у 854 році та який виступав проти християнства), який для першої християнської каплиці подарував йому землю в Хедебю (протомісті, яке згодом замінив Шлезвіг). Друга церква була заснована через кілька років у Рібе на західному узбережжі Данії. Рібе було важливим торговим містом, і в результаті Південна Данія в 948 році була перетворена на єпархію з центром у Рібе, що входила до складу архієпархії Гамбург-Бремен під керівництвом свого першого єпископа, святого Леофдага, який був убитий того ж року під час переправи через річку Рібе."Danmark's Ældste Domkirke" Kristelig Dagblad 25 July 2007
Верховенство архієпархії Гамбург-Бремен над церковним життям на півночі поступово знижувалося, оскільки папство, починаючи з понтифікату Папи Григорія VII, більше безпосередньо взаємодіяло з Північчю.Sanmark 2004: 107 Значним кроком у цьому напрямку стало заснування архієпископства для всієї Скандинавії в Лунді в 1103—1104 роках.
Обидва оповідання про Вілліброда та Гаральда є напівміфічними і поєднують міфічні та легендарні мотиви з язичницької традиції Північної Європи з християнськими історіями. Синкретизований варіант історії Гаральда, в якому він бореться з Рагнаром Лодброком за встановлення християнства в Данії, з'являється в дев'ятій книзі «Gesta Danorum» Саксо Граматика. Еббо — це ім'я міфічного скандинавського персонажа Ібора, також відомого як Егіл або Орванділ, який є лучником, ельфом і ковалем, що повстає проти богів Асів і веде проти них війну, а історія Еббо з Реймса поєднує в собі теми божественної історії Еббо, включаючи народження в селянській родині (не Асів) і міграцію. Узурпація Гаральда та його зусилля з християнізації пов'язані з кількома історіями про «узурпацію» та «зміни в жертвоприношеннях», включаючи узурпацію Мітотіна та введення поклоніння Фрею в Уппсалі, оскільки вони використовують подібні мотиви та міфічних персонажів.
Скандинавські країни Данія Поширення християнства в Данії відбувалося з перервами. Данці зустрілися з християнами, коли брали участь у набігах вікінгів з ІХ століття до 1060-х років. Данці все ще були племінним народом у тому сенсі, що місцеві вожді визначали ставлення до християнства і християн для свого клану і родичів. Привезення християнських рабів або майбутніх дружин з набігів вікінгів привело велику кількість простих данців до тісного контакту з християнами, можливо, вперше в їхньому житті.
Коли вожді та королі Данії почали втручатися в політику Нормандії, Англії, Ірландії, Франції та Німеччини, вони зайняли добріше ставлення до своїх християнських підданих. У деяких випадках навернення вождя чи короля видається суто політичним, щоб забезпечити союз або запобігти нападу могутніх християнських сусідів. Були випадки, коли навернення могутнього вождя (датською: jarl) або одного з королів супроводжувалося масовим наверненням серед їхніх послідовників. У кількох випадках навернення відбувалося через випробування, дива, що творилися святими християнами у присутності короля чи інших великих людей того часу.
Християнські місіонери рано усвідомили, що данці не поклонялися кам'яним чи дерев'яним ідолам, як це робили північні німці чи деякі шведи. Вони не могли просто знищити зображення, щоб довести, що Христос був вищим богом. Великі релігійні місця у Віборзі, Лейре, Лунді та Оденсе також були місцем проведення великих зборів Данії (данською: landsting). Релігійні об'єкти в Данії часто розташовувалися біля священних джерел, у пишних букових гаях або на відокремлених вершинах пагорбів. Місіонери просто просили дозволу побудувати каплиці в цих місцях. Згодом релігійне значення місця перейшло до каплиці.
Навіть після того, як данці стали християнами, вони поєднували ці дві системи вірувань. Сім'ї, які жили близько до землі, не хотіли образити місцевих духів (данською: landvætter), тому жертви залишали так само, як і в дохристиянські часи. Священні джерела (данською: kilder) просто освячували одному з місцевих святих, пов'язаних з джерелом, і життя тривало так само, як і раніше. Християнські місіонери змогли допомогти цьому процесу, розміщуючи церкви на священних місцях або поблизу них, у деяких випадках навіть використовуючи деревину зі священних гаїв для будівництва церков. Знак молота Тора легко поглинався хрестом.
У Данії є кілька святих, канонізованих місцевими єпископами, як це було прийнято в ранній Скандинавії, або шанованих місцевими жителями як святих. Часто шанування цих святих походить від діянь, пов'язаних з християнізацією Данії. У Віборзі є Сент-К'єлд, в Орхусі — Сент-Нільс (також званий Сент-Ніколас), в Оденсе — Сент-Кнуд (данською: Sanct Knud). Серед інших — Кнут Лавард, Ансґар, з Вендзісселя, святий Вільгельм, святий Леофдаг з Рібе та інші, які присвятили своє життя та зусилля справі навернення данців до християнства.
Король Горм Старий (данська: den Gamle), який за життя був відомий як Горм Сонний, був першим королем усієї Данії. До його часів данські королі, ймовірно, були місцевими королями без впливу на всіх данців. Данія складалася з Ютландії, Шлезвіга та Гольштейну аж до річки Ейдер, головних островів Зеландії, Фюну, Лангеланну, сусідніх менших островів та Сконеланду. Горма називали «жорстоким і язичницьким», але вплив королеви Тіри дозволяв християнам жити більш-менш без проблем. Подвійний курган Горма та Тіри в Єллінгу містив суміш язичницької та християнської іконографії, зокрема прикрашену срібну чашу. Син Горма та королеви Тіри, король Гаральд I Синьозубий, на одному з каменів у Єллінгу вихвалявся, що він «зробив данців християнами». Гаральд Синьозубий також згадується в написі на диску Курмун, датованому 960—980 роками н. е. На зворотному боці диска є восьмикутний гребінь, який проходить по краю предмета. У центрі восьмикутного гребеня знаходиться латинський хрест, що може свідчити про те, що Гаральд Синьозубий був християнином.Sanmark 2004: 81
Першим данським королем, який прийняв християнство, був Гаральд Клак, який сам охрестився під час вигнання, щоб отримати підтримку Людовика Благочестивого. Рімберт повідомляє, що він вирушив додому в супроводі місіонерів.Rimbert, The Life of Anskar (extract) Однак Санмарк вважає «малоймовірним», що він насправді повернувся додому, і тому вважає його вплив на навернення Данії «ймовірно незначним».
Християнство зміцнилося в Данії лише після хрещення Гаральда Синьозубого. Спочатку Гаральд залишався язичником, хоча ще в 935 році дозволив публічні проповіді християнським місіонерам. Близько 960 року Синьозубий прийняв християнство, як повідомляється, коли фризький чернець Поппо тримав у руці розігрітий на вогні шматок заліза, не отримавши жодної шкоди. Також були охрещені дочка Гаральда, Гунхільда, та його син, Свен Вилобородий. Була також політична причина для навернення. Німецькі історії зафіксували хрещення Гаральда у присутності імператора Оттона I, хрещеного батька Свена Вилобородого. Одним із наслідків його навернення стало те, що данські королі покинули стару королівську огорожу в Єллінгу та перенесли свою резиденцію до Роскілле на острові Зеландія.