Парулава Тамара Георгіївна

Парулава Тамара Георгіївна (Оскоменко-Парулава) (нар. 22 лютого 1952, Полтава — пом. 30 жовтня 2024, Полтава)— українська композиторка, баяністка, лібретистка, педагогиня, музикознавиця, диригентка, музично-громадська діячка. Членкиня Національної спілки композиторів України (1996), Спілки композиторів Абхазії (1992). Голова Полтавського обласного осередку Національної Спілки композиторів України (2004). Членкиня Правління НСКУ. Членкиня правління Полтавського обласного відділення Українського фонду культури (2005), членкиня Обласної громадської ради при Полтавській обласній державній адміністрації. Лавреатка Ґран-Прі Міжнародного музичного фестивалю (Фівіццано, Італія, 1998) та міжрегіонального фестивалю молодіжних театрів «Південні маски» (Миколаїв, 2006). Дипломантка всеукраїнських фестивалів «Театральна осінь» (Чернігівська обл., 2005) та «Від Гіпаніса до Борисфена» (Очаків, Миколаївська обл., 2006).

Біографія Тамара Георгіївна Парулава народилася 22 лютого 1952 року в Полтаві. Навчалася в Полтавській музичній школі № 1 по класу баяна К. О. Глінського (1962—1967). Закінчила Полтавське музичне училище у 1972 році (клас баяна — Б. Юшко, диригування — М. Мироненко), Харківський інститут мистецтв у 1977 році (клас баяна — Володимир Підгорний, диригування — Костянтин Дорошенко), а також Ростовський музично-педагогічний інститут у 1990 році (РФ; клас композиції — Г. Гонтаренко, оркестровка — В. Ходош).

У 1972—1974 роках працювала викладачем Диканської дитячої музичної школи Полтавської області, одночасно очолювала відділ музичних інструментів. У 1974—1975 роках керувала хоровим гуртком Гегечкорського дитячого будинку (Грузія). Упродовж 1975—1992 років викладала в Гагрській музичній школі та паралельно — у Сухумському музичному училищі, де з 1989 року завідувала відділом народних інструментів (Грузія).

З 1992 року — педагог вищої категорії Полтавського музичного училища, завідувачка відділу народних інструментів. Викладала світову музичну культуру, фольклор, клас композиції.

У 2001 році Парулава на базі Полтавського музичного училища, переважно зі студентської молоді, заснувала громадське об'єднання — Молодіжний музичний театр «ПарМіКо». Назва колективу утворена з перших складів прізвищ його засновників: Парулава, В. Мірошниченко (режисер, народний артист України) та С. Коломієць (поет). Театр здобув звання лауреата міжрегіонального фестивалю (2006) і став дипломантом всеукраїнських театральних форумів у 2005, 2006 та 2008 роках. Для колективу композиторка підготувала низку сценаріїв, лібрето та створила музичний супровід до вистав. За роки діяльності театр реалізував понад десять проєктів, серед яких рок-опера-містерія «Храм Прозріння» (2001), «Новорічна феєрія» для молоді (2002), мюзикл «Музичне диво», присвячений 100-річчю Полтавського музичного училища (2003), музичні вистави «Листи до коханої з фронту», «Гримаси часу» (2005), «Надзвичайне диво» (2008), а також постановки «Хатка Птаха» та «В майбутнє разом».

Від 2004 року очолювала Полтавський обласний осередок НСКУ. У 2005—2006 роках була диригентом камерного оркестру Полтавської філармонії.

Упродовж 2015—2021 років за сумісництвом працювала в Інституті культури і мистецтв Луганського університету (Полтава). Викладала історію світової і української музичної культури та музикознавчих предметів.

Займалася науковими дослідженнями у сфері сучасного українського музикознавства. Твори композиторки виконують: оркестри симфонічних і народних інструментів та Академічний хор Національної радіокомпанії України, хори «Хрещатик», «Гілея», Криворізький камерний хор; музичні колективи Полтавського музично-драматичного театру, Полтавської філармонії, Національної опери України.

Загинула в ДТП 30 жовтня 2024 року в Полтаві.

Основні твори

1982 — Дитячий цикл п'єс для фортепіано (12'); 1983 — «Поетичний триптих» для великого симфонічного оркестру (12'); 1984 — «Пісні на тексти жінок-поетес» для голосу і фортепіано (16'), «Абхазькі ескізи» (7'); 1985 — «Шість настроїв» — прелюдії для фортепіано(8'), Сонатина для фортепіано (3,5'); 1986 — «З життя клоунів» — цикл п'єс для фортепіано (6'); 1987 — «Ноктюрни» для струнного квартету (11'), «Монолог» — симфонія для великого симфонічного оркестру (16'); 1988 — Тріо для скрипки, альта та фортепіано «Пам'яті жертв землетрусу у Вірменії» (10'), «Земна вісь» — вокальний цикл для меццо-сопрано і фортепіано, сл. Сергія Бобкова (8), «Абхазька сюїта» для баяна або акордеона в 4-х частинах (10'); 1989 — «Кавказу» — хоровий концерт в 5 частинах на сл. О. Пушкіна, М. Лермонтова, С. Єсєніна, Т. Табідзе, Дм. Гуліа (10'), Вокально-симфонічна поема «Камачич» за романом Дм. Гуліа для сопрано і великого симфонічного оркестру (12'); 1990 — «Листи на Колиму» на сл. Шалва Цвіжба — вокальний цикл для тенора і фортепіано (8'); 1991 — Concerto grosso для флейти, гобоя і струнного оркестру (8'); 1992 — «Квітковий шлях», сл. Владислава Ходасевича, — вокальний цикл для меццо-сопрано і фортепіано (7'); 1993 — «Три сонети В. Шекспіра» для баритона і фортепіано (8'), Ораторія «Тридцять третя сльоза України» для сопрано, баритона, хору та оркестру (19,5'); 1994 — «Купальська сюїта» в 4 ч. для інструментального ансамблю (11'), «Сирітка» — обробка для народного хору a capella (4'); 1995 — Concerto grosso № 2 для ударних, мідних духових і фортепіано (9'), Вокально-симфонічний диптих на сл. Стефано Георге для сопрано, струнного оркестру і ударних (9'); 1996 — Сонати на № 2 a la classic «Фантазії хлопчиська» для фортепіано (4'), «Підсумовуючи мовчання» сл.  Ігоря Калинця — вокальний цикл для тенора і фортепіано (9'); 1997 — хорова сценка «Нащо мені женитися» для баритона і хору (5'); 1997—1999 — Опера «Маруся Чурай» за романом Ліни Костенко на власне лібрето (І редакція), (120'); 2000 — «Кола життя» — варіації для кларнета і віолончелі (6'); 2001  — «Хуртовина айстр» — музично-поетичний цикл за поезією Ліни Костенко (моновистава), (50'); Рок-опера — містерія «Храм Прозріння» (власне лібрето, текст Сергія Коломійця) (40'); 2002 — «Космічні діалоги» для ударних, мідних духових, фортепіано і синтезатора(10'); 2003 — «Музичне диво» — вистава-мюзикл (на власний сценарій за участю М. Бойко та Г. Чернявської) (50'), «Вечерняя молитва незнакомой женщины» — сл. Людмили Нестулі для хору a capella (6'); 2003—2005 — ІІ редакція опери «Маруся Чурай»; 2004 — «Роґнеда» — опера-сцена, текст Інни Скнарської, для сопрано, тенора, баритона і камерного оркестру (14'), «Пори року» — сл. Лідії Віцені вокальний цикл для сопрано, струнного оркестру і фортепіано (10'); 2005 — Дві вокальні сценки для тенора (баритона) і фортепіано: 1. «Перехожий» сл. Василя Симоненка; 2. «Бомж» сл. Сергія Коломійця (5'); Музична вистава «Гримаси часу» (пісні), (сценарій Сергія Коломійця і Тамари Оскоменко-Парулави) (30'); «Молитва Давида» сл. Давида Гураішвілі, укр. переклад М. Бажана та О. Мушкудіані для тенора (баритона), струнного оркестру і фортепіано (4').

Музична Шевченкіана

«Вітер віє-повіває» (уривок з поеми «Перебендя»), Другий епізод з Ораторії «Тридцять третя сльоза України». Для мішаного хору, сопрано соло та симфонічного оркестру (1993). Музично-сценічна композиція «День Ангела у храмі днів Яготина» (Діалоги у монологах Тараса Шевченка і Варвари Репніної) за творами Т. Шевченка і С. Коломійця (2014, Театр «ПарМіКо»). До 200-річчя від дня народження. «Меж царями-судіями…» (Псалом 81. Переспів Т. Шевченка, з циклу «Давидові псалми») для мішаного хору a cappella (2013). «Ой по горі роман цвіте…» для жіночого хору і фортепіано (2014). Вокальний диптих «Сонце заходить» і «Шлях Тараса» (вірші Б. Олійника) для тенора і фортепіано (2014).

Примітки

Джерела