Ізяслав Володимирович (у хрещенні, можливо, Пилип) — князь теребовлянський (1211).

За традиційною версією, Ізяслав вважається князем, в союзі з Михайлом чернігівським, який захопив Київ у 1235 році. Прихильники цієї версії вважають Ізяслава новгород-сіверським князем до цього часу і конкурентом Данила в боротьбі за Галич аж до 1252 року, причому, наприклад, Микола Котляр співвідносить з Ізяславом Володимировичем звістку Галицько-волинського літопису про те, що «Данило повів на Конрада (мазовецького) литву та Ізяслава Новгородського». Але з цим не згідні більшість істориків, які вважають, що після 1198 року в Новгороді-Сіверському влаштувалася старша гілка Ольговичів.

Князь Пилип Володимирович (поз.26 Любецького синодика) вважається або Ізяславом ВолодимировичемЗотов Р. В. О черниговских князьях по Любецкому синодику , або сином Володимира Святославича вщизькогоВойтович Л. В. КНЯЗІВСЬКІ ДИНАСТІЇ СХІДНОЇ ЄВРОПИ .

Життєпис Народився в половецькому полоні після знаменитої битви, описаної в «Слові про похід Ігорів», у юних батьків: шістнадцятирічного сина князя Ігоря, Володимира Ігоровича, і дочки Хана Кончака, що його полонив, Свободи. По крові більше половець, ніж русин (його прапрабабка і мати половчанки, тобто він половець на 9/16). У 1206 році Ізяслав Володимирович разом з батьком і дядьками прибув до Галицького князівства на запрошення бояр після загибелі Романа Мстиславича, де отримав у спадок Теребовль. У 1211 році, під час походу угорсько-польсько-волинських військ на Галич, разом із половцями прийшов на допомогу Роману Ігоровичу, обложеному в Звенигороді, але був розбитий. На галицький престол зійшов Данило Романович. З по батькові Володимирович після цього не згадується. За однією з версій, Ізяслав Володимирович, будучи путивльським князем, загинув у битві на Калці 1223 року.

Сім'я та діти Дружину звали Агафія (якщо вірне ототожнення Ізяслава з Пилипом).

Ізяслав разом із братом Всеволодом та іншими нащадками Ігоря Святославича став засновником путивльської династії, влада якої на початку XIV століття поширилася на Київське князівство на схід до Курська.

Див. також Війна за об'єднання Галицько-Волинського князівства

Примітки

Література