Девід Лоуренс Гілл (11 листопад 1919, Бунвілл — 14 грудня 2008, Брайтон) — американський фізик-ядерник, який працював над Мангеттенський проєкт під час Друга світова війна та очолював Федерацію американських вчених. Він найбільш відомий своїми свідченнями 1959 року проти висунення кандидатури Льюїс Штраус на посаду Міністр торгівлі США.

Раннє життя Девід Гілл народився в Бунвілл, штат Міссісіпі. 11 листопада 1919 року. Він був єдиною дитиною Девід А. Гілл-молодшого та Мейбл К. Браун, вчительки початкової школи на пенсії.

Особисте життя Гілл одружився з Мері Шедоу 31 грудня 1950 року, з якою у нього було семеро дітей, чотирьох синів і трьох дочок. Їх звали Девід Гілл, Мері Клер Вайз, Роберт Л. Гілл, Джон Ф. Гілл, Синтія А. Хьюз, Сандра Е. Гілл та Джеймс А. Гілл. Після смерті дружини в 1992 році Гілл більше не одружувався, а потім переїхав до Рочестера, де зустрів Шерон Вінсент, свою партнерку, з якою провів решту свого життя. Він помер 14 грудня 2008 року у віці 89 років у Брайтон (округ Монро, Нью-Йорк).

Освіта Гілл навчався в Каліфорнійському технологічному інституті, щоб здобути ступінь бакалавра. Під час навчання в Каліфорнійському технологічному інституті його хвалили за наукові знання. Він розібрав Model T і знову зібрав її в гуртожитку одного зі своїх друзів, за допомогою найближчих колег. Він був головою громадського комітету, маючи найбільшу кількість навчальних годин і найвищий середній бал. Він закінчив навчання в 1942 році.

З вересня 1946 року по липень 1949 року Гілл навчався у Принстонському університеті, щоб здобути ступінь доктора філософії. Він залишив його у 1949 році, майже завершивши навчання, проте не встиг повністю завершити дисертацію. Він час від часу повертався до Принстона, щоб працювати над статтею, опублікованою у 1953 році, під назвою «Ядерна структура та інтерпретація явищ поділу». Йому було присуджено ступінь доктора філософії у 1951 році.

Друга світова війна Після закінчення Каліфорнійський технологічний інститут в 1942 році він приєднався до команди Енріко Фермі в Металургійна лабораторія Чиказького університету, де залишався протягом усієї війни. Він був одним із команди вчених, які побудували Чиказька дровітня-1, перший у світі штучний ядерний реактор. У 1945 році він був одним із 70 вчених, які підписали петицію Сіларда з проханням до президента Гаррі Трумен попередити японців перед використанням Ядерна зброя.

Післявоєнна кар'єра Після війни він здобув ступінь доктора філософії з ядерної фізики в Принстонський університет в 1951 році. Його науковим керівником був Джон Арчибальд Вілер. Він був доцентом в Університет Вандербільта, а потім з 1954 по 1958 рік працював фізиком-теоретиком у Лос-Аламоська національна лабораторія.

У 1953 році Гілл, голова Федерації американських вчених, розкритикував промову Льюїса Штрауса, в якій він захищав свою незгоду з постачанням Радіонукліди до Норвегія у 1949 році. У 1959 році він свідчив як приватна особа перед Комітетом з питань торгівлі Сенат США, виступивши проти висунення президентом Ейзенхауер кандидатури Льюїс Штраус на посаду Міністр торгівлі США, заявивши, що «більшість вчених у цій країні воліли б бачити пана Штрауса повністю поза урядом». Гілл звинуватив Штрауса у відсутності чесності, нав'язливому прагненні особистого схвалення, постійній зарозумілості та особистій мстивості. Серед згаданих питань були вищезгадана незгода Штрауса з постачанням радіоізотопів у 1949 році та його роль у слуханнях щодо безпеки, які позбавили Роберт Оппенгеймер допуску до секретної інформації. Сенат проголосував проти висунення кандидатури Штраус.

Пізніші роки Пізнішу частину своєї кар'єри Гілл провів, працюючи в приватному секторі, засновуючи дослідницькі та розробницькі компанії, включаючи Nanosecond Systems Inc., виробника високоточних вимірювальних приладів, та обіймаючи посаду президента Harbor Research Corp., компанії, що займається захистом патентів та інвестуванням.

Компанія «Саутпорт» була розроблена в 1960 році компанією «Гілл» і базувалася у Ферфілд (Коннектикут). Пізніше, в 1962 році, назву компанії було змінено на «Nanosecond Systems Inc». Ця компанія була розроблена для розробки та виробництва вимірювальних приладів та обладнання, що використовуються для наукових та оптичних цілей. Компанія зіткнулася з судовими позовами, коли 9 квітня 1969 року на «Гілла» було подано до суду за порушення Закон про цінні папери (1933).

Акціонери Patent Enforcement Fund, Inc. у 1998 році подали Похідний позов проти цієї компанії, стверджуючи, що Гілл шахрайським шляхом викачав з неї кошти. Вони домоглися рішення суду проти компанії заочно. Гілл втрутився у судовий процес, але рішення було винесено проти компанії. Апеляцію Гілла було відхилено Другим окружним судом.

Публікації У жовтні 1945 року Гілл опублікував статтю в журналі Лайф разом з фізиком Юджином Рабіновичем та фізико-хіміком Джоном А. Сімпсоном-молодшим під назвою: «Вчені-атомники висловлюються: фізики-ядерники кажуть, що атомної бомби немає таємниці, і немає захисту від неї». У статті фізики висловлюються щодо численних побоювань людей щодо майбутнього світу з огляду на наявну атомну бомбу. Вони зробили це, вдумливо відповівши на шість поширених запитань, пов'язаних з цим питанням.

Стаття Гілла 1953 року «Ядерна структура та інтерпретація явищ поділу», написана разом з Джон Арчибальд Вілер про колективний рух нуклонів в Ядро атома, була цитована тисячами інших статей. Ключові рівняння називають рівнянням Гілла-Вілера або рівнянням Гілла-Вілера-Гріффіна. На ранніх стадіях Нуклон написання їхньої статті Нільс Бор спілкувався з Гіллом та Вілером, щоб зробити свій внесок у дослідження та написання статті, аби він міг бути співавтором. З невідомих причин, які Гілл не міг згадати, цього не сталося, і стаття пізніше була опублікована лише з іменами Гілла та Вілера.

У лютому 1968 року особисті листи Гілла та багатьох інших вчених були опубліковані в журналі Physics Today. Стаття в журналі мала назву «Більше про APS та суспільні питання...». У своїх листах фізики або висловлювали свою підтримку, або несхвалення запропонованої поправки до статуту Американське фізичне товариство (APS). У листі Гілл висловлює свої занепокоєння щодо голосування, заявляючи, що лише ті, хто є членами групи, повинні мати можливість голосувати з питань, пов'язаних з наукою, і що було б негарною ідеєю голосувати з політичних питань, не пов'язаних з їхньою сферою роботи.

У медіа Гілла зіграв Рамі Малек у фільмі Крістофер Нолан «Оппенгеймер» у липні 2023 року. Фрази зі свідчень Гілл у фільмі проти висунення Штраус (зіграв Роберт Дауні (молодший)) були безпосередньо адаптовані з реальних свідчень Гілл 1959 року.

Примітки