Амр ібн Хішам (), більш відомий як Абу Джахль (;) — мекканський лідер курайшитів-язичників, відомий своєю опозицією до ісламського пророка Мухаммада. Він був найвидатнішим і найзапеклішим противником ісламу.
Видатний голова клану Бану Махзум, Амр був відомий серед доісламських арабів як Абу аль-Хакам («Батько Мудрості»). Після того, як Мухаммад почав проповідувати монотеїзм, Амр виступив проти нього і часто фізично нападав на ранніх мусульман. Він переслідував багатьох новонавернених, зокрема Сумайю та Ясір ібн Амір. Через його жорстокі методи тортур Мухаммад дав йому прізвиська Абу Джахль («Батько Невігластва») та Фіраун аль-Умма («Фараон цієї громади»).
Після переселення мусульман до Медини, Амр зібрав велику армію язичників, щоб напасти на місто і вбити мусульман. 13 березня 624 року відбулася битва при Бадрі, в якій Амр був одним з головних командувачів. У битві його смертельно поранили Муавваз ібн Амр та Муаз ібн Амр і врешті-решт убив Абдуллах ібн Масуд.
Походження та раннє життя Амр народився в Мецці близько 570 року. Його батьком був Хішам ібн аль-Мугіра, арбітр у місцевих суперечках у Мецці в Хіджазі (західна Аравія). Він належав до Бану Махзум, провідного клану племені курайшитів та доісламської аристократії Мекки. Хішам був відомий як «володар Мекки», а дату його смерті курайшити використовували як початок свого календаря. Амра також називали Ібн аль-Ханзалійя, що вказувало на те, що його мати належала до племені Бану Ханзала.
Біографія Його прізвисько було Абу-ль-Хакам (أبو الحكم, дослівно «батько мудрих рішень»), оскільки язичники вважали його людиною глибокої мудрості, а старійшини курайшитів цінували за хитрість та розважливість, довіряючи його думці та вважаючи його елітним членом своєї ради. Навіть у тридцятирічному віці він відвідував спеціальні збори в Дар ан-Надва, резиденції Хакіма ібн Хізама, хоча за правилами вік для участі в цих приватних зборах становив не менше сорока років.
Амр ібн Хішам виступав проти Мухаммада та відкидав його вчення. У зв'язку з цим Мухаммад назвав його Абу Джахль (أبو جهل, дослівно «батько невігластва»). Мухаммад сказав: «Той, хто називає Абу Джахля „Абу Хакамом“, робить серйозну помилку. Він повинен просити за це прощення в Аллаха».The Life of Muhammad: A Translation of ibn Isḥāq's Sīrat Rasul Allāh with introduction & notes by Alfred Guillaume, Oxford University Press, 1955. Амр також був відомий як Асад аль-Ахлаф, оскільки він був «левом» ворожих груп, які присягнули боротися проти ісламу та Мухаммада.Letter No.28, 2nd paragraph, Peak of Eloquence (Page-575), ; retrieved 11 January 2015 Амр ібн Хішам мав шрам на коліні, який допоміг Абдаллаху ібн Масуду впізнати його серед убитих і поранених воїнів курайшитів на полі битви при Бадрі. Амр ібн Хішам був майже ровесником Мухаммада. Одного разу в юності вони опинилися разом за столом Абдаллаха ібн Джудана ат-Таймі. Мухаммад був худішим за ібн Хішама і штовхнув його так, що той упав на коліна, і одне з них було настільки глибоко подряпане, що залишився шрам на все життя.
За словами аль-Бухарі, Амр був серед вождів, які різною мірою виявляли «невблаганну ворожість» до мусульман. Амр Хішам виступив проти Мухаммада, коли той почав публічно проповідувати. Ворожість до Мухаммада спричинили такі причини:
Боротьба за владу між Бану Махзум та Бану Абд Манаф Амр ібн Хішам одного разу «потайки» вийшов уночі, щоб послухати Мухаммада, коли той молився у своєму домі. Абу Суф'ян ібн Харб та Аль-Ахнас ібн Шурайк зробили те саме. Кожен з них обрав місце, де міг слухати, і ніхто не знав, де сидить інший. Так вони провели ніч, слухаючи його, доки на світанку не розійшлися. По дорозі додому вони зустрілися і дорікнули один одному, і один сказав іншому: «Не роби цього знову, бо якщо хтось із легковажних дурнів побачить тебе, ти викличеш у нього підозру». Проте вони продовжували робити це протягом наступних двох днів.
