Черненко Дмитро Степанович (1824 — , Харків) — український та російський архітектор, автор великої кількости державних, громадських і приватних споруд.
Біографія
Походив із дворянської родини. Навчався в . У 1840 році вступив до , яке закінчив у 1845 році; його ім'я було занесене на мармурову дошкуБарановський Г. В. Черненко, Дмитрий Степанович // Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников Института гражданских инженеров (Строительного училища). 1842—1892. — Санкт-Петербург.: Типо-Литография Н. Л. Пентковского, 1893. — С. 372—373.. У тому ж році був призначений помічником архітектора в Новгородську будівельну та дорожню комісію. У 1846 році його перевели до Тобольської комісії, де він прослужив близько 30 років.
У 1856 році «за особливо ревні труди та старанність» після завершення робіт з будівництва в Тобольську був нагороджений орденом Святого Станіслава III ступеня. У 1859 році нагороджений орденом Святої Анни III ступеня, у 1862 — орденом Святого Станіслава II ступеня, у 1866 — орденом Святої Анни II ступеня, того ж року — орденом Святого Володимира IV ступеня, у 1870 — орденом Святої Анни II ступеня з імператорською короною, у 1872 — орденом Святого Володимира III ступеня. Мав чин статського радника.
Відомо, що ним було створено два проєкти церкви на честь преподобного Петра Стовпника в селі Єршово.
Існує інформація, що завдяки родинним зв'язкам з представниками вищої адміністрації він домігся для Ф. М. Достоєвського «переведення в іншу, кращу, камеру під приводом перебудови попередньої»Мир Достоевского. Каталог юбилейной выставки (1996—2000). Рукописи, книги, изобразительные материалы, памятные вещи из фонда Ф. М. Достоевского.
У 1876 році Дмитро Черненко вийшов у відставку з повною пенсією, переїхав до Харкова, де обіймав посаду архітектора при Першому страховому товаристві. За його проєктом у Харкові на кошти купця Василя Івановича Пащенка-Тряпкіна було збудовано пасаж на Соборному узвозі.
Помер року в Харкові.
Примітки
Джерела
Богданова О. В. Зодчие города Тобольска // Проектирование и строительство в Сибири. 2007. — № 1 (37). — С. 45—49.