Бете́ — етнічна група в Кот-д'Івуарі, що має тісні культурні та мистецькі зв'язки з народами дан, ве (гвере) та гуро, серед інших. Бете є племенем етнічної групи кру. У складі народу бете існує 93 окремі підгрупи.
Культура Спільноти бете складаються з фермерів, що ведуть натуральне господарство, але більша частина їхньої культури базується на полюванні. Соціальний контроль здійснювався провідним членом окремих родів (кілька в кожному селі), який мав судову та фінансову владу в громаді.
Бете відомі своїм акцентом на індивідуальних правах. Чоловіка-«вождя» обирає народ за критерієм мудрості. Цей лідер залишається при владі до своєї смерті або до вчинення будь-якого правопорушення. Жінки бете відомі своєю відвертістю.
Релігія Історично духовна влада здійснювалася за допомогою різноманітного інвентарю, зокрема маски «гре» — рогатої та прикрашеної маски (що походить від народу ве), призначеної для того, щоб вселяти жах у глядача, придушувати соціальні заворушення та одягатися під час відправлення правосуддя після конфлікту.
Скульптура зустрічається рідко і базується на жіночій іконографії, що відсилає до міфічної фігури матері. Не було виявлено жодної визнаної літургійної функції, хоча деякі звіти вказують на те, що пара фігур часто розміщувалася під сільським навісом від дощу, щоб представляти його засновників. Це уособлення первісної пари має широке поширення в африканській культурі. Рідкісні фігури з перебільшеними геніталіями, ймовірно, пов'язані з магіко-релігійним закликом до фертильності. Альтернативно, вони могли виконувати більш загальну роль, викликаючи або святкуючи родючість села/землі, його засновників або лісу, з якого люди добували засоби для існування.
Сьогодні значна частина населення є християнами.
Шлюб Традиційно чоловіки бете вирушали за межі села, щоб знайти собі дружин. Вибір партнера в межах етнічної групи не дозволяється через віру в те, що село є єдиною родиною. Тому міжетнічні шлюби рішуче заохочуються. Перед початком залицянь чоловіки розпитують про родину жінки, щоб уникнути внутрішньородинного шлюбу. Шлюб заборонений, якщо пара має будь-який ступінь спорідненості. Чоловіки після одруження залишаються у своєму рідному селі. Дружинам присвоюється етнічна ідентичність чоловіка. Очікується, що чоловік забезпечить дружину будинком та землею (зазвичай успадкованою).
Шлюб обговорюється лише між нареченою та нареченим і має бути сюрпризом для батьків, особливо для батьків жінки. Встановлюється дата весілля, і родину жінки запрошують до села нареченого на святкування. Потім родина жінки приїжджає, щоб переконатися, що жінка виходить заміж за власним бажанням. Це ввічлива формальність. Коли вона підтверджує своє рішення, приймаються привітання. Весільна церемонія триває один тиждень. Кожен день присвячений нареченій, і до неї ставляться по-королівськи.
Полігамія практикується заможнішими та старшими чоловіками. Зазвичай у чоловіків не більше трьох дружин. Коли чоловік вирішує одружитися знову, перша дружина стає для другої своєрідною матір'ю. Перша дружина може стати головою групи дружин. Це поширена практика, але не обов'язок. Будь-яка дружина може вирішити розлучитися, якщо її чоловік одружується з іншою жінкою. Перша дружина може намагатися зробити другу дружину небажаною, щоб та пішла. Альтернативно, дружини можуть ладнати між собою.
Розлучення є дуже поширеним явищем. Дружина може покинути чоловіка і повернутися до свого рідного села в будь-який час без попередження чи пояснення. Чоловік, у свою чергу, може вигнати дружину. Поради друзів є дуже поширеними у подружніх суперечках.
Традиції переважно дотримуються люди, які все ще живуть у селах. Коли діти переїжджають до міст, вони зазвичай переймають сучасні традиції.
Відомі представники Абрахам Гнекі Гіє Бріс Джа Джедже Сиріль Доморо Жервіньйо Ерве Гі Жан-Жак Госсо Ігор Лоло Коффі Куао Сумахоро Бангалі Бонавантюр Калу Саломон Калу Ерік Байї Франк Кесс'є Серж Ор'є Максвел Корне Макс Градель Дідьє Дрогба Йоган Джуру Лоран Гбагбо Фредерік Брюлі Буабре Сімон Адінгра Джерела Bacquart, J. 1998/2000. The Tribal Arts of Africa. Thames and Hudson.