Катажи́на Коти́нська (; , Варшава) — польська літературознавиця й перекладачка, доктор гуманітарних наук.

Життєпис

Кар'єра Катажина Котинська народилась у Варшаві, в сім'ї інженерівAGNIESZKA SOWIŃSKA. «MYŚLEĆ. SPRAWDZAĆ. ROZMOWA Z KATARZYNĄ KOTYŃSKĄ». Сайт dwutygodnik.com. Прочитано 28.10.2025. Здобула середню освіту у варшавському XIV загальноосвітньому ліцеї імені Станіслава Сташіца. 1997 року вона закінчила факультет української філології Варшавського університету. У 2005-му захистила докторську дисертацію на факультеті полоністики Варшавського університету на тему «Міфологізація образу Львова в польській, українській та російській есеїстиці другої половини XX століття». З 1998 року працює в Інституті славістики Польської академії наук, а з 2009-го — в Інституті східнослов'янської філології Ягеллонського університету. Котинська викладає художній переклад та історію української літератури. З 1 жовтня 2023 року вона очолює кафедру україністики цього інститутуЄвгенія Луценко, Яна Качковська. Переможницею Drahomán Prize 2023 стала Катажина Котинська // Сайт «Суспільне. Культура». Опубліковано 23.04.2024. Прочитано 28.10.2025.

Наукові інтереси До її наукових інтересів належать: сучасна українська література, антропологія літератури, функціонування літературного тексту в сприйнятті читачів, а також літературний переклад — практика і критика. Зокрема, вона досліджує Львів як літературний феномен та історію української літературної есеїстики. З 1998 року перекладає наукові та художні твори. У 2017 році її книжку Lwów. O odczytywaniu miasta опубліковано українською мовою під назвою «Львів: перечитування міста» у перекладі Остапа Сливинського.

Особисте життя

Володіє українською та французькою мовами. Живе в Кракові. Має дочку — Зоф'ю Кілінську.

Твори

Власні твори Котинська К. (2017). «Львів: Перехитуючи місто» (переклав українською Остап Сливинський). Видавництво Старого Лева Kotyńska, K. (2017). Obce/swoje II: Miasto i wieś w kulturze Białorusi, Polski, Rosji, Ukrainy. Scriptum. https://www.wydawnictwoscriptum.pl/obceswoje-ii-miasto-i-wies-w-kulturze-bialorusi-polski-rosji-ukrainy-p-214.html Kotyńska, K. (2015). Obce/swoje: Miasto i wieś w literaturze i kulturze ukraińskiej. Scriptum. http://www.wydawnictwoscriptum.pl/obceswoje-miasto-i-wies-w-literaturze-i-kulturze-ukrainskiej-xxxxi-wieku-p-153.html Kotyńska, K. (2015). Lwów: O odczytywaniu miasta na nowo. Międzynarodowe Centrum Kultury. Kotyńska, K. (2006). Eseiści o Lwowie: Pamięć, sąsiedztwo, mity. Instytut Slawistyki PAN. Kotyńska, K., & Buchalik, M. (ред. & переклад), (2004). Białoruś, kraina otoczona wysokimi górami. Borussia. Kotyńska, K. (2002). Ukraińskie życie kulturalne na ziemiach II Rzeczypospolitej. Slawistyczny Ośrodek Wydawniczy Kotyńska, K. (2002). «Prolog, nie epilog…»: Poezja ukraińska w polskich przekładach: Pierwsza połowa XX wieku. Slawistyczny Ośrodek Wydawniczy