Пізніше Амр сказав аль-Ахнасу ібн Шаріку: «Ми змагалися з Бану Абд Манаф у всьому, щоб досягти статусу та шляхетності. Вони годували людей, і ми годували людей. Вони роздавали милостиню, і ми роздавали милостиню. Вони дбали про людей, і ми дбали. Ми робили це, доки не зрівнялися. А тепер вони кажуть: „Від нас вийшов пророк, який отримує одкровення з неба“. Як ми взагалі можемо з цим змагатися? Клянуся Аллахом, ми ніколи не повіримо в нього і ніколи не приймемо його послання!»
Аль-Мугіра ібн Шуба, чоловік з ат-Таїфа, одного разу відвідав Мекку. Він гуляв з ібн Хішамом вулицями, коли вони зустріли Мухаммада. Мухаммад запросив Амра ібн Хішама до ісламу, сказавши: «Чому б тобі не прийняти іслам і не повірити в мене як у Посланника Аллаха?» Амр ібн Хішам відповів: «О Мухаммаде, коли ти припиниш проклинати наших богів? Якщо ти хочеш, щоб ми засвідчили, що ти виконав свою місію, ми засвідчимо. А якби я знав, що ти говориш правду, я б уже пішов за тобою». Мухаммад пішов. Амр ібн Хішам подивився на аль-Мугіру і сказав: «Я знаю, що він говорить правду, але є щось, що мене стримує. Нащадки Кусайя ібн Кілаба ібн Мурри [тоді як Бану Махзум були нащадками Якази ібн Мурри] хотіли аль-Хіджабу (охорону Кааби та збереження її ключа), ас-Сікаю (охорону Замзаму та забезпечення паломників під час хаджу), аль-Іфаду (владу над торгівлею та комерцією), аль-Ліва (владу над бойовим прапором), владу над збройними силами та ан-Надву (збори курайшитів). Ми пожертвували всім на їхню користь [Бану Махзум відповідали лише за кінноту, якою командував Халід ібн Валід] і почали змагатися з ними. Коли ми йдемо ніздря в ніздрю, вони кажуть: „Серед нас є пророк“; Як ми можемо з цим змагатися? Клянуся Аллахом, ми ніколи цього не приймемо».Байхакі
Переслідування новонавернених мусульман Амр ібн Хішам налаштовував мекканців проти мусульман. Коли він чув, що хтось став мусульманином, якщо це була людина з високим соціальним статусом, яка мала родичів, що могли її захистити, він докоряв їй і висміював її, кажучи: «Ти зрікся релігії свого батька, який був кращим за тебе. Ми оголосимо тебе дурнем, назвемо тебе божевільним і знищимо твою репутацію». Якщо це був купець, він казав: «Ми бойкотуватимемо твої товари і доведемо тебе до жебрацтва». Якщо це була людина без соціального статусу, він бив її і налаштовував людей проти неї.Guillaume, p145 Тому багато навернених рабів зазнали «надзвичайної жорстокості» Хішама.
Розповідають, що Амр ібн Хішам часто клав важкі камені на спини своїх рабів, якщо вони робили помилку. Раби-новонавернені, що належали до язичників-курайшитів, зазнавали найсуворіших покарань. Хішам побив Харіту бінт аль-Муамміль, одну з таких рабинь, за її навернення так сильно, що вона втратила зір. Він також напав на Сумайю, матір Аммара ібн Ясіра, і завдав їй смертельних ран, проштрикнувши її списом у статеві органи. Вона стала першою мусульманкою, що прийняла мученицьку смерть за іслам. Хішам також переслідував батька Аммара, Ясіра ібн Аміра, та його брата Абдуллаха і катував їх до смерті на очах у сина.
Амр ібн Хішам одного разу вдарив Абдаллаха ібн Масуда і побив його в Мецці.
Людина з Бану Іраш «Переслідування» з боку Хішама були спрямовані не тільки на його власних людей, але його «негідна поведінка» поширювалася і на людей за межами Мекки.
Одного разу чоловік з племені Іраш прийшов до Мекки, скаржачись, що Хішам купив у нього верблюдів, але не заплатив. Коли іраші попросив людей допомогти йому, вони направили його до Мухаммада з наміром розпалити сварку. Мухаммад привів його до будинку Хішама і попросив віддати іраші гроші, які він йому заборгував. Хішам негайно повернувся з грошима, його обличчя було надзвичайно блідим і боязким. Розчаровані курайшити згодом із сарказмом дорікали Хішаму. Він сказав: «Горе вам усім! Щойно я почув стукіт у двері, я почув жахливий звук, який наповнив мене трепетом. Коли я подивився, що це було, то побачив найвеличезнішого і найлютішого верблюда, якого я коли-небудь бачив, він височів над моєю головою. Клянуся Аллахом, якби я забарився або відмовив, він би з’їв мене живцем!»
Коли Мухаммад був у Мецці, до нього прийшли близько двадцяти християн з Абіссінії (або Наджрану), почувши про нього. Мухаммад відповів на всі їхні запитання і прочитав їм Коран. З їхніх очей текли сльози, і вони прийняли іслам. Хішам перехопив їх, коли вони йшли, кажучи: «Боже, яка ви жалюгідна зграя! Ваші люди вдома послали вас, щоб дізнатися про цього чоловіка, а щойно ви сіли з ним, як зреклися своєї релігії і повірили тому, що він сказав. Ми не знаємо більш дурної зграї, ніж ви». Вони відповіли: «Мир тобі. Ми не будемо вступати з тобою в дурні суперечки. У нас своя релігія, а у вас своя. Ми не шкодували зусиль у пошуках найкращого».
Ворожість до Мухаммада Згідно з ісламськими текстами, одного дня Хішам заявив: «Беру Бога у свідки, що завтра я чекатиму на нього з каменем, який ледве зможу підняти, і коли він впаде ниць у молитві, я розтрощу йому череп. Зрадьте мене чи захищайте, нехай Бану Абд Манаф роблять, що хочуть після цього». Курайшити сказали, що ніколи не зрадять його і що він може продовжувати свій проєкт. Коли настав ранок, Хішам взяв камінь і сів чекати на Мухаммада. Апостол встав, щоб молитися, а курайшити сиділи на своїх зборах, чекаючи, що зробить Хішам. Коли апостол впав ниць, Хішам «взяв камінь і пішов до нього, але коли наблизився, втік, блідий від жаху, а його рука оніміла на камені, тож він кинув камінь». Курайшити запитали його, що сталося, і він відповів, що коли він наблизився, на його шляху став верблюд-жеребець. «Клянуся Богом, — сказав він, — я ніколи не бачив нічого подібного до його голови, плечей і зубів у жодного жеребця, і він виглядав так, ніби хотів мене з'їсти».
Передають зі слів Абдаллаха ібн Аббаса: Хішам сказав: «Якщо я побачу Мухаммада, що молиться біля Кааби, я наступлю йому на шию». Коли Пророк почув про це, він сказав: «Якщо він це зробить, ангели схоплять його».Сахіх аль-Бухарі 6.482
Передають зі слів Абдаллаха ібн Масуда: Одного разу Пророк молився біля Кааби. Хішам сидів з кількома своїми супутниками. Один з них сказав іншим: «Хто з вас принесе нутрощі верблюда з племені такого-то і покладе їх на спину Мухаммада, коли він вклониться?» Найнещасніший з них встав і приніс їх. Він дочекався, поки Пророк вклониться, і поклав їх йому на спину між плечима. Я спостерігав, але нічого не міг зробити. Хотів би я, щоб зі мною були люди, які могли б протистояти їм. Вони почали сміятися і падати один на одного. Посланник Аллаха був у поклоні і не піднімав голови, доки Фатіма (дочка Пророка) не прийшла і не скинула це (нутрощі верблюда) з його спини. Він підняв голову і тричі сказав: «О Аллаху! Покарай курайшитів». Це було «важко» для Хішама та його супутників, коли Пророк звернувся до Аллаха проти них, оскільки вони були переконані, що молитви та заклики приймаються в цьому місті (Мецці). Пророк сказав: «О Аллаху! Покарай Абу Джахля, Утбу ібн Рабіа, Шайбу ібн Рабіа, Аль-Валіда ібн Утбу, Умайю ібн Халафа та Укбу ібн Абу Муайта (і він згадав сьомого, ім'я якого я не пам'ятаю). Клянуся Аллахом, в руках Якого моє життя, я бачив мертві тіла тих людей, яких Посланник Аллаха перерахував, у Калібі (одному з колодязів) Бадра».Сахіх аль-Бухарі 1.241, також Сахіх аль-Бухарі 4.185, Сахіх аль-Бухарі 4.409, Сахіх аль-Бухарі 5.193
Після того, як його племінник Умар прийняв іслам, він попрямував до Кааби з групою мусульман, серед яких був Хамза ібн Абд аль-Мутталиб. Умар оголосив про свою віру перед язичниками, і розлючений Амр ібн Хішам послав своїх людей напасти на Умара. Утба ібн Рабіа першим напав на Умара, але Умар сильно вдарив Утбу і поранив його. Потім Умар відкрито молився біля Кааби, а Амр та Абу Суф'ян гнівно дивилися на нього.