Перерозподіл доходів і багатства

Перерозподіл доходів та багатства — це передача доходів та багатства (включаючи фізичну власність ) від одних осіб до інших через соціальний механізми, такі як оподаткування, соціальне забезпечення, державні послуги, земельна реформа, монетарна політика, конфіскація, розлучення або деліктне право. Цей термін зазвичай стосується перерозподілу в цілому, на рівні всієї економіки, а не між окремими особами.

Розуміння цієї фрази різниться залежно від власних поглядів, політичних ідеологій та вибіркового використання статистики.

Цей термін часто використовується в політиці для позначення сприйманого перерозподілу від тих, хто має більше, до тих, хто має менше. Рідко цей термін використовується для опису законів або політик, які спричиняють перерозподіл у зворотному напрямку, від бідних до багатих.

Цей вираз іноді пов'язують з терміном «класова боротьба», де перерозподіл, як стверджується, має на меті протидіяти шкоді, заподіяній особами з високим рівнем доходу та заможними людьми за допомогою таких засобів, як несправедливість і дискримінація.

Політика перерозподілу податків не повинна змішуватися з політикою попереднього розподілу. «Попередній розподіл» — це ідея, згідно з якою держава повинна намагатися запобігати виникненню нерівності, а не боротися з нею за допомогою системи оподаткування та соціальних виплат після її виникнення. Наприклад, політика попереднього розподілу може вимагати від роботодавців виплачувати всім працівникам прожитковий мінімум, а не лише мінімальну заробітну плату, як «знизу вгору» відповідь на поширену нерівність доходів або високий рівень бідності.

Було висунуто багато «зверху вниз» пропозицій щодо оподаткування. У Сполучених Штатах «правило Баффета» — це гібридна модель оподаткування, що складається з протилежних систем, покликаних мінімізувати упередженість до особливих інтересів при розробці податкової системи.

Вплив системи перерозподілу активно обговорюється з етичних та економічних міркувань. Тема включає аналіз її обґрунтувань, цілей, засобів та ефективності політики.

Історія У давнину перерозподіл здійснювався в рамках палацової економікиde Blois, Lukas; R.J. van der Spek (1997). An Introduction to the Ancient World. Translated by Susan Mellor. Routledge. pp. 56–60. ISBN 978-0-415-12773-8., де уряд, тобто диктатор або фараон, мав як можливість, так і право визначати, хто оподатковується, а хто отримує особливе ставлення. На Заході стародавні цивілізації мали звичаї для сприяння перерозподілу багатства, такі як стародавні євреї, чий Ювілей звільняв борги бідних, та стародавні греки, чиї літургії спонукали багатих добровільно фінансувати міста-держави.

На початку Нового часу проводилися експерименти з аграрним соціалізмом. Наприклад, у Плімутській колонії під керівництвом Вільяма Бредфорда"William Bradford – Facts & Summary". History.com. Archived from the original on 5 January 2012. Retrieved 3 January 2017., який записав у своєму щоденнику, що цей «загальний курс» породжував плутанину, невдоволення та недовіру серед колоністів, які розглядали систему як форму рабстваhttps://archive.org/details/historyplymouth00bradgoog/page/n165.

Тісно пов'язаний термін, дистриб'ютизм (також відомий як дистриб'юціонізм або дистриб'ютивізм), стосується економічної ідеології, яка розвинулася в Європі наприкінці 19-го та на початку 20-го століття. Він базувався на принципах католицького соціального вчення, зокрема на вченнях Папи Лева XIII в його енцикліці «Rerum Novarum» та Папи Пія XI в «Quadragesimo Anno». Зовсім недавно Папа Франциск повторив попередні папські заяви у своїй праці «Evangelii Gaudium».

У 1789 році Монтеск'є у своїй праці «Дух закону» постулював, що прогресивне оподаткування найбільше підходить для свободи, тоді як регресивне оподаткування найбільше підходить для рабстваMontesquieu (1748). The Spirit of Law. pp. Book XIII..У сучасному суспільстві цей принцип досі поширений, де прогресивне оподаткування визнається засобом перерозподілу доходів і багатства від багатих до бідних"Redistribution of Income and Reducing Economic Inequality - IMF F&D Magazine". IMF. Retrieved 2 April 2025..

Роль в економічних системах Різні типи економічних систем характеризуються різним ступенем інтервенціонізму, спрямованого на перерозподіл доходів, залежно від того, наскільки нерівномірним є їхній початковий розподіл. Капіталістичні економіки вільного ринку, як правило, характеризуються високим ступенем перерозподілу доходів. Однак уряд Японії займається набагато меншим перерозподілом, оскільки початковий розподіл заробітної плати набагато рівномірніший, ніж у західних економіках. Аналогічно, соціалістичні планові економіки колишнього Радянського Союзу та Східного блоку характеризувалися дуже незначним перерозподілом доходів, оскільки приватний капітал та дохід від землі були обмежені. Щоб досягти ефективного розподілу ресурсів з бажаним розподілом доходів, якщо економіка задовольняє припущення конкурентної моделі, єдина роль уряду полягає у зміні початкового розподілу багатстваStiglitz, Joseph E. (2006). Economics (4th ed.). New York: W.W. Norton. p. 226. ISBN 0-393-92622-2. – основних рушійних сил нерівності доходів у капіталістичних системах – практично не існувало; і тому що ставки заробітної плати встановлювалися урядом у цих економікахRosser, Mariana V. and J Barkley Jr. (2003). Comparative Economics in a Transforming World Economy. MIT Press. p. 11. ISBN 978-0262182348..

Порівняння соціалістичних та капіталістичних систем з точки зору розподілу доходів набагато простіше, оскільки обидві ці системи практично впроваджені в низці країн із сумісними політичними системами. Економічна нерівність майже у всіх східноєвропейських економіках зросла після переходу від соціалістичної планової економіки до капіталістичної ринкової економіки. Ці економіки зберігають риси соціалізму та, як стверджується, більше нагадують соціал-демократію, ніж капіталізм вільного ринку.

Щодо ісламського розподілу, то три ключові елементи ісламської економічної системи мають значний вплив на розподіл доходів та багатства (якщо вони будуть повністю впроваджені) та суттєво відрізняються від капіталізму. Ісламська система визначається такими трьома ключовими елементами: Ушр та Закят, заборона лихварства та Закон про спадкування. Ушр – це обов'язковий платіж із сільськогосподарської продукції під час збору врожаю. Якщо сільськогосподарські угіддя зрошуються дощем або іншою природною вільно доступною водою, виробник зобов'язаний сплатити десять відсотків від продукції як Ушр.

Якщо вода для зрошення не є безкоштовною, то відрахування становитиме п'ять відсотків, тоді як Закят є основним інструментом обмеження надмірного накопичення багатства та допомоги бідним та найбільш вразливим членам суспільства. По-друге, лихварство, або нарахування відсотків, заборонено. Виключення відсотків з економічної системи – це революційний крок із глибоким впливом на всі сфери економічної діяльності. Зрештою, Закон про спадкування в Ісламі полягає в розподілі майна померлої особи від найближчих членів родини до більш віддалених родичів. Син(и), дочка(и), дружина, чоловік та батьки є основними одержувачами. Цей розподіл чітко проілюстровано в Корані та не може бути змінений або модифікований. За різних умов частка, отримана різними родичами, відповідно змінюється. Важливий принцип полягає в тому, що власник на момент своєї смерті не може змінити ці часткиHaq, Ghiasul (2013). "Distribution of Income and Wealth in Islam". South East Asia Journal of Contemporary Business, Economics and Law. 2 (2 June): 34–40. ISSN 2289-1560..

Як формуються погляди на перерозподіл Контекст, у якому перебуває людина, може впливати на її погляди на політику перерозподілуBenabou, Roland; Tirole, Jean (May 2006). "Belief in A Just World and Redistributive Politics" (PDF). The Quarterly Journal of Economics. 121 (2): 699–746. doi:10.1162/qjec.2006.121.2.699.Carnes, Nicholas; Lupu, Noam (January 2015). "Rethinking the Comparative Perspective on Class and Representation: Evidence from Latin America". American Journal of Political Science. 59: 1–18. doi:10.1111/ajps.12112.Corneo, Giacomo; Gruner, Hans Peter (2002). "Individual preferences for political redistribution". Journal of Public Economics. 83: 83–107. doi:10.1016/S0047-2727(00)00172-9. S2CID 73714466.. Наприклад, незважаючи на те, що обидва є західними цивілізаціями, типові американці та європейці мають різні погляди на політику перерозподілуAlesina, Alberto; Di Tella, Rafael; MacCulloch, Robert (August 2004). "Inequality and happiness: are Europeans and Americans different?". Journal of Public Economics. 88 (9–10): 2009–2042. doi:10.1016/j.jpubeco.2003.07.006.. Це явище зберігається навіть серед людей, які отримали б найбільшу користь від політики перерозподілу, оскільки бідні американці схильні менше підтримувати політику перерозподілу, ніж однаково бідні європейціShayo, Moses (May 2009). "A Model of Social Identity with an Application to Political Economy: Nation, Class and Redistribution". American Political Science Review. 103 (2): 147–174. doi:10.1017/S0003055409090194. S2CID 54773857.. Дослідження показують, що це відбувається тому, що коли суспільство має фундаментальне переконання, що ті, хто наполегливо працює, отримають винагороду за свою працю, суспільство підтримуватиме політику нижчого перерозподілуAlesina, Alberto; Angeletos, George-Marios (September 2005). "Fairness and Redistribution". American Economic Review. 95 (4): 960–980. doi:10.1257/0002828054825655.. Однак, коли суспільство в цілому вважає, що певна комбінація зовнішніх факторів, таких як удача чи корупція, може сприяти визначенню багатства людини, члени суспільства схильні підтримувати політику вищого перерозподілу. Це призводить до принципово різних уявлень про те, що є «справедливим» або чесним у цих країнах, і впливає на їхні загальні погляди на перерозподіл.