Вибрані статті Kotyńska, K. (2015). Daty, fakty, skojarzenia: O realiach w przekładzie na materiale wierszy Jurija Andruchowycza. Między oryginałem a przekładem, 27(1), 77-88. Kotyńska, K. (2015). Rozpisać na głosy: Stylizacja językowa okiem praktyka. W K. Hejwowski & A. Kukułka-Wojtasik (Red.), Translatio i kultura (ss. 327—336). Instytut Lingwistyki Stosowanej UW. Kotyńska, K. (2012). Między idyllą a katastrofą: Wzajemny obraz mieszkańców Lwowa w polskiej beletrystyce lat trzydziestych XX wieku. W K. Kotyńska (Red.). Lwów: Lustro: Obraz wzajemny mieszkańców Lwowa w narracjach XX—XXI wieku (ss. 133—142). Slawistyczny Ośrodek Wydawniczy. Kotyńska, K. (2012). Żydzi we Lwowie — Żydzi o Lwowie: Literacki obraz miasta. Ese-urban, 2012(10). http://www.lvivcenter.org/pl/publications/ Kotyńska, K. (2012). Pamięć, kreacja, sen: Lwów oniryczny w literaturze emigracji ukraińskiej z kręgu ugrupowania «Dwunastka». Slavica Wratislaviensia, 155, 233—238. Kotyńska, K. (2011). Józef Łobodowski — Jerzy Giedroyć: Korespondencja 1947—1965. Przegląd Humanistyczny, 2011(4), 103—110. Kotyńska, K. (2011). Czarne dziury, białe plamy: W poszukiwaniu historii ukraińskiego eseju literackiego. Slavia Occidentalis, 68, 129—139. Kotyńska, K. (2011). Najnowszy ukraiński esej literacki a czas, przestrzeń i historia. W I. Fijałkowska-Janiak i in. (Red.), Zbliżenie. Literatura — kultura — język — translatoryka (ss. 117—121). Wydawnictwo Uniwersytetu Gdańskiego. Kotyńska, K. (2010). Mój/nasz Lwów w oczach Innego: Lustro, krzywe zwierciadło czy ślepy mur? W I. Fijałkowska-Janiak i in. (Red.), Lustro. Literatura — kultura — język (ss. 194—200). Wydawnictwo Uniwersytetu Gdańskiego. Катажина К. Конфлікт пам'яті з реальністю. Український журнал, 2008, nr 1, s. 32-33 Kotyńska, K. (2008). Odzyskiwanie miasta utraconego? Polski Lwów z perspektywy ukraińskiej. Prace Filologiczne, 55, 157—164. Kotyńska, K. (2002). «Muzyczna jakaś rzeka» czy «rzeka melodiopienna»: Uwagi o przekładach. W K. Kotyńska & O. Hnatiuk (Red.), «Prolog, nie epilog…»: Poezja ukraińska w polskich przekładach: Pierwsza połowa XX wieku (ss. 25-48). Slawistyczny Ośrodek Wydawniczy.

Переклади 2023: Marianna Duszar. Kuchnia Lwowska 2023: Oksana Zabużko. Najdłuższa podróż 2020: Wiktoria Amelina. Dom dla Doma 2019: Jurij Andruchowycz. Kochankowie Justycji 2019: Rękawiczka. Ukraińska bajka ludowa 2016: Sofija Andruchowycz. Felix Austria 2016: Ołeksij Czupa. Dziesięć słów o Ojczyźnie 2014: Jurij Andruchowycz. Leksykon miast intymnych: swobodny podręcznik do geopoetyki i kosmopolityki 2012: Oksana Zabużko. Muzeum porzuconych sekretów 2011: Natalia Jakowenko. Historia Ukrainy do 1795 roku 2010: Natalia Jakowenko. Druga strona lustra: z historii wyobrażeń i idei na Ukrainie XVI—XVII wieku 2008: Jurij Andruchowycz. Dwanaście kręgów 2008: Oksana Zabużko. Badania terenowe nad ukraińskim seksem 2007: Jurij Andruchowycz. Diabeł tkwi w serze 2007: Oksana Zabużko. Siostro, siostro 2005: Jurij Andruchowycz. Sny o Europie 2005: Lubko Deresz. Arche: monolog, który wciąż jeszcze trwa 2004: Natalia Śniadanko. Kolekcja namiętności czyli Przygody młodej Ukrainki 2002: Jurij Andruchowycz. Ostatnie terytorium: eseje o Ukrainie 2002: Mykoła Riabczuk. Od Małorosji do Ukrainy 2000: Jarosław Hrycak. Historia Ukrainy:1772-1999: narodziny nowoczesnego narodu

Редагування Борушковська І., Гнатюк O., & Котинська K. (ред.), (2018). «Модерністки польської жіночої прози міжвоєнного періоду». Видавництво Старого Лева Kotyńska, K. (2012). Lwów: Lustro: Obraz wzajemny mieszkańców Lwowa w narracjach XX—XXI wieku. Instytut Slawistyki PAN.

Нагороди і відзнаки 2023: Премія Drahomán Prize за переклад книжки Оксани Забужко «Найдовша подорож» (Najdłuższa podróż) 2017: Відзнака на Львівському форумі видавців 1917 року в категорії «Львів: місто» за український переклад монографії Lwów: o odczytywaniu miasta na nowo — «Львів: перечитування міста». 2013: Літературна нагорода Центральної Європи «Ангелус» за переклад книжки Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» (Muzeum porzuconych sekretów) 2006: Літературна нагорода Центральної Європи «Ангелус» за переклад книжки Юрія Андруховича «Дванадцять обручів» (Dwanaście kręgów)

Стипендії 2011: Місячна стипендія Центру міської історії Центрально-Східної Європи, Львів

Див. також Список перекладачів з української мови

Примітки

Посилання Інтерв'ю Мар'яни Кріль з лауреаткою премії Drahomán Prize 2023 Катажиною Котинською - польською україністкою, перекладачкою, дослідницею літератури // Polskie Radio, 28.05.2024