Зигмунт Зелінський (пол. Zygmunt Zieliński, нар. 1 серпня 1858 року в Жешотарах, помер 11 квітня 1925 року в Кракові) — генерал-лейтенант Війська Польського, кавалер Ордена Білого Орла та ордена Virtuti Militari.

Біографія Народився 1 серпня 1858 року в селі ЖешотариCAW sygn. akt I.120.1.307 s. 3.Dz. Rozk. Wojsk. Nr 87 z 3 września 1919, poz. 3022. в Малопольщі в родині повстанця 1863 року Павла Аристоряна та Юзефи, уродженої Клевської. Дитинство та юність провів у Михальчові біля Нового Сонча. Навчався у 1-й середній школі в Новому Сончі.

У жовтні 1875 року розпочав службу у 20-му Галицькому піхотному полку в Кракові, після чого навчався в Піхотній кадетській школі у Відні. 18 серпня 1878 року завершив навчання та вступив до лав Імператорської та Королівської армії (австро-угорської).

Служив у низці піхотних частин:

20-й галицький піхотний полк (Краків, Новий Сонч),

28-й чеський піхотний полк у Празі, у 1891–1892 роках командував ротою,

98-й чеський піхотний полк у фортеці Йозефов (нині Йозефов, Чехія) як командир 2-го батальйону в Градець-Кралове (нім. Königgrätz).

У вересні 1904 року його перевели до 13-го Галицького піхотного полку в Кракові, де він став командиром 2-го батальйону, а згодом – 1-го. 1908 року з батальйоном був відправлений до Мостара, а 1910 року повернувся до Бєльська. 1 листопада 1910 року він очолив полк, а 1 липня 1911 року вийшов у відставку у званні полковника.

6 серпня 1914 року, з початком Першої світової війни, у Кракові добровольцем вступив до Польських легіонів, приєднавшись до мобілізації краківського «Сокола» разом з Владиславом Турським. Він організував та очолив 2-й піхотний полк. З 2 січня 1916 року командував групою Польських легіонів у Козеніце, а з 24 грудня 1916 року – 3-ю бригадою Польських легіонів. З 24 квітня 1917 року по 15 лютого 1918 року командував Польським допоміжним корпусом. Після Брестського миру був інтернований австрійською владою в таборах Хуста та Марамуреш-Сигета.

8 листопада 1918 року вступив до Польської армії у званні генерал-майора. Воював у польсько-українській війні, зокрема, обороняв Львів та Перемишль. З 13 квітня 1919 року командував 3-ю піхотною дивізією легіонів. З 17 серпня 1919 року – командувач Генерального округу «Познань». Під час польсько-більшовицької війни очолював 3-тю армію. 21 квітня 1920 року затверджений генерал-лейтенантом (зі старшинством від 1 квітня 1920 року) у групі офіцерів колишніх Польських легіонів.

22 вересня 1920 року був призначений командувачем Генерального округу «Помор’я» в Торуні з 1 жовтня 1920 року. Після реорганізації командних структур став командиром корпусного округу № VIII у Торуні. Указом від 22 вересня 1922 року, за власним проханням, Юзеф Пілсудський відправив його у відставку з 1 січня 1923 року з правом носіння форми та на знак визнання заслуг присвоїв звання генерал-лейтенанта.

Помер 11 квітня 1925 року в Кракові. Похований 14 квітня 1925 року на Раковицькому цвинтарі в Кракові, ділянка 67.

Зигмунт Зелінський був одружений із Юзефою (народилася 29 грудня 1870 року в Тарнові, померла 1 березня 1958 року в Кракові), донькою Владислава Людвіка Юзефа Каласанти Оніча (1837–1900) та Валерії Антоніни Катажини Якс-Рожен (1839–1919). Валерія була однією з трьох дочок Болеслава Августа Гіларі Якс-Рожна. Подружжя мало трьох дітей: Юзефа (нар. 24 січня 1898, помер 15 вересня 1898), Яна (нар. 1893) та Владиславу (1900–1990).

Карьєра

Прапороносець (Fähnrich) – 18 серпня 1878 Лейтенант (Leutnant) – 01.11.1878 Лейтенант (Oberleutnant) – 01.11.1883 капітан (гауптман) – 1 листопада 1890 року майор (майор) – 1 листопада 1902 року Підполковник (Oberstleutnant) – 01.11.1907 Полковник (Оберст) – 2 грудня 1910 р. Генерал-майор (генерал-майор) – 01.11.1917 Генерал-лейтенант – 1920 Генерал-лейтенант – 22 вересня 1922 року, станом на 1 січня 1923 року

Ордени та нагороди

Орден Білого Орла – 11 липня 1921 року «за видатні заслуги перед Республікою Польща в галузі військово-організаційної та бойової діяльності» . Командорський хрест Військового ордену Virtuti Militari № 4 – 24 листопада 1922 р. Срібний хрест Військового ордену Virtuti Militari № 60 – 15 березня 1921 р. . Хрест Незалежності – посмертно 12 травня 1931 року «за працю у відновленні незалежності» .. Хрест Хоробрих – чотири рази (вперше у 1921 році) Командорський хрест ордена Почесного легіону – 12 лютого 1922 року Лицарський хрест Ордена Леопольда з бойовими нагородами та мечами — 26 червня 1917 року «на знак визнання хороброї та ефективної поведінки перед ворогом » Лицарський хрест Ордена Залізної Корони 3-го класу з бойовими нагородами та мечами Хрест «За військові заслуги» з бойовими нагородами та мечами Хрест «За військові заслуги» – 1910 Бронзова медаль «За військові заслуги» на червоній стрічці Хрест за 25 років військової служби для офіцерів Бронзова ювілейна пам'ятна медаль Збройних сил та жандармерії Військовий ювілейний хрест

Вшанування

30 квітня 1995 року в Кракові, в монастирі капуцинів Лоретанської каплиці, було відкрито бюст генералаPopiersie generała. Gazeta Wyborcza nr 102 (1538), Kraków 2 maja 1995.

18 жовтня 2007 року на фасадній стіні багатоквартирного будинку за адресою вул. Гарнцарська, 4 у Кракові, де жив генерал Зигмунт Зелінський, було відкрито пам'ятну дошку. У 2014 році сусідній сквер на перетині вулиць Юзефа Пілсудського, Гарнцарської та Венеціанської було названо на честь Зигмунта Зелінського.

10 листопада 2013 року в його рідному місті Жешотарі було відкрито меморіальну дошку на його пам'ять та на пам'ять героїв Січневого повстання: Павла Арістомена Зелінського та двоюрідних братів і сестер Желеховських.

Виноски

Бібліографія

Piotr Hapanowicz, Generał Zygmunt Zieliński (1858–1925), Gazeta Wyborcza, Kraków 14.02.2005, Piotr Hapanowicz, Żywot legionisty. Generał Zygmunt Zieliński, „Kraków”, nr 9/2008, s. 48–49